6.4.4. Створення розвідувальних позицій як різновид оперативної діяльності

Створення розвідувальних позицій (СРП) – оперативну діяльність спецслужб щодо розстановки наявних у них розвідників і агентів, придбання нових конфідентів та розміщення технічних засобів в місцях, котрі дозволяють виконувати покладені на них функції. Хоча зазначена діяльність прямо не спрямована на заволодіння інформацією щодо держави, що розвідується, та спричинення їй безпосередньої шкоди, вона є важливим за значенням і складністю здійснення видом розвідувальної діяльності. Без розвідувальних позицій противник не зможе добувати первинну оперативну інформацію, проводити акції безпосереднього підриву та вигідного впливу, вирішувати інші оперативні завдання. Створення розвідувальних позицій потребує від спецслужб подолання системи забезпечення безпеки інформації обмеженого розповсюдження та інших захисних заходів держави, об’єкта розвідувальних спрямувань, здійснення конспіративних і протиправних дій.

Розвідувальні позиції створюються з метою забезпечення силами та засобами розвідки доступу до об’єктів, що її цікавлять. Шляхом встановлення контактів з розвідувальним середовищем або впровадження своїх джерел в це середовище. Тому в діяльності противника щодо створення розвідувальних позицій відрізняються дві форми: встановлення контактів з розвідувальним середовищем, тобто створення розвідувальних позицій поза сферою суверенітету держави, що розвідується, та проникнення в розвідувальне середовище або розвідувальне проникнення, тобто створення розвідувальних позицій в сфері суверенітету держави, що розвідується.

Під встановленням розвідниками та агентами із числа іноземних громадян контактів з розвідувальним середовищем розуміється забезпечення можливостей спілкування їх з громадянами держави, що розвідується, які знаходяться за кордоном. Методами встановлення контактів з розвідувальним середовищем є: заміщення розвідниками та агентами посад в державних структурах, суб’єкта розвідки, котрі підтримують ділові зв’язки з об’єктами розвідувальних спрямувань або займаються прийомами та обслуговуванням іноземних громадян за кордоном; вербування агентів серед співробітників таких закладів; створення розвідниками та агентами умов для зав’язування контактів з громадянами держави. що розвідується.

Розвідувальне проникнення за способом створення позицій та характеру використаних при цьому сил і засобів буває легальним, нелегальним, агентурним та технічним.

Під легальним розвідувальним проникненням розуміється створення противником легальних позицій розвідки на території держави, що розвідується, шляхом направлення (засилання) своїх розвідників та агентів із числа іноземних громадян до держави, що розвідується, під прикриттям учасників міжнародних зв’язків. Проте, таке проникнення не дозволяє противнику створити позиції в соціально-політичній системі держави, що розвідується.

Нелегальне розвідувальне проникнення – це створення противником нелегальних розвідувальних позицій в державі, що розвідується, шляхом засилання розвідників-нелегалів та агентів-нелегалів.

Агентурне проникнення – це створення противником агентурних розвідувальних позицій усередині соціально-політичної системи держави, що розвідується, в його суспільстві та групах, що його складають, у громадських організаціях, у державних політичних, економічних, воєнних та інших органах влади та управління, держави, що розвідується, в тих, що займаються плануванням, та науково-дослідних закладах, на промислових підприємствах, воєнних, транспортних об’єктах, об’єктах зв’язку тощо. Методами агентурного проникнення є: вербування серед громадян та інших жителів держави, що розвідується, громадян інших іноземних країн-партнерів, союзників тощо; засилання до держави. що розвідується, нелегалів та завербованих за кордоном агентів із числа реемігрантів, представників діаспори тощо.

Таким чином, розстановка сил і засобів розвідки, котра забезпечує ним доступ, в обхід системи контррозвідувальної, режимно-правової і технічної протидії, до об’єктів розвідувальних спрямувань і можливість добувати первинну оперативну інформацію, здійснювати акції безпосереднього підриву та вигідного впливу, вирішувати інші завдання, називається розвідувальними позиціями.

Розвідувальні позиції складаються із позицій розвідників і агентів та технічних засобів. Позиції розвідників і агентів визначаються їхнім офіційним правовим і соціально-політичним положенням (громадянство, рід занять, місцем роботи, займаною посадою, приналежністю до політичних партій та громадських організацій, роллю в їхній діяльності, авторитетом тощо), використовуваних ними для ведення оперативної роботи, саме від цього положення залежить, до яких об’єктів, джерелам інформації та в якій мірі вони мають доступ, які їхні можливості для придбання зв’язків, надання вигідного впливу на людей та вирішення інших розвідувальних завдань.

