8.1.2.4. Заборона ядерних випробувань

Нинішня міжнародна ситуація надає можливість для вживання подальших ефективних заходів з ядерного роззброєння і протидії поширенню ядерної зброї в усіх її аспектах. Припинення усіх випробувальних вибухів ядерної зброї і всіх інших ядерних вибухів за допомогою обмеження розробки та якісного вдосконалення ядерної зброї, припинення розробки вдосконалених нових типів ядерної зброї є ефективним заходом ядерного роззброєння і нерозповсюдження. У цих цілях знаходиться декілька міжнародних договорів.

Міжнародно-правове регулювання обмежень і заборона випробувань ядерної зброї розпочалося з підписання Договору про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, у космічному просторі та під водою 1963 р. У 1996 р. був підписаний Договір про всеосяжну заборону ядерних випробувань.

За Договором про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, в космічному просторі та під водою 1963 р. (ратифікований СРСР у 1963 р.) держави зобов’язалися заборонити та не виробляти ядерних вибухів в атмосфері, за її межами (включаючи космічний простір), під водою, а також у будь-якому іншому середовищі, якщо вибух викликає випадання радіоактивних осадів за межами території держави. Зазначений Договір є безстроковим.

У 1974 р. між СРСР і США був укладений Договір про обмеження підземних випробувань ядерної зброї, потужність якої при здійснювані підземних випробувань ядерної зброї обмежувалася 150 кілотоннами.

Згідно з Договором про всеосяжну заборону ядерних випробувань 1996 р. Учасники Договору зобов’язалися не проводити будь-яких випробувальних вибухів ядерної зброї та будь-яких інших ядерних вибухів, а також забороняти та запобігати будь-яким таким ядерним вибухам у будь-якому місці, котре знаходиться під їхньою юрисдикцією чи контролем. А також зобов’язалися надалі утримуватися від спонукання, заохочення або якої-небудь участі в проведенні будь-якого випробувального вибуху ядерної зброї і будь-якого іншого ядерного вибуху (ст. 1).

Кожна держава зобов’язалася також забороняти фізичним і юридичним особам на своїй території або в іншому місці, що знаходиться під її юрисдикцією, займатися діяльністю, забороненою в Договорі. Для сприяння реалізації зобов’язань держави мають активно співробітничати з іншими державами та надавати одна одній у відповідній формі правову допомогу.

Для забезпечення реалізації положень Договору заснована відповідний механізм міжнародного контролю в особі – Організації за Договором про усеосяжну заборону ядерних випробувань. З метою контролю за дотриманням положень і вимог даного Договору засновується режим контролю (міжнародна система моніторингу; консультації і роз’яснення; інспекції на місці; заходи зміцнення довіри), детально врегульований Протоколом до Договору про усеосяжну заборону ядерних випробувань 1996 р.

У травні 1998 р. Індія, а потім Пакистан провели підземні ядерні вибухи. Зазначена акція викликала засудження з боку держав, Генерального секретаря ООН і світової громадськості. Засудивши вибухи на індійському та пакистанському полігонах, міністри закордонних справ Росії, Великої Британії, Франції, США і Китаю (постійних членів Ради Безпеки ООН) заявили, що, незважаючи на ці ядерні випробування, Індія і Пакистан відповідно до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, нажаль поки що, не мають статусу ядерних держав, тобто як такі, що володіють власною ядерною зброєю.

Центральним питанням проблеми роззброєння є заборона та знищення зброї масового знищення, насамперед ядерне роззброєння.