Система органів травлення
Скарги. Захворювання шлунка характеризуються такими ознаками: порушення апетиту і смаку, відрижка, печія, нудота, блювання, біль у надчеревній ділянці.
П о р у ш е н н я а п е т и т у і с м а к у. Зміни апетиту можуть розвиватись рефлекторно за наявності різних патологічних станів системи травлення. Зниження апетиту відзначається у хворих на хронічний гастрит (хронічне запалення слизової оболонки шлунка). За умов підвищення секреції в шлунку, у хворих виникає потреба у частому вживанні їжі. У хворих на гострий гастрит або рак шлунка може бути повна втрата апетиту (анорексія).
В і д р и ж к а. Виникає внаслідок виходу через рот проковтнутого повітря чи газів, які утворюються у шлунку внаслідок бродильних або гнильних процесів. Разом з повітрям у рот може потрапити певна кількість вмісту шлунка (відрижка їжею). Відрижка може набувати запаху тухлих яєць ( у разі затримки спорожнення шлунка підвищується розпад білкових речовин). Відрижка з гірким присмаком буває у разі закиду жовчі з дванадцятипалої кишки в шлунок. Підвищення кислотності шлункового соку призводить да появи кислої відрижки. Процеси бродіння в шлунку та накопичення в ньому молочної та інших кислот нерідко спричиняють відрижку згірклим маслом. Відрижка з гнильним запахом спостерігається у хворих на рак шлунка.
П е ч і я. Характеризується відчуттям жару та паління за грудиною та у надчеревній ділянці. ЇЇ виникнення пов”язане з порушенням тонусу нижньої частини стравоход та верхньої частини шлунка. Найчастіше вона спостерігається у хворих із підвищеною кислотністю, але й може виникати у людец із зниженою секреторною функцією.шлунка під впливом органічних кислот (маслянаЮ молочна).
Н у д о т а. Це своєрідне відчуття в порожнині рота, грудях та підложечковій ділянці, яке нерідко передує блюванню. ЇЇ виникнення пов”язане антиперистальтичними рухами шлунка. Цей стан супроводжується загальною слабкістю, потовиділенням, слиновиділенням, похолоданням кінцівок, зблідненням шкіри, зниженням артеріального тиску. Розрізняють мозкову, токсичну, обмінну та рефлекторну форми блювоти.
Б л ю в о т а. Це складний рефлекторний акт. Найчастіше блювота буває шлункового походження. Це пов”язане подразненням рецепторів шлунка недоброякісною їжею, а також з підвищеням збудливості рецепторів шлунка у разі його захворювання. Блювотний центр може збуджуватись під впливом імпульсів, що йдуть від рецепторів очеревини, нирок, матки, печінки та інших органів.
Блювання може мати центральне походження, тобто виникати внаслідок подразнення блювотного центру токсинами, отрутами, продуктами метаболізму плода під час вагітності, за наявності захворювань головного мозку. Умовнорефлекторне блювання буває у разі сприйняття запаху, що спричиняє відразу чи самої згадки про нього. Блювання центрального походження характеризується стійкістю, раптовістю появи, відсутністю попередньої нудоти та воно не пиносить хворому полегшення. Блювання має і захисне значення, коли воно спрямоване на очищення травного каналу від недоброякісної іжї, токсичних речовин. До блювотних мас може домішуватись слиз, гній, жовч та кров. Домішка слизу свідчить про наявність хронічного запалення шлунка – гастриту ; коли є зниження соляної кислоти у складі шлункового соку, то у складі блювотних мас може бути жовч. Криваве блювання як прояв шлункової кровотечі спостерігається у разі розвитку виразки і раку шлунка. Але сильне криваве блювання є більш характерним для виразки шлунка. За наявності шлункової кровотечі блювотні маси можуть нагадувани кавову гущу. Це буває тоді, коли кров поступово накопичується в шлунку і під впливом соляної кислоти шлункового соку гемоглобін перетворюється на гематин, який має темне-коричневе забарвлення. Піля шлункової кровотечі кал набуває чорного дьогтьоподібного кольору.
Б і л ь . Шлунковий біль буває різним за характером і механізмом виникнення. Біль може мати періодичний чи постійний характер. Його виникнення може залежати від прийому їжі чи розвиватись незалежно від нього. Біль може бути ниючим, колючим, пекучим, ріжучим або у вигляді больових нападів.
У разі розвитку захворювань кишечника зворі скаржаться на наявність болю, здуття живота (метеоризм), розладів випорожнення у вигляді проносу або запору, іноді – на кишкові кровотечі.
Б і л ь. За механізмом виникнення кишковий біль найчастіше пов”язаний зі спазмом кишок, тобто з судомним скороченням їх гладеньких м”язів (спастичниий біль). Цей біль може спричинюватись подразненням слизової оболонки кишечника грубою, важко перетравлюваною їжею, запаленням стінки кишечника (ентерит та коліт),розвитком пухлин кишечника. В основі виникнення болю може лежати інший механізм, а саме – розтягнення кишок газами. На відміну від спастичного болю цей біль має тривалий характер і точну локалізацію. Особлива форма болю відзначається внижній частині живота і промежині під час безрезультатних позивів на виверження (дефекація) .Такий біль називають тенезмами. Він зустрічається при ураженні прямої кишки.
