5. Дарування

Згідно з п. 1 статті 572 Цивільного кодексу (ГК) за договором дарування одна сторона (дарувальник) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (обдаровуваному) річ у власність або майнове право (вимога) до себе або до третьої особи або звільняє або зобов'язується звільнити її від майнового обов'язку перед собою або перед третьою особою. Передача дару здійснюється за допомогою його вручення, символічної передачі (вручення ключів і т.п.) або вручення правовстановлюючих документів (п. 1 статті 574 ЦК). Договір дарування нерухомого майна підлягає державній реєстрації.

Не допускається дарування, за винятком звичайних подарунків, вартість яких не перевищує 5 встановлених законом мінімальних розмірів оплати праці (в тому числі об'єктів нерухомості):

· Від імені малолітніх і громадян, визнаних недієздатними, їх законними представниками;

· Працівникам лікувальних, виховних установ, закладів соціального захисту та інших аналогічних установ громадянами, що перебувають у них на лікуванні, змісті або вихованні, чоловіками й родичами цих громадян;

· Державним службовцям та службовцям органів муніципальних утворень у зв'язку з їх посадовим становищем або у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків;

· У відносинах між комерційними організаціями.

Юридична особа, якій річ належить на праві господарського відання або оперативного управління, має право подарувати її за згодою власника, якщо законом не передбачено інше (п. 1 статті 576 ЦК). Дарування майна, що знаходиться у спільній сумісній власності, допускається за згодою всіх учасників спільної власності. Крім того, згідно зі статтею 581 ЦК права обдаровуваного, якому за договором дарування обіцяний дар, не переходять до його спадкоємців (правонаступників), якщо інше не передбачено договором дарування, а обов'язки дарувальника, що обіцяв дарування, переходять до його спадкоємців (правонаступників), якщо інше не передбачено договором дарування.

6. Рента

За договором ренти одна сторона (одержувач ренти) передає іншій стороні (платнику ренти) у власність майно, а платник ренти зобов'язується в обмін на отримане майно періодично виплачувати одержувачу ренту у вигляді певної грошової суми або надання коштів на його утримання в іншій формі (п. 1 статті 583 ЦК).

За договором ренти допускається встановлення обов'язку виплачувати ренту безстроково (постійна рента) або на термін життя одержувача ренти (довічна рента). Довічна рента може бути встановлена на умовах довічного утримання громадянина з коштом. Договір ренти згідно зі статтею 584 ЦК підлягає нотаріальному посвідченню, а договір, який передбачає відчуження нерухомого майна під виплату ренти, підлягає також державній реєстрації. Рента обтяжує земельну ділянку, підприємство, будівля, споруда або інше нерухоме майно, передане під її виплату (п. 1 статті 586 ЦК). У разі відчуження такого майна платником ренти його зобов'язання за договором ренти переходять на набувача майна. Особа, яка передала обтяжене рентою нерухоме майно у власність іншої особи, несе субсидіарну з ним відповідальність (стаття 399) за вимогами одержувача ренти, що виникли у зв'язку з порушенням договору ренти, якщо цим Кодексом, іншим законом або договором не передбачена солідарна відповідальність за цим зобов'язанням. Згідно з п. 1 статті 587 ЦК при передачі під виплату ренти земельної ділянки або іншого нерухомого майна одержувач ренти в забезпечення зобов'язання платника ренти набуває право застави на це майно.