1.2. Різновиди фазових дієслів

Системний підхід до вивчення семантики словесних знаків спричинив цілий ряд класифікацій дієслівних значень.

Хоча всі існуючі класифікації називаються семантичними, в основі їхній лежать різні принципи: не тільки лексичні значення, але й синтаксичні характеристики дієслів, їхні валентнісні властивості. Оскільки принципи класифікацій різні, вони служать різнім цілям і пояснюють різні аспекти граматичного поводження дієслів.

Так, семантична класифікація дієслів Г. Г. Сильницького будується на основі синтаксичних характеристик дієслів, на основі їх зовнішньої і внутрішньої дистрибуції. Під зовнішньою дистрибуцією дієслівного класу розуміється дистрибуція у звичайному змісті слова, тобто синтаксичне оточення дієслова. Внутрішня дистрибуція дієслова встановлюється за допомогою операції розгортання, що полягає в заміні дієслова словосполученням, семантично еквівалентним цьому дієслову [Сильницкий].

За ознакою наявності спільних сем та співвіднесеністю дієслівних одиниць з фактами дійсності С. М. Дишлева виокремила такі основні лексико-семантичні групи дієслів:

1. Дієслова дії (дієслова загальної фізичної дії, дієслова на позначення дії, яка спричиняє зміни в об’єкті, дієслова на позначення дії, яка створює об’єкт).

2. Дієслова руху та переміщення.

3. Дієслова релятивної семантики (дієслова ставлення, дієслова впливу, посесивні дієслова, дієслова залежності).

4. Дієслова стану і процесу (дієслова психічного стану, дієслова фізіологічного стану, дієслова на позначення переходу із одного стану в інший, дієслова на позначення фізіологічних процесів).

5. Дієслова ментальних і соціальних дій суб’єкта (дієслова фізичної чи інтелектуальної діяльності або відпочинку, дієслова мовлення, дієслова мислення, дієслова пізнання, дієслова сприйняття).

6. Дієслова звучання та звуконаслідування.

7. Дієслова буття.

8. Дієслова на позначення виникнення, появи, настання.

9. Дієслова характеризації (позначення кваліфікативних властивостей особи, позначення зовнішнього вияву ознаки дії або стану, позначення зменшення або збільшення вияву ознаки).

10. Дієслова просторової локалізації.

11. Модальні дієслова (волевияву, бажання, наміру, можливості).

12. Фазові дієслова [Дишлева, с. 8].

Згідно з класифікацією фазових дієслів Н. Ю. Шведової, фразові дієслова поділяються на:

(1) дієслова із власне фазовим значенням;

(2) дієслова із звуженим значення і обмеженою сполучуваністю [Шведова].

1.2.1. Дієслова із власне фазовим значенням

Н. Шведова класифікує дієслова із власне фазовим значенням на дієслова, що позначають:

1) початок;

2) продовження;

3) кінець [Шведова].

Г. Лук’янова пропонує поділяти дієслова із власне фазовим значенням на:

1) дієслова зі значенням початкової фази: стартувати, починати, розпочинати;

2) дієслова зі значенням серединної фази: продовжувати;

3) дієслова зі значенням кінцевої фази: завершувати, закінчувати [Лук’янова, с. 65].

Аналітично починальність та завершальність виражається у переважної більшості дієслів без вагомих лексико-граматичних обмежень: почати працювати/закінчити працювати, стати чекати/припинити чекати, почати дівувати, перестати дівувати. Слід зазначити, що вживання допоміжного (фазового) дієслова в інфінітиві, а не в особовій формі незвичне через те, що аналітичні акціональні форми не мають статусу лексем (на відміну від синтетичних). Обмеження вираження фазових значень аналітичними формами зумовлене лексико-стилістичними чинниками: ненормативними формами є почати шкарубнути/перестати шкарубнути, почати будити/закінчити будити [Барчук, с. 199].

В українській мові до дієслів, що позначають початок дії відносяться найчастіше дієслова почати/ початись, розпочати/розпочатись. Серед дієслів в українській мові на позначення початковості дії активно використовуються також дієслова взятися за щось, взятися до чогось, які вживаються з віддієслівними іменниками, що позначають певні тривалі процеси [Смеречинська, с. 60].

Як зауважує С. О. Караман, початок дії виражається дієсловом почати (основною формою) і його синонімами прийнятися, пуститися, взятися, кинутися, піти (у значенні почати) та ін., наприклад: Не знаходячи втіхи на службі, він почав шукати її поза нею – на квартирі, між сторонніми людьми (Панас Мирний); Він кинувся знов бігати по канцелярії (І. Франко); Зоря на небі рожева уже починала займатись (Леся Українка); А гостра коса вже пішла зрізувати гостру ячмінну гриву (О. Донченко). Відтінок початку дії має і допоміжне дієслово стати, що відрізняється від інших фазових дієслів більшою абстрактністю і не має видової пари, наприклад: Один за одним стало товариство рушати (Панас Мирний); Я вірші став писать під вечір золотий (В. Сосюра); Яворницький, цим запитанням якось упокорений, посмирнішав, подобрішав одразу і, звертаючись до натовпу, і справді став про собор цей оповідати (О. Гончар).

Значення тривання дії передають дієслово продовжувати та його синоніми (лишатися, залишатися, зоставатися), наприклад: По інерції поїзд продовжував іти (О. Донченко); І залишився стояти дуб на злість усім вітрам і грозам (І. Цюпа); Ніхто, ясна річ, не залишився мокнути під відкритою зливою (О. Гончар).

Значення закінчення дії передається дієсловами закінчувати, перестати, припинити, кинути та ін., наприклад: Їздові ходили навшпиньках, куховар перестав гриміти сковородами (О. Гончар); Ледве вони закінчили копати, аж ось загуркотіли моторами дві великі вантажні машини (О. Копиленко); Вона скінчила писати свою повість (О. Кобилянська); Навіть худоба перестала пастися (М. Стельмах) [Караман].