9.1.2. Особливості змістової сутності понять правових інститутів „нейтралітет” і „нейтралізована територія”

Нейтралітет є міжнародно-правовим засобом забезпечення міжнародної безпеки і відіграє важливу роль:

1) у підтриманні міжнародного миру;

2) в обмеженні кількості можливих учасників військового протиборства;

3) в унеможливленні використання певного простору в якості театру бойових дій і тилового забезпечення військових контингентів.

У сучасних міжнародних відносинах існують наступні види нейтралітету: постійний, позитивний, традиційний і договірний.

Постійний нейтралітет — це міжнародно-правовий статус суверенної держави, відповідно до якої вона зобов’язана не брати участь в озброєних конфліктах, не входити у військові союзи (блоки), не дозволяти розміщення військових баз іноземних держав на своїй території. Цілісність і недоторканність такої держави, з одного боку, закріплюється внутрішньодержавними нормативними актами, з іншого боку, може гарантуватися міжнародним договором, учасниками якого є інші держави. Постійно нейтральними державами є, зокрема, Швейцарія і Австрія.

Позитивний нейтралітет (рух неприєднання) припускає неучасть у військових союзах держав, активна участь у боротьбі за запобігання війни, збереження миру, за роззброєння. Політику позитивного нейтралітету проводять близько 100 держав Азії, Африки і Латинської Америки. Рух неприєднання керується наступними принципами:

1) забезпечення міжнародного миру і безпеки;

2) розрядка міжнародної напруженості;

3) припинення гонки озброєнь;

4) перебудова міжнародних економічних відносин на справедливих і демократичних початках;

5) встановлення нового міжнародного інформаційного правопорядку.

Вищим форумом руху неприєднання є Конференція голів держав і урядів країн неприєднання, яка скликається один раз в три роки. Реалізація рішень Конференції покладена на Координаційне бюро, створене в 1973 р. Члени бюро обираються на основі принципу представництва по регіонах.

Традиційний нейтралітет – це не оформлений в міжнародному договорі нейтралітет держави, але дотримуваний нею добровільно протягом тривалого часу (приміром, Швеція). Основною ознакою традиційного нейтралітету є те, що він висловлює нейтральну позицію держави під час війни. Традиційний нейтралітет відрізняється від постійного тим, що постійно нейтральну державу проводить нейтралітет, заснований на міжнародному договорі, постійно. Традиційний нейтралітет не пов’язаний з міжнародними-правовими зобов’язаннями і може бути припинений в односторонньому порядку у будь-який момент.

Договірний нейтралітет – це такий нейтралітет, за якого права і обов’язки сторін визначаються міжнародним договором.

Нейтралізована територія – поняття більш широке, ніж демілітаризована територія, оскільки під нею розуміється встановлення міжнародними угодами такого статусу території, за яким забороняється її використання в якості театру воєнних дій або в якості бази для ведення воєнних дій в інших районах світ. Нейтралізація частини державної території не накладає на державу зобов’язання бути нейтральною у процесі ведення воєнних дій, але при цьому з театру воєнних дій повинна бути виключена нейтральна територія.

Прикладом нейтралізованої території може слугувати Магелланова протока, яка за договором між Аргентиною і Чилі від 23.07.1881 р. оголошена „нейтралізованою назавжди”. Договором між США і Панамою від 07.09.1997 р. Панамський канал оголошений „постійно нейтральним”.

Нейтралізація Антарктики випливає зі змісту і духу Вашингтонського договору від 01.12.1959 р., у якому закріплено, що Антарктика використовується винятково в мирних цілях і в її межах забороняються будь-які заходи військового характеру.