1.2.3. Особливості структурної побудови навчальної дисципліни „Право міжнародної безпеки”

Приступаючи до вивчення нового навчального курсу з циклу спеціальної фахової підготовки юристів-міжнародників необхідно уважно ознайомитися із системою побудови і змістом навчальної програми, визначити вже відомі та нові знання у цій сфері. Лише після цього доцільно розпочати ретельне поглиблення вже набутих навичок, вмінь і знань та здобувати нові. Як свідчить проведене дослідження, вітчизняні, а тим паче іноземні, науковці не напрацювали поки що достатніх фундаментальних знань у сфері права міжнародної безпеки. Мабуть з цієї причини поки не існує чіткого уявлення про систему теоретико-методологічних знань наукового напряму під назвою „Право міжнародної безпеки”. Базовий матеріал існує у вигляді розпорошений по різних виданнях наукових статей, оглядів, дайджестів, рефератів, хрестоматій тощо, котрі висвітлюють окремі важливі наукові проблеми з права міжнародної безпеки.

Вивчення матеріалів, котрі торкаються проблеми права міжнародної безпеки, викладені у підручниках з міжнародного публічного права радянськими, а нині українськими і російськими авторами, свідчать, що вони висвітлюють порушені питання на теоретико-прикладному рівні, тобто подається мінімальний обсяг знань про понятійний апарат і коментар змістовної сутності міжнародно-правових і нормативних актів. Системної подачі теоретико-методологічних і теоретико-прикладних знань з теорії розвитку „Права міжнародної безпеки” як наукового напряму і застосування теоретичних положень у практичній діяльності у сфері забезпечення міжнародної безпеки не спостерігається. Право міжнародної безпеки, як правило, подається у вигляді традиційного атрибут – невеликого розділу для надання характеру багатоаспектності підручнику з „Міжнародного публічного права”. Спостерігається певна поверховість у підході до викладу матеріалу з права міжнародної безпеки. Окремого підручника по цій проблемі поки що не видавалося.

Проте, узагальнення розрізнених наукових напрацювань дає підстави стверджувати, що фахівці та науковці з права міжнародної безпеки напрацювали достатню теоретико-методологічну основу для подальшого розвитку теорії та вдосконалення практики реалізації заходів підтримання миру, забезпечення безпеки, попередження практики застосування сили чи погрози силою у міжнародних і міждержавних відносинах, а також відвернення можливості виникнення війни.

При визначені сучасної системи права міжнародної безпеки необхідно враховувати ту обставину, що міжнародна безпека у сучасних умовах, спрощено визначена фахівцями та науковцями-міжнародниками як певний стан міжнародних відносин, не має породжувати спрощене уявлення про систему міжнародної безпеки. Досвід доводить, що система міжнародної безпеки – явище набагато складніше, ніж проста сукупність міжнародних відносин, покликаних створювати сприятливі умови для функціонування і подальшого розвитку безконфліктної, безпроблемної та гармонійної взаємодії зацікавлених учасників на міжнародній арені.

На думку автора даного курсу лекцій, систему міжнародної безпеки доцільно розглядати через взаємопов’язану сукупність наступних елементів:

1) загальновизнаних принципів і норм міжнародного права;

2) міжнародно-правових режимів забезпечення безпеки;

3) інституціональних механізмів міжнародної безпеки.

У свою чергу серед міжнародно-правових режимів як елементів системи міжнародної безпеки можна виділити:

1) режим мирного розв’язання міжнародних суперечок (переговорів, обстеження, посередництва, примирення, арбітражу, судового розгляду, звернення до регіональних органів, угодам або іншими мирними засобами);

2) режим підтримання, а рівно відновлення міжнародного миру і безпеки, не пов’язаний з використанням збройних сил (повна або часткова перерва економічних стосунків, залізничних, морських, повітря, поштових, телеграфних, радіо та інших засобів повідомлення, а також розрив дипломатичних відносин);

3) режим примусу до миру з використанням збройних сил (сукупність дій і заходів повітряними, морськими або сухопутними військовими силами, які виявляться необхідними для підтримання та (або) відновлення міжнародного миру і безпеки; в їх числі демонстрація єдності та рішучості міжнародного співтовариства, блокада та інші операції повітряних, морських і сухопутних сил членів ООН);

4) режим роззброєння, скорочення і обмеження озброєнь (режим нерозповсюдження ядерної зброї, створення без’ядерних зон, режим заборони розробки, виробництва і накопичення запасів бактеріологічної (біологічного) і токсичної зброї і їх знищення і багато інших);

5) режим міжнародного контролю;

6) заходи по зміцненню довіри.

При цьому самі інституціональні механізми міжнародної безпеки, тобто безпосередньо організаційні форми, за посередництвом якого реалізуються вищезгадані режими, утворюють самостійну систему, в яку як складові елементи входять, окрім механізмів індивідуальної безпеки, три організаційні форми колективної безпеки:

1) універсальна (основні органи ООН – Рада Безпеки, Генеральна Асамблея, Міжнародний суд, Секретаріат), допоміжні органи (Комісія міжнародного права, ПРООН, ЮНКТАД та ін.), спеціалізовані установи ООН, а також міжнародні організації, котрі через велику кількість членів набувають характеру універсальності (такі як МАГАТЕ, яке реалізує режим міжнародного контролю над зобов’язаннями 187 держав);

2) регіональні угоди та організації (утворені та функціонують відповідно до гл. VIII Статуту ООН (Європейський Союз, ОБСЄ, СНД і низка інших);

3) угоди про колективну оборону (створені відповідно до ст. 51 Статуту ООН: Договір Ріо-де-Жанейро (1948 р.), Вашингтонський договір про створення НАТО (1949 р.), Договір АНЗЮС (1952 р.), Договір про колективну безпеку Ліги арабських держав (1952 р.), Договори СЕАТО (1955 р.) і багато інших).

Виходячи з вище викладеного, даний курсу лекцій автор визначає як спеціальний навчальний курс з „Права міжнародної безпеки”, котрий складається із Модулю 1: Змістовного модулю І. Загальна частина: теоретико-методологічний аспект права міжнародної безпеки (Теми 1 – 7). Змістовний модуль 2. Особлива частина: особливості практики застосування положень права міжнародної безпеки (Теми 8 – 10).