2.3. Функції фазових дієслів у мові творів р. Іваничука

Фазові дієслова можуть виконувати у реченнях функції присудка: У партизанів, що залягли в сторожках, закінчувалися набої, кулеметні черги ставали все рідшими, а врешті зовсім стихли; тоді права сторожка вибухнула – островерхий дашок злетів у повітря, мов парасоля, і впав на сніг, а з лівої вийшов упівський старшина з піднятими руками…[вогнст, с. 113]. У цьому прикладі фазове дієслово означає фазу кінця. У тексті це дієслово недоконаного виду і виконує функцію присудка.

І саме в той мент, коли колядниці подалися вниз понад Брусторкою вбік Шепота, Андрій помітив, як із шешорського тракту звернув на Брустори військовий відділ і розсипався улоговиною обабіч дороги [вогнст, с. 194]. Фазове дієслово подалися є присудком. Вона означає початок фази, а саме рух у певному напрямі.

Думала Ганна, що вже ніколи його не побачить: перед Йорданом пішов Чарнота зі своєю сотнею рейдом на Покуття – там почалися вивози в Сибір: яке село врятує, а яке ні, десь погромить енкаведистський гарнізон, а десь обійде, зваживши свої сили, коли виграє бій, а коли… [вогнст, с. 194]. Фазове дієслово фази початку почалися виконує функцію підмету. У реченні воно використовується у значенні початку дії.

А ще хочу тобі сказати, що в Сакатурі гарнізон розгромлений, твоя сестра Марія і її чоловік подалися до куреня Різуна в Чорний ліс, бо й Сакатуру, як сусідню Боднарівку, нині –завтра теж спалять. А Василь у нас… [вогнст, с. 202]. Фаза початку виражена через дієслово подалися, що виконує функцію присудка. Це дієслово означає відправлятися, вирушати куди-небудь, ідучи, їдучи, відлітаючи.

У формі присудка, фазове дієслово може бути частиною складеного присудка:

Третього дня після смерті Амурата з самого ранку почав збиратися народ уздовж Ат-мейдану [мальви, с. 28]. Почав збиратися – це складений присудок, що вказує на фазу початку дії.

У страдчівській пущі щойно починає розпаношуватися осінь: кольористі клени, тихо засинаючи, струшують із себе лапате листя, встелюють ними жухле моховиння, заквітчують золотистими узорами кущі глоду й ожини [проща, с. 11]. Починає розпаношуватися – це складений присудок на позначення початку дії.

Я перестав спілкуватися з товаришами, та коли вже перо спинилося і я прочитав написане – вперше відчув перевагу прози над віршем: у вірші ідея перебуває на службі в рими, а проза дає простір для вільного мислення [проща, с. 17]. Перестав спілкуватися – це складений присудок, що означає фазу завершеності дії.

Функція обставини реалізується у складних реченнях:

Літала під час репетицій домовина понад сценою, осідала долі, й тоді з неї виходила прекрасна Сотниківна й простягала до Хоми руки, щоб затягнути його у відьомське пекло; Хома‑Аркадій описував крейдою довкруж себе кола й приговорював «хрест на мені, хрест на спині» [проща, с. 9].

Проте ми таки зібралися у страдчівській печері на Дмитрія при світлі стаєнної ліхтарні, яку я захопив з собою з Янова, поставали за сповідальним каменем, щоб присягтися – хто що може зробити для укріплення духа зневоленого народу, бо іншої зброї в нас не могло бути [проща, с. 33].

Я втямив, що до вечора недалеко, й ночувати подамся в Янів до сестри, яка стала господинею в батьківському домі, й для згадок про доморосів залишилося в мене небагато часу, а ніхто з них не приходить на умовлене місце, щоб допомогти згадати минуле, що промайнуло, мов блискавка, і утопилось у пропасті літ [проща, с. 33].

У тексті фазові дієслова використовуються письменником для зображення череди подій:

Вклонилася господареві до ніг, подякувала, похапцем зібрала свої мізерні пожитки, схопила дівчинку на руки і вибігла. Чвалувала крутими вуличками, завмираючи від страху, що повернеться з міста туркеня і дожене її, бігла, ховаючись за кам'яними стінами, що заступали вікна будинків, квапилася до північних кафських воріт, щоб вийти з тісного міста на волю [Мальвич, с. 7].

Дервіш повернувся до Марії спиною, зашепотів слова молитви, тихо подався у протилежний бік, а вона стояла зблідла, без надії, з простягнутими руками і не помічала, як синьоока Мальва безжурно бігає попід хребтом, зриває жовті квіти, що пришпилились головками до сухої землі [Мальвич, с. 7].

Протягом цілого року прибували до Золотого Рогу галери з трофеями, султан із військом повернувся аж весною [Мальвич, с. 16].

Великий візир Аззем-паша стояв незворушно. Дивлячись на мертвого султана, промовив півголосом:

— Закінчилась династія Османів. Синів ти не народив, султане, а слабоумний брат твій Ібрагім не може правити імперією [Мальвич, с. 17].

Мовчазною процесією пройшли через подвір’я, минули султанську конюшню і зупинилися перед залізними дверима двірцевої темниці. Розступилися вартові, каштелян тюрми прогундосив тремтячим голосом:

— Тільки з дозволу великого візира можу відчинити браму... [Мальвич, с. 18].

Тож у інших школах продовжувалась Ісламова наука. Козаки передали його полякам, щоб він цілих сім років, чекаючи викупу, навчався при варшавському дворі європейської витонченості й дипломатії [Мальвич, с. 24].

Рвонув коня, бризнуло каміння з-під копит і посипалося на дахи циганських хаток, що приліпилися під прямовисною скелею [Мальвич, с. 25].

Іслам-Гірей пришпорив коня і поскакав, минаючи Ашлама-сарай і медресе, до головного ханського палацу [Мальвич, с. 27].

Яничари вимагали підвищення плати за службу, домоглися визнати їх кастою, рівною улемам; щоб мати запоруку серед духовенства, закріпили дев’яносто дев’яту орту за орденом Хаджі Бекташа [Мальвич, с. 33].

Підсумовуючи вищевикладене, фазові дієслова можуть виступати у функції присудка, частини складеного присудка, обставини та ін.