Позиції розвідників та агентів визначаються також і місцями їх фізичного знаходження під час здійснення ними конкретних розвідувальних дій, приміром в процесі добування первинних оперативних даних методами особистого спостереження, вивідування, збору проб оточуючого середовища, під час підготовки та здійснення диверсійних і терористичних актів, проведення операцій зв’язку через схованку (тайникові операції), особистих зустрічей з агентами тощо. Виходячи з цього, розвідувальні позиції розвідників та агентів розподіляються на легальні та агентурні.

Легальні розвідувальні позиції – це розвідувальні позиції, котрі займаються розвідниками та агентами із громадян іноземних держав, які діють проти держави, об’єкта розвідувальних спрямувань. Легальні позиції розвідників і агентів розвідок засновуються на використанні ними правового та соціально-політичного положення офіційних представників і громадян іноземних держав, які беруть участь, як правило, в здійсненні міжнародного обміну.

Прибувши до держави розвідувальних спрямувань, такі розвідники та агенти не стають членами його суспільства і не можуть зайняти будь-яке місце в соціально-політичній системі цієї держави. Проте з легальних позицій розвідники та агенти противника можуть вирішувати багато розвідувальних завдань: збирати первинну оперативну інформацію методами особистого спостереження, вивідування, опитування, експерименту, придбати відкриті джерела інформації та знайомитися з ними, здійснювати акції вигідного впливу, аж до підривних ідеологічних диверсій, схиляти місцевих жителів до зради батьківщині, займатися вербувальною роботою, керувати агентами із постійних жителів держави, що розвідується, брати участь в здійсненні агентурного зв’язку тощо.

Правове і соціально-політичне положення у розвідників та агентів противника може бути як справжнє, так і легендоване.

Легендованими вважаються також розвідувальні позиції, створювані противником шляхом засилання в державу розвідувальних спрямувань розвідників та агентів із числа громадян власної держави та інших іноземців під прикриттям учасників міжнародних зв’язків та які дозволяють здійснювати оперативну діяльність безпосередньо на території держави, що розвідується. Під час створення таких позицій противник використовує можливості, пов’язані з правовим регулюванням в’їзду або виїзду іноземців. Використовуючи легендовані позиції, противник змушений враховувати властиві ним недоліки маскування, що дозволяє органам місцевої контррозвідки розпочати роботу щодо викриття іноземних розвідників та агентів шляхом вивчення конкретних груп іноземців та окремих осіб відразу з прибуттям їх в державу, що розвідується. Одночасно ця обставина дає супротивнику й певну перевагу, тому що з розвідниками та агентами, які діють з легендованих позицій, можуть встановлювати контакти ворожі елементи, які шукають зв’язки з іноземними розвідками.

Агентурні позиції займають завербовані спецслужбами противника агенти із числа громадян, іноземців та осіб без громадянства, які постійно проживають у державі, що розвідується. За своєю правовою природою агентурні позиції засновані на протиправному проникненні противника в державні заклади, громадські організації та соціальні верстви суспільства держави, що розвідується. Різновидністю агентурних позицій є нелегальні агентурні позиції, які займають агенти-нелегали, які проникли до держави. що розвідується, з фальшивими документами. За правовою природою нелегальні позиції, поряд з протиправним проникненням розвідки до державних закладів, громадських організацій та соціальних верств держави, що розвідується, засновані на привласненні агентом правового статусу, котрий йому не належить. Нелегальні позиції можуть займати також і розвідники-нелегали, які використовують аналогічні прийоми та ухищрения для проникнення та оселення в державі розвідувальних спрямувань. Завдання розвідників-нелегалів мають багато спільного із завданнями агентів-нелегалів. Як одні, так й інші можуть займатися шпигунством, здійснювати підривні акції, а також мати на зв’язку інших агентів, виступаючи як резиденти.

Таким чином, розвідувальні позиції технічних засобів розвідки представляють собою місця стаціонарного або рухомого розміщення розвідувальної апаратури, звідки вона сприймає і фіксує об’єкти розвідувальних спрямувань та, якщо потрібно, впливає на них. Розподіл розвідувальних позицій технічних засобів розвідки на легальні та нелегальні має практичне значення як для противника та для органів місцевої контррозвідки.

Легальні позиції технічних засобів розвідки вважаються позиції, створені противником шляхом розміщення розвідувальної техніки на власній території, у відкритому морі, в космосі, на території інших держав з відома та згоди їхньої влади. Таке розміщення технічних засобів розвідки не є прямим вторгненням в сферу суверенітету держави, що розвідується. Проте, їх використання суперечить основоположним принципам міжнародного права.

