Тема 4.

ХАРАКТЕРИСТИКА СИСТЕМИ ПРИНЦИПІВ ПРАВА МІЖНАРОДНОЇ БЕЗПЕКИ

ЛЕКЦІЯ 4.1.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ ПРИНЦИПІВ МІЖНАРОДНОГО ПУБЛІЧНОГО ПРАВА У ГАЛУЗІ МІЖНАРОДНОЇ БЕЗПЕКИ

ПЛАН

4.1.1. Особливості змістовної сутності та функцій принципів міжнародного публічного права.

4.1.2. Особливості співвідношення принципів і звичаїв міжнародного публічного права.

4.1.3. Особливості наукової дискусії навколо визначення понять „загальні” та „основні” принципи міжнародного публічного права.

4.1.4. Особливості розмежування загальних принципів права і основних принципів міжнародного публічного права.

4.1.5. Характерні риси і зміст основних принципів міжнародного права.

4.1.6. Особливості тлумачення і застосування принципів міжнародного публічного права у сфері міжнародної безпеки.

4.1.1. Особливості змістовної сутності та функцій принципів міжнародного публічного права

Право міжнародної безпеки як й інша відповідна галузь міжнародного публічного права здійснює регулювання міжнародні правовідносини у сфері міжнародної безпеки за допомогою принципів і норм. Звідси існує нагальна потреба детально дослідити, пізнати та усвідомити теоретико-методологічну сутність принципів і норм як інститутів міжнародного публічного права та екстраполювати накопичені знання на галузь права міжнародної безпеки з метою дослідити певну особливість їх адаптації до регулювання правовідносин у сфері міжнародної безпеки.

Загальновідомо, що особливістю міжнародного публічного права взагалі та в галузі міжнародної безпеки є наявність в ньому цілого комплексу основних принципів, під якими розуміються максимально узагальнені норми, які відображають характерні риси, а також основний зміст міжнародного права, і володіють найвищою юридичною силою.

Принципи виконують важливі функції:

1) визначають засади взаємодії суб’єктів міжнародного права специфічним чином;

2) закріплюють основні права і обов’язки держав та інших суб’єктів міжнародних правовідносин;

3) виражають і охороняють комплекс загальнолюдських цінностей, в основі яких лежать такі найважливіші надбання міжнародної спільноти, як:

3.1) мир та співробітництво;

3.2) права і свободи людини та їх гарантії;

4) слугують ідейною опорою функціонування і розвитку міжнародного права.

Нині будь-яке найменш значуще політичне рішення, особливо у сфері міжнародної безпеки, може вважатися надійним, якщо воно спирається на основні та загальновизнані принципи міжнародного публічного права. Про це свідчить факт наявності посилань на ці принципи практично в усіх важливих міжнародно-правових актах. З цього виходить, що принципи наділені певною політичною і моральною силою. Вочевидь, саме тому в дипломатичній практиці їх заведено називати також принципами міжнародних відносин.

Принципи – це фундамент міжнародного правопорядку:

1) визначають його політико-правовий стан, а відтак,

2) виступають основним і визначальним критерієм міжнародної законності.

Принципи міжнародного публічного права – це:

1) керівні правила суб’єктів, котрі виникають як результат суспільної практики, юридично закріплені засади міжнародного публічного права;

2) норми міжнародного права, котрі мають обов’язковий характер для всіх суб’єктів;

3) являють собою найбільш загальне і повне вираження та відображення усталеної практики міжнародних зносин.

Принципам відведена важлива роль в заповненні прогалин у міжнародному публічному праві. Будучи ядром системи міжнародного права, принципи визначають загальне превентивне регулювання при появі нових суб’єктів чи нової сфери співробітництва. Так, приміром, при зародженні такої нової сфери як співробітництво держав у космосі – дія принципів була негайно поширена і на сферу космічного права. Крім того, будь-яка нова держава, яка сформувалася і здобула міжнародне визнання, із самого початку свого існування зв’язана принципами міжнародного права, власне, навіть можливість її появи, визнання і забезпечення її безпеки обумовлені саме дією цих принципів.

Універсальність як характерна риса принципів міжнародного публічного права означає, що суб’єкти міжнародного публічного права зобов’язані суворо дотримуватися принципів, оскільки будь-яке їх порушення неодмінно торкнеться законних інтересів інших учасників міжнародних зносин. Це означає також, що принципи міжнародного права є критерієм законності всієї системи міжнародно-правових норм. Дія принципів поширюється навіть на ті сфери суб’єктів, які в силу певних причин не врегульовані конкретними нормами.

Дотримання принципів міжнародного права є суворо обов’язковим, особливо якщо це зачіпає питання підтримання миру, забезпечення безпеки, попередження озброєних конфліктів та відвернення війни. Скасувати принцип міжнародного права чи обмежити його дію можна тільки скасувавши міжнародну практику, що не під силу жодній окремій державі чи навіть групі держав. Тому будь-яка держава зобов’язана оперативно реагувати на будь-які спроби чи намагання в односторонньому порядку „виправити” міжнародну практику, змінити її напрям. Непорушність і стабільність міжнародного правопорядку заснована саме на визнанні усіма державами та усіма суб’єктами міжнародного права і акторами міжнародних зносин того факту, що для забезпечення довгострокових рішень міжнародних проблем необхідно засновувати ці рішення на загальновизнаних і загальноприйнятих принципах міжнародного права, закладених, зокрема, у Статуті ООН.

Принципи історично обумовлені. З одного боку, вони необхідні для функціонування системи міжнародних відносин і міжнародного права, з іншого – їх існування та реалізація можливі в конкретних історичних умовах. Принципи відображають ключові інтереси держав і міжнародного співтовариства в цілому. А оскільки право міжнародної безпеки як різновид міжнародного права засноване на узгодженні інтересів, застосування основних принципів міжнародного публічного права до регулювання відносин суверенних держав суттєво полегшує процеси узгодження суверенних воль і досягнення компромісу. Зазначене має дуже важливе значення, коли