З д у т т я (м е т е о р и з м). Відчуття тяжкого розпирання живота. Насамперед причиною виникнення метеоризму буває підвищене газоутворення в кишечнику, що обкмовлене вживанням з їжею рослинної клітковини, яка легко піддається прцесам бродіння (горох, капуста). Здуття може розвиватись і у разі нормалього утворення газів, але зниженого всмоктування їх кишечною стінкою або надмірного заковтування повітря (аерофагія) з переходом його в шлунок і кишечник. Відомий також істеричний метеоризм,що виникає у людей із функціональними розладами центральної нервової системи.
П р о н о с. Рідкі й часті випорожнення, які розвиваються внаслідок прискорення перистальтики (скорочення) кишечника і більш швидкого проходження харчової маси по ньому. Пронос виникає під впливом таких чинників, як неперетравлена їжа, продукти бродіння і гниття.
З а п о р (з а к р е п). Це тривала (більш як дві доби) затримка калу в кишечнику, спричинена гальмуванням проходження харчової маси. Причиною виникнення можуть бути механічні перепони – звуженння просвіту кишки внаслідок розвитку пухлини, гостра кишечна непрохідність. Буває закреп функціонального характеру, що виникає внаслідок частого вживання їжі, в якій мало клітковини (аліментарний закреп); малорухливого способу життя (звичний запор); слабкості черевного пресу; впливу речовин, що гальмують скорочення кишечника.
За наявності захворювань печінки та жовчних шляхів хворі скаржаться на біль у животі, диспепсичні явища, свербіння шкіри, жовтяницю.
Б і л ь. Печінка і жовчні шляхи позбавлені больової чутливості. Але дуже багато нервових закінчень містится в глісоновій капсулі, якою вкрита печінка, тому призбільшені печінки та розтягненні капсули виникає біль. Біль зазвичай локалізується в правому підребер”ї. Біль може бути тривалим або виникати у виглядчі нападів.
Д и с п е п с и ч н і я в и щ а. Це скарги на зниження апетиту, гіркоту в роті, нудоту, блювання, здуття живота, відрижку.
С в е р б і н н я ш к і р и. Спостерігається у хворих з деякими формами жовтяниці, але може відзначатись і за її відсутності, що може бути ранньою ознакою захворювання печінки. Механізм свербіння пов”язаний із накопиченням у крові жовчних кислот, які подразнюють закладені в шкірі чутливі нервові закінчення. Свербіння має стійкий характер, часто виникає вночі, що призводить до порушення сну і розчухування шкіри з наступним занесенням інфекції та розвитком шкірних гноячків.
Ж о в т я н и ч н е з а б а р в л е н н я ш к і р и . Жовтяниця є наслідком накопичення в крові і тканинах жовчних пігментів. Вона може розвиватись непомітно для хворого, і її помічають дише отлчуючі. Але жовтяниця може виникати раптово (у хворих на жовчнокам”яну хворобу).
Г о с т р и й г а с т р и т
Гастрит – найпоширеніше захворювання шлунка. В основі розвитку гастриту лежить запальний процес слизової оболонки. Причини розвитку гастрита: вживання гострої або недоброякісної їжі, нерегулярне її приймання, зловживання алкоголем, тютюном; отруєння кислотами, основами, солями важких металів; інфекційні захворювання (ангіна, грип, дизентерія); вплив ліків. За наявності гострого гастриту хворого турбує: відсутність апетиту, нудота, блювання їжею, а пізніше жовчю, відрижка, печія, ріжучий біль у надчеревній ділянці.Розрізняють декілька форм гострого гастриту: 1) катаральний (простий) – є найбільш поширеною формою, яка розвивається під впливом погрішностей у харчуванні.; 2) корозивний – виникає внаслідок потраплянну в шлунок солей важких металів, кислот, основ.
Основні принципи лікування. Лікування катарального гастриту треба починати з: 1) очищення шлунка (промивання) і кишечника (очисна клізма та проносні препарати);
2) призначення антибактеріальних препаратів (левоміцетін, ентеросептол);
3) адсорбуючих речовин (активоване вугілля, біла глина);
4) за наявності вираженого болю підшкірно вводять розчин атропіну, платифілліну, папаверину, но-шпи (ці препарати змімають спазм ).
5) лікувальне харчування: у перші 1-2 дні зовсім відмінити вживання їжі, тільки пити невеликими порціями чай, воду, на 2-3 день дозволяється з”їсти манну ашу, кисіль, протертий суп, на 4-ий – парові котлети, каші. Через 6-8 днів хворому дозволяють звичайне харчування.
Лікування корозивного гастриту починають із промивання шлунка через зонд великою кількістю води. У разі отруєння кислотами шлунок промиваюь водою з молоком або паленою магнезією.; основами – промивають розвденою лимонною або оцтовою кислотою. Для усунення болю застосовують наркотичні анальгетики (морфін, промедол). У перші дні призначають голодування.