28. М. Вебер і к. Поппер. Суспільство як продукт взаємодії індивідів

Карл Поппер . «Відкрите суспільство та його вороги» — головна його книга. Вона являє собою надзвичайно велику сукупність тлумачень до понять, які принципово важливими у формуванні сучасного «відкритого» суспільства. На думку Карла Поппера «відкрите» суспільство – це вища форма організації суспільства, яку він називає «великим», «благим» суспільством.

Відкрите суспільство – це суспільство, яке базується на визнанні того факту, що ніхто не має монополії на істину, що різні люди мають різні погляди та інтереси, і що існує потреба в установах, які б захищали права усіх людей і давали б їм змогу жити разом в мирі і злагоді.

Основними рисами, що характеризують відкрите суспільство, є

• верховенство права,

• демократично обрана влада,

• інститути громадянського суспільства,

• захист прав меншин.

Базові цінності відкритого суспільства — індивідуалізм, рівність у свободі, віра в розум. Головна ідея відкритого суспільства — ідея правління закону.

Макс Вебер

Німецький соціолог Макс Вебер вважається засновником розуміючої соціології та теорії соціальної дії.

Вебер підкреслює, що не можна вивчати людську діяльність так само, як астроном досліджує рух небесних тіл. Людина є істота свідома, тому слід намагатися зрозуміти її дії як осмислені, скеровані на певну мету та засоби її досягнення. Соціолога при цьому цікавить не те, що індивіди роблять, а те, чому вони щось роблять.

Тому з принципом розуміння пов'язана у Вебера категорія соціальної дії. Соціологія досліджує поведінку, дії, вчинки індивіда чи групи індивідів.

Соціальна дія передбачає два моменти:

• суб'єктивну мотивацію індивіда чи групи

• орієнтацію на іншого (інших), яку Вебер ще називає “очікуванням”.

Не всі дії людей носять соціальний характер: зіткнення двох велосипедистів, наприклад, — це просто випадок. Якщо ж хтось із них захоче уникнути цього зіткнення, тоді ця подія стане соціальною дією, бо велосипедист у своїй поведінці орінтується на поведінку іншого.

Вебер вирізняє чотири типи соціальної дії: традиційну (визначається звичкою); афективну (визначається емоціями і почуттями) ціннісно-раціональну ( визначається свідомою вірою у певну етичну, естетичну, релігійну тощо цінність поведінки незалежно від її успіху) цілераціональну (визначається очікуванням певної поведінки інших людей і використанням цього очікування як засобу для досягнення раціонально регульованих цілей з метою досягнення успіху).

Веберу належить центральне місце у класичній соціології. Найбільш важливими є такі його положення:

• суспільство є автономна реальність, докорінно відмінна від природи;

• ця відмінність полягає у тому, що в суспільстві діє наділена свідомістю людина, вчинки і поведінку якої покликана досліджувати у свій специфічний спосіб соціологія;

• специфіка дослідницького методу соціології полягає у намаганні зрозуміти сенс вчинків та саму діючу особу;

• з розвитком суспільства і самої людини в її діях зростає момент раціональності;

• зростання раціональності в ході історичного розвитку виступає одною з головних тенденцій поступу людства в цілому;

• професійна етика соціолога вимагає унезалежнення від пануючих в суспільстві ідеологій та власних пристрастей і симпатій.

Наукова вага М.Вебера у розробці гуманістичної соціології полягає у тому, що він поставив людину, її активність і творчість у центр наукового дослідження. Саме Вебер змінює уявлення про суспільство як цілісний організм на розуміння його як атомізований соціум, що складається з соціальних дій індивіда. Вебер виступає одним із засновників формальної соціології з виробленням оригінального аналітичного апарату. Він вводить у науковий обіг поняття соціальної дії, соціальної поведінки, ідеального типу, легітимного порядку, розробляє категорії влади, бюрократії, адміністрації.

29. Концепція індустріального і постіндустріального, технотронного і інформаційного суспільства

1.Родоначальником концепції «індустріального суспільства» вважається Дракер. Також у 60 рр. цю теорію розробляли Ростоу, Еллюль та Арон.

• Дракер стверджує, що індустріальна система була встановлена десь у 20 ст. на основі великих підприємст та корпорацій, що здійснювали масове виробництво. Виділяє суспільство капіталістичне – вільне, соціалістичне – рабське

• Ростоу виділяє 5 стадій економічного зростання: традиційне суспільство,підготовка передумов для піднесення,піднесення,рух до зрілості,ера високого масового споживання

• Арон - в індустріальному суспільстві має переважати велика промисловість, існує технологічний поділ праці, притаманний прибуток, різниця індивідуальних доходів через різну заробітну плату .

Виділяє капіталістичне та радянське суспільство.

• Еллюль – концепція технологічного суспільства – техніка панує над суспільством і людиною

• Гелбрейт – теорія врівноваженого капіталу. Виділяє великі корпорації та дрібне виробництво.

2.Постіндустріальне суспільство – нова стадія суспільного розвитку, яка, на переконання західних учених, приходить на зміну індустріальному суспільству.

Згідно з концепцією постіндустріального суспільства розвиток людського суспільства охоплює три стадії:

аграрну (доіндустріальну)- на першій стадії переважає первинна сфера економічної діяльності – сільське господарство; - Основними інститутами (формами соціальної організації) на першій стадії були церква і армія

індустріальну - на другій – вторинна сфера – промисловість- на другій – корпорація

постіндустріальну- на третій – сфера послуг- на третій – університети

В основі такого поділу – передусім рівень розвитку техніки і суспільний поділ праці.

Науковий потенціал визначає могутність держави. влада зосереджується в руках учених.

Ключова роль належить інтелектуальній власності та інноваційним технологіям.

3.Сформульована американським політичним діячем Збігневим Бжезинським (нар. 1928). У своїй праці «Між двома століттями: роль Америки в технотронній ері»(1970)він запропонував власне бачення майбутнього розвитку так званої капіталістичної цивілізації на технократичній основі. Формування технотронного суспільства, на його думку, безпосередньо залежатиме від розвитку техніки, особливо електроніки, зокрема комп'ютерів і засобів масової інформації, а політична боротьба і соціальні конфлікти при цьому втратять своє значення.

4.Інформаційне суспільство – теоретична концепція постіндустріального суспільства. Головними продуктами цього суспільства мають стати інформація та знання. Характерними рисами суспільства є: збільшення ролі знання в житті суспільства, зростання кількості людей, зайнятих інформаційними технологіями, зростання їх частвки у ВВП, зростання ролі інформаційних технологій в суспільних та господарських відносинах, створення глобального інформаційного простору, який забезпечує інформаційну взаємодію людей, їх доступ до світових інформаційних ресурсів.

Концепція інформаційного суспільства є різновидом теорії постіндустріального суспільства, засновниками якої були З.Бжезинський, О.Белл, О.Тоффлер

Інформаційне суспільство – орієнтоване на людей, відкрите для всіх суспільство, в якому кожен може створювати інформацію, мати до неї доступ, обмінюватись з іншими, реалізовуючи свій потенціал .

суспільство, економіка якого базується на інформаційних технологіях, вся робота з інформацією( використання, розповсюдження) становисть значну частину ще й культурної, політичної діяльності; суспільство, створене внаслідок нової індустріальної революції на базі інформаційних технологій, інформації, яка є виразником знань людей. Теорію інформаційно-технічного суспільства розробив Еллюль: відмова від застосування політичної сили; всебічне розгортання здібностей, руйнування спеціалізації, однобічності в професійній діяльності; скорочення робочого часу; нові соціокультурні цінності.