6.4.3. Сутність розвідувальної інформації і розвідувальних даних

Розвідувальна інформація – це відомості про загальний потенціал об’єкту розвідувальних спрямувань, різні галузі його життя, обороноздатність, внутрішню і зовнішню політику, отримані та опрацьовані розвідкою і призначені для розробки та здійснення політики даної держави, зміцнення її позицій та потенціалу, а в разі необхідності завдання шкоди конкурентам чи ворогам, набуття переваг над її партнерами. У даному випадку необхідно уточнити, що первинні відомості, котрі після опрацювання спецслужбою становлять розвідувальну інформацію, добуваються безпосередньо силами та засобами самої розвідки (як правило, найбільш цінні), а також надходять від нерозвідувальних державних органів (дипломатичних, зовнішньоторговельних, поліцейських судових тощо), неурядових громадських та приватних організацій (промислових, торговельно-економічних, науково-дослідних, інформаційних та інших), від окремих, не пов’язаних з розвідкою осіб. Поряд із органами зовнішньої розвідки в діяльності щодо добування первинних оперативних відомостей певну участь беруть також (особливо на території власної держави) й контррозвідувальні органи. Незалежно від джерела інформації отримання розвідкою відомості проходять в ній складну спеціальну обробку.

До розвідувальної інформації, котра отримана органами розвідки, відносяться різні за своїм характером відомості, в тому числі й несекретні. У залежності від способу отримання оперативна інформація розподіляються на первинну і вивідну.

Первинна оперативна інформація представляє собою відомості щодо властивостей окремих предметів, їх кількості, розміщенні, про окремі події, їх учасників, дій тощо. Такі відомості можуть бути отримані агентами або розвідниками головним чином шляхом особистого сприйняття окремих властивостей і ознак об’єктів, що розвішуються, шляхом отримання відомостей від агентури, тобто так званих „людських джерел”, або в результаті застосування технічних засобів.

Первинна оперативна інформація, як правило, недостатня, коли данні розвідки мають, приміром, використовуватися для визначення стратегічних планів об’єкту розвідувальних спрямувань, загального стану його сил, характеру та рівня розвитку тих чи інших сторін його життя і стати основою для розробки чи здійснення загального курсу державної політики іноземної держави, зокрема, для розробки воєнної політики, довготермінових програм дипломатичної та розвідувальної діяльності проти конкурентів чи ворогів, коли потребується проникнення до самої суті тих чи інших подій, явищ, соціальних процесів. Документальні матеріали, отримані оперативним шляхом, визначаються як „оперативні дані”.

Вивідна розвідувальна інформація репрезентує відомості, котрі отримуються на другому етапі розвідувально-інформаційної діяльності шляхом обробки, аналізу та узагальнення первинної інформації та даних. Саме ці відомості та документальні матеріали, як правило, стосуються тих сторін існування об’єкту розвідувальних спрямувань, які взагалі не можуть бути показані за допомогою органів чутливості (ті або інші соціальні тенденції, зміни в політиці, вірогідні дії, загальний стан сил, розвиток науково-технічного потенціалу тощо). В розвідувальних органах іноземних держав і спецслужбах недержавних структур відомості, отримані вищевказаним способом, називаються „вивідною інформацією”.

У залежності від можливостей доступу до інформації розвідки розподіляють її на інформацію, котра добувається із закритих джерел (закрита інформація), та інформація, отримана із відкритих джерел (відкрита інформація).

Закрита інформація (обмеженого доступу) репрезентує собою відомості або відповідні її матеріальні носії, котрі охороняються власником, тобто доступ до них обмежений заходами фізичного, кримінально-правового, адміністративно-правового, оперативного і технічного характеру. Характер цих обмежень визначається, в першу чергу, значенням тих чи інших відомостей для забезпечення безпеки об’єкту розвідувальних спрямувань.

Відкрита інформація репрезентує відомості, доступ до яких не обмежений. Ці дані можуть бути отримані розвідкою, приміром, із джерел ЗМІ або шляхом спостереження різних природних або суспільних явищ, подій та інших об’єктів розвідувальних спрямувань.

У залежності від значення первинної оперативної інформації для вирішення зовнішньополітичних і внутріполітичних завдань іноземних держав вона розподіляється на стратегічну і тактичну.

Стратегічна первинна оперативна інформація містить у собі відомості, котрі можуть бути використані для підготовки і здійснення політичних та інших акцій (в т. ч. розвідувальних), здатних забезпечити досягнення іноземними державами або приватними недержавними структурами власних цілей і завдань загальнонаціонального стратегічного характеру.

Тактична первинна оперативна інформація – відомості, котрі призначені для використання під час вирішення завдань зовнішньополітичної і внутріполітичної діяльності. Велике місце в тактичній первинній оперативній інформації займають дані, необхідні для планування і здійснення акцій зовнішньої розвідки і контррозвідки. Ця інформація старіє швидше, ніж стратегічна.

За своїм основним змістом і головному призначенню первинна оперативна інформація розподіляється на політичну, воєнну, економічну. науково-технічну і оперативну. Всі види інформації, за виключенням оперативної, покликані забезпечити в цілому інформаційні потреби політичного керівництва іноземної держави або керівництво підприємницької структури, основні спрямування її зовнішньої політики та в певній мірі – внутрішньої. Оперативна інформація стосується безпосередньо питань протиборства з органами держбезпеки держави-об’єкту розвідувальних спрямувань, інших держав або спецслужб підприємницьких структур і призначена для використання органами зовнішньої розвідки і контррозвідки держави-суб’єкту оперативних заходів.

Розподіл розвідниками всієї сукупності відомостей щодо держави чи іншого об’єкту, що розвідується взагалі, й в тому числі України, на вищезазначені категорії первинної оперативної інформації обумовлено прагненням іноземних розвідок досягти найбільшої ефективності розвідувально-інформаційної діяльності, забезпечити певну спеціалізацію в діяльності власних сил і засобів, організувати необхідні інформаційні потоки в розвідці, створити передумови для найбільш ефективного задоволення запитів споживачів у розвідувальній інформації.

У процесі розвідувально-інформаційної діяльності розвідки відпрацювали такі вимоги, котрі ставляться до інформації, що добувається, як відносність, важливість, цінність, достовірність, своєчасність, повнота, секретність. Мета цих вимог – забезпечити дієвість як основи діяльності самих спецслужб, інших її споживачів, в цілому механізмі іноземних держав.