Тема 2.

ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ, СТАН І СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ПРАВА МІЖНАРОДНОЇ БЕЗПЕКИ

ЛЕКЦІЯ 2.1.

ГНОСЕОЛОГІЧНІ КОРЕНІ ПРАВ МІЖНАРОДНОЇ БЕЗПЕКИ

ПЛАН

2.1.1. Сутність гносеологічного підходу до визначення джерел права міжнародної безпеки.

2.1.2. Особливості історичних умов зародження ідей та їх розвитку до рівня системи знань про мир, війну і міжнародну безпеку.

2.1.3. Загальна характеристика стану і перспектив розвитку доктринальних шкіл з права міжнародної безпеки.

2.1.1. Сутність гносеологічного підходу до визначення джерел права міжнародної безпеки

Сутність гносеологічного підходу до визначення джерел права міжнародної безпеки.

Поняття „гносеологія” (від грец. γνώσις — впізнання” і λόγος — „вчення, наука”) – означає теорію пізнання, а також відповідний розділ філософії. Термін „гносеологія” був уведений і активно застосовувався у німецькій філософії ХVІІІ ст.

Теорія пізнання, гносеологія, епістемологія, розділ філософії, в якому вивчаються проблеми природи пізнання та його можливостей, відношення знання до реальності, досліджуються загальні передумови пізнання, виявляються умови його достовірності та істинності. На відміну від психології, фізіології вищої нервової діяльності та інших наук, гносеологія, як філософська дисципліна аналізує не індивідуальні механізми, які діють у психіці, котрі дозволяють тому або іншому суб’єктові дійти певного пізнавального результату, а загальні підстави, які дають можливість розглядати цей результат як знання, що виражає реальний, дійсний стан речей. Два основні напрями в теорії пізнання – матеріалізм та ідеалізм.

Пізнання у Рене Декарта. Мислитель критикує існуюче пізнання. Він сумнівається у всьому, що до того часу вважалося беззастережним знанням. Він вважає, що ні дані відчуття, ні мислення не дають такого знання. Ілюзії почуттів роблять ненадійними показники відчуттів, помилки суджень ставлять під сумнів висновки розуму. Тому необхідно починати із загального, радикального сумніву. Проте, яким би всеохоплюючим він не був, є в діяльності пізнання дещо, що не підлягає жодному сумніву. Декарт не скептик і не агностик, його сумнів лише попередній прийом, метод встановлення достовірної істини. Достовірним у всякому випадку є те, що сумнів існує. Сумнів – акт мислення – якщо я мислю, значить я існую – лат. cogito ergo sum. Це знамените положення – основа, на якій може будуватися все достовірне знання.

З метою встановлення гносеології права міжнародної безпеки доцільно дослідити:

1) історію зародження і джерела первісного розуміння безпеки держав;

2) сучасні тенденції до змін в об’єкті, на якого поширюється регулююча функція права міжнародної безпеки;

3) особливості впливу сучасних глобальних світових проблем, процесів глобалізації і переходу людства від постіндустріальних виробничих відносин до глобального світового інформаційного суспільства – на розвиток наукових знань про безпеку, особливо міжнародну, та на розвиток концептуальних підходів до формування теоретико-методологічних аспектів нормативних положень права міжнародної безпеки.

Виникнення і розвиток міжнародного права взагалі та передумов виділення відповідних правових принципів і норм, котрі були покликані на початковому етапі регулювати військово-політичні міждержавні правовідносини, а пізніше міждержавні та міжнародні правовідносини у сфері підтримання миру, протидії війні та забезпечення безпеки не лише окремої держави чи групи держав, а й всього людства, – в окрему галузь – право міжнародної безпеки – пов’язано з історичним явищем виникнення і розвитком держави як суспільно-політичної організації, покликаної забезпечувати управління розвитком національних суспільств на підвладній території, забезпечувати сприятливі та безпечні умови для існування і прогресивного розвитку суспільних відносин, матеріальних і духовних ресурсів тощо.