9. Предмет філософії. Зміна предмету філософії в ході її історичного розвитку.

Сьогоднішнє значення філософії в тому, що вона змушує нас усвідомити існування багатьох питань, що не входять зараз до сфери науки

Класичний підхід, (Аристотель 384-322 до н. е.), в якості критерію предмета філософії виділяв ступінь "загального". Філософія займається загальними речами, "вічними" і "божественними" першоосновами. Вона показує нам "першооснови буття і пізнання".

Філософія - це вчення про першопричини або про першосутність речей.

Так думали і мислителі Нового часу: Декарт, Гегель. Таке розуміння предмета філософії зберігалося дуже довго і вважалося "класичним".

Філософія визначалася як " наука про загальні закони розвитку природи суспільства і мислення". Філософія вчить нас мудро прожити життя і з гідністю завершити її. Більшість мислителів пов'язували предмет філософії з щирим пізнанням речей (Локк, Гоббс).

У XIX-XX ст. предметом філософії називали "світове ціле", "сутність і закони суспільства", "вивчення найбільш загальних понять", "пізнання Універсуму", науки про цінності, вивчення найкращої системи суспільного устрою.

Філософія дає людині нове знання про ті чи інші явища, що веде до більш глибокого розуміння життя і ставлення людини до навколишнього його дійсності, до вдосконалення його способу бачення світу. Заняття філософією виробляють навички вільного творчого мислення, виховують смак до нього. А це допомагає людині досягати успіхів у вирішенні найрізноманітніших життєвих і професійних завдань.

Питання, що вивчає філософія, є одним з найпроблематичніших для неї, оскільки предмет її історично змінювався. У різні епохи у філософії домінували то вчення про буття, то вчення про пізнання, то політичні чи етичні проблеми.

Крім того, в Європі до XVII ст. філософія охоплювала все знання про світ, тобто зародки всіх наук, окрім хіба що математики й медицини.

Навіть у XX ст. все ще тривав процес відокремлення від філософії певних галузей знання, які інституціалізувалися в окремі наукові дисципліни (психологія, соціологія, політологія).

Еволюція предмета філософії не є чимось винятковим в історії науки: предмет вивчення конкретних наук, наприклад математики, також історично змінювався. Тому при визначенні предмета філософії слід брати до уваги не тільки те, яких історичних форм набувала філософія, а й загальну тенденцію, що пронизує конкретні її формоутворення. Якщо виходити із загальної спрямованості філософії, то її можна трактувати як осягнення всезагального розумом чи інтуїцією.

Найбільш загальні засади сущого (буття — небуття, простір — час, причинність, сенс людського існування, істина, добро, свобода тощо), з яких «конструюється» світ, і є предметом філософії. При цьому філософія намагається звести всі ці різноманітні загальності до одного принципу — Бога, матерії тощо, пояснювати їх, виходячи із цього принципу. Філософія передбачає здатність підноситись до всезагального. Вона є певною настановою на всезагальне. На основі всезагального (ідей, принципів) філософія намагається пізнати і пояснити світ. А оскільки система ідей є не що інше, як теорія, то філософію можна вважати теоретичним світоглядом.

Об’єкт філософії– це та сфера об’єктивної реальності, яка знаходиться у взаємодії з суб’єктом. Саме виділення об’єкту пізнання здійснюється за допомогою форм практичної та пізнавальної діяльності, які створені суспільством. Ідеальне відтворення об’єкту у системі понять та інше стає можливим в результаті застосування суб’єктом певних способів пізнавальної діяльності, логічних операцій. Об’єкт філософії – це певний матеріальний і духовний світ, який існує незалежно від філософів і разом з тим включає їх у свій світ.

Суб’єкт у цій взаємодії виступає носієм предметно-практичної діяльності і пізнання, джерелом активності, направленої на об’єкт; під суб’єктом може розумітись суспільство, соціальна група або індивід. Саме суб’єкт, взаємодіючи з об’єктом, утворює предмет дослідження, в даному випадку – філософії.

Предмет філософії – це категорія, за допомогою якої фіксується певна цілісність, виділена із об’єкту суб’єктом в процесі людської предметно-практичної діяльності і пізнання. У загальногносеологічному плані протиставлення предмету та об’єкту є відносним. Основна структурна відмінність предмету від об’єкту полягає в тому, що у предмет філософії входять лише головні, найбільш суттєві властивості та ознаки дійсності.

Предмет філософії має конкретно-історичний характер, він змінюється від однієї історичної епохи до другої, від однієї суспільно-економічної формації до іншої, від певних регіональної цивілізації, культури – до других.

Об’єкт та предмет філософії являють собою діалектичну єдність. Предметом філософії є дослідження всезагальних і загальних конкретно-історичних сутностей, законів та закономірностей розвитку природи, суспільства і людини, її діяльності – свідомості.