4.1.5. Характерні риси і зміст основних принципів міжнародного права

Основні принципи міжнародного публічного права – це система основоположних норм міжнародного права, які регулюють відносини між його суб’єктами та являються критерієм правомірності міжнародного правотворчого і правозастосовного процесів, а також дійсності інших міжнародно-правових норм.

Принципи відображають і закріплюють характерні риси суб’єктів міжнародного права та системи їх взаємодії. Досягається цей ефект головним чином шляхом закріплення правового статусу суб’єктів. У своїй сукупності принципи становлять хартію основних прав та обов’язків держав. Вони утворюють основу загального міжнародного права і слугують основними критеріями правомірності поведінки суб’єктів.

Необхідно наголосити ще раз, що у дипломатичній практиці принципи, що розглядаються у даній лекції, звичайно називаються загальновизнаними принципами міжнародних відносин, оскільки вони перебувають у тісних зв’язках і взаємодії з принципами та нормами інших нормативних систем (політики, релігії, моралі тощо). У кінцевому рахунку – вони є для них визначальними і саме тому виступають основою, головним системоутворюючим чинником міжнародної нормативної системи.

Характерні риси основних принципів міжнародного публічного права визначають те, що зазначені принципи:

1) є базисом міжнародного права і мають перевагу над іншими нормами цієї системи права. Зазначене положення закріплено у ст. 103 Статуту ООН та ст. 53 Віденських конвенцій 1969 та 1986 рр.;

2) є загальновизнаними саме як „основні принципи сучасного міжнародного публічного права”;

3) формулюють права, обов’язки та законні інтереси безвідносно до суб’єктів міжнародного права, якщо останні володіють необхідною міжнародною правосуб’єктністю, що випливає з певного принципу;

4) не мають формальної ієрархії у своєму переліку, хоча більша частина основних принципів має імперативний характер;

5) мають передбачуваний особливий характер відповідальності за порушення більшості основних принципів;

6) застосовуються для подолання прогалин у міжнародному праві, хоча цей інститут є ще не досить розробленим;

7) не лише констатують відповідний стан міжнародних правовідносин, а й визначають головні напрями їх розвитку;

8) повинні всі без виключення застосовуватися у взаємодії.

Основні принципи міжнародного публічного права закріплені у Статуті ООН і часто так й називаються – принципи Статуту ООН. Їх зміст розкрито у Декларації про принципи міжнародного права, які стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами у відповідності до Статуту ООН, прийнятої Генеральною Асамблеєю у 1970 р. Значення принципів у світовому порядку XXI ст. розкрито у Декларації тисячоліття ООН 2000 р. У ній зазначається, що принципи доказали свій сучасний і всезагальний характер. Їх актуальність і здатність слугувати джерелом для натхнення збільшуються в міру того, як держави та народи стають все більш взаємопов’язаними та взаємозалежними.

Згідно Декларації 1970 р., основними принципами міжнародного публічного права, є:

1) принцип суверенної рівності держав;

2) принцип незастосування сили або погрози силою;

3) принцип мирного вирішення міжнародних спорів;

4) принцип невтручання у внутрішні справи;

5) принцип територіальної цілісності держав;

6) принцип непорушності державних кордонів;

7) принцип загальної поваги прав людини;

8) принцип самовизначення народів і націй;

9) принцип співробітництва;

10) принцип сумлінного виконання міжнародних зобов’язань.

Визначення основних принципів і розкриття їх змісту було важливим кроком у зміцненні основ міжнародної спільноти. Було зроблено максимум можливого на той час, але з часом стало зрозумілим, що перелік основних принципів, що містився у Декларації, не є вичерпним.

Перш за все, звертає на себе увагу відсутність у ній такого принципу, як захист людини. Як відомо, Статут ООН поставив завдання знову утвердити віру в основні права людини. У самій Декларації підкреслюється важливість підтримання та зміцнення міжнародного миру, котра базується на повазі основних прав людини. З цієї причини вже у 1975 р. у м. Гельсінкі було прийнято Заключний акт Наради з безпеки та співробітництва у Європі (НБСЄ), в якому принцип поваги прав людини був закріплений у переліку основних принципів.

Даний перелік основних принципів був також доповнений ще двома – принципами територіальної цілісності та непорушності кордонів. Будучи спочатку закріпленими на регіональному рівні, зазначені принципи набули всезагальне визнання, що не раз підтверджувалося Генеральною Асамблеєю ООН. Значення цього положення не раз підкреслювалося також й Міжнародним Судом ООН.

Комплекс основних принципів розвивається не тільки шляхом включення до нього нових принципів, а й в результаті розширення змісту вже існуючих. Зміст принципів характеризується як стабільністю, так і динамізмом, урахуванням потреб суспільства в умовах глобалізації. При цьому зміст кожного принципу розвивається із зміною інших принципів. Зазначений аспект має особливе значення для принципів у силу загального характеру їх змісту. Між принципами нема ніякого формального підпорядкування, але реальне значення і вага принципів неоднакові.

Активний процес становлення і розвитку змісту комплексу основних принципі міжнародного публічного права засвідчив рівень важливості, яку надає суспільство зміцненню його нормативних основ. Ніколи у майбутньому нічого подібного не спостерігалося. Наявність розвинутого комплексу принципів права – характерна ознака сучасного міжнародного співтовариства та його права.