Тема 9.

ДЕМІЛІТАРИЗАЦІЯ ОКРЕМОГО ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ПРОСТОРУ

ЛЕКЦІЯ 9.1.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНА СУТНІСТЬ ПРАВОВОГО ІНСТИТУТУ „ДЕМІЛІТАРИЗАЦІЯ ОКРЕМОГО ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ПРОСТОРУ” ТА ЙОГО НАСЛІДКИ ДЛЯ БЕЗПЕКИ СВІТОВОГО СПІВТОВАРИСТВА

ПЛАН

9.1.1. Особливості змістової сутності поняття правового інституту „демілітаризація окремого територіального простору”.

9.1.2. Особливості змістової сутності понять правових інститутів „нейтралітет” і „нейтралізована територія”.

9.1.3. Теоретико-методологічна сутність забезпечення безпеки і практика її реалізації в Арктичному регіоні

9.1.4. Особливості, місце і роль міжнародно-правового режиму Північного Льодовитого океану та прибережних морів у контексті забезпечення міжнародної безпеки.

9.1.5. Особливості, місце і роль міжнародно-правового режиму Антарктики в контексті забезпечення міжнародної безпеки, мореплавства і науково-господарської діяльності.

9.1.1. Особливості змістової сутності поняття правового інституту „демілітаризація окремого територіального простору”

Демілітаризована територія – це така частина державної території, у відношенні якої держава прийняла міжнародне зобов’язання скоротити або не мати в її межах військових укріплень та споруд, визначених видів озброєнь і збройних сил. Демілітаризовані території створюються на основі міжнародних договорів (угод) між зацікавленими державами з метою забезпечення взаємної міжнародної безпеки.

Демілітаризація може застосовуватися щодо:

1) передбачених відповідними актами частин територій (районів) тієї або іншої держави або стосовно самостійних політико-територіальних одиниць;

2) стосовно держави в цілому як способу міжнародного примусу, покарання за агресивну війну;

3) стосовно певних просторових сфер, котрі не знаходяться під державним суверенітетом і якими можуть користуватися в мирних цілях усі держави. У своєму обсязі демілітаризація може бути повною або частковою.

Повна демілітаризація являє собою:

1) ліквідацію всіх наявних військових об’єктів;

2) заборону спорудження нових військових об’єктів і укріплень;

3) заборону усіх видів зброї;

4) виведення і заборону утримання збройних сил, крім поліцейських;

5) заборону ввозу і провозу військових матеріалів;

6) заборону прольотів військових літаків і т. ін. У цілому – все це зводиться до заборони використання даної території для здійснення військової діяльності у всіх її аспектах.

Часткова демілітаризація полягає в тому, що на таких територіях реалізується один або декілька з таких заходів:

1) ліквідація визначених військових об’єктів;

2) заборона будівництва таких нових об’єктів;

3) заборона використання нових видів озброєнь;

4) обмеження контингенту збройних сил;

5) заборона введення нових частин і т. ін.

Приклади демілітаризації певних територій дуже різноманітні. Так, за Угодою між СРСР і Фінляндією від 11.10.1940 р. і за Мирним договором держав антигітлерівської коаліції з Фінляндією від 10.02.1947 р., режим повної демілітаризації встановлений для Аландських островів, які належать Фінляндії. Згідно з багатостороннім Паризьким договором від 09.02.1920 р., до якого в 1935 р. приєднався СРСР, демілітаризованою територією є архіпелаг Шпіцберген, який знаходиться під суверенітетом Норвегії. Цілком демілітаризовані на підставі міжнародних угод Місяць та інші небесні тіла. Заходи для часткової демілітаризації Суецького каналу були передбачені Константинопольською конвенцією 1888 р. У Кореї в зв’язку з укладанням перемир’я в 1953 р. була утворена демілітаризована зона вздовж 38-ї паралелі, котра розділяє КНДР і Республіку Корею. Демілітаризація території нерідко супроводжується її нейтралізацією.