До легальних позицій відносяться технічні засоби розвідки, розміщені в іноземних дипломатичних представництвах у державі, що розвідується, на квартирах, інших приміщеннях, займаних дипломатами, а також в їхніх автомобілях. Доставка та розміщення технічних засобів розвідки здійснюється під прикриттям дипломатичних привілей та імунітетів на дипломатичну пошту, помешкання, майно та засоби пересування дипломатичних представництв. Проте, подібні дії є протиправним зловживанням цими привілеями та імунітетами, порушенням принципів дипломатичного права, котре зобов’язує дипломатів поважати закони держави перебування. Це дає підстави місцевим органам безпеки для вжиття заходів протидії використанню противником позицій технічних засобів розвідки на шкоду безпеки держави, що розвідується.

Нелегальні позиції технічних засобів розвідки є позиції, створені противником шляхом таємного розміщення розвідувальної техніки на об’єктах розвідувальних спрямувань на території держави, що розвідується.

Технічне розвідувальне проникнення – це створення позицій технічних засобів розвідки, котрі забезпечують противнику можливість отримувати інформацію, що його цікавить, щодо держави розвідувальних спрямувань та її секретів. Технічне проникнення може бути здійсненне шляхом створення позицій для технічних засобів розвідки як на території держави, що розвідується, в тому числі на об’єктах, що спеціально охороняються, так і за її межами.

Підсумовуючи можна констатувати, що міжнародна суперечка (спір) – формально визнана розбіжність між суб’єктами міжнародного права (державами; визнаними міжнародним правом державоподібними утвореннями; національно-визвольними рухами; міждержавними організаціями і об’єднаннями та міжнародними організаціями, утвореними державами на підставі міжнародних договорів та угод). Міжнародна суперечка повинна вирішуватися мирними засобами на основі принципу мирного розв’язання міжнародних спорів. Наявний у міжнародному праві та дипломатичній практиці великий арсенал засобів мирного розв’язання суперечок забезпечує вибір найбільш прийнятних з них для кожного конкретного спору залежно від його умов і порушених в ньому питань. Проте, необхідно визнати наявність і значну актуальність проблема підвищення ефективності національного і міжнародного контролю за сумлінним виконанням домовленостей непорядними партнерами, конкурентами, супротивниками і відвертими ворогами та іншими учасниками міжнародних відносин. Як свідчить практика міжнародних відносин без розвідки як засобу забезпечення національної, державної і міжнародної безпеки у нинішніх умовах навіть теоретично не можливо.

Поряд із цим, доцільно визнати, що здійснюючи розвідувальне, особливо агентурне та технічне, проникнення, суб’єкти і учасники міжнародних правовідносин не можуть не рахуватися з безумовними при цьому витратами часу та матеріальних коштів, небезпекою розшифрування своїх політико-дипломатичних і оперативних заходів, таємних операцій, ризиком втратити техніки, що використовується, та понести втрати в силах. Тому, коли поставлені завдання можуть бути вирішені без розвідувального проникнення, конкуруючі сторони надають перевагу діям з позицій, котрі створюються поза сферою суверенітету держави. що розвідується. У той же час з позицій, створених у сфері суверенітету держави розвідувальних спрямувань, іноземні розвідки досягають, як правило, більш значних результатів, ніж з позицій, котрі створюються поза її сферою.

Конкуруючі сторони вважають, що багато із поставлених перед спецслужбами завдань (приміром, щодо добування секретів, що суворо охороняються, надання вигідного впливу на прийняття рішень тощо) можна реалізувати лише на основі розвідувального проникнення. Тому розвідки супротивників постійно нарощують свої зусилля щодо розвідувального проникнення (технічного та агентурного) до держави, що розвідується, інших іноземних держав, особливо партнерів та союзників, до міждержавних органів, альянсів, військово-політичних блоків тощо. Зазначені в розділі особливості діяльності розвідувальних служб щодо подолання захисних можливостей системи забезпечення безпеки інформації обмеженого поширення повинні враховуватися в заходах щодо вдосконалення надійності та ефективності зазначеної системи.

Одночасно слід зазначити, що для забезпечення безпеки потрібне об’єднання зусиль всіх (або майже всіх) держав. Гарантії безпеки кожної окремої держави залежать від всіляке зміцнення загальної безпеки. При цьому необхідне урахування законних інтересів всіх без виключення держав; не можна забезпечити свою безпеку за рахунок безпеки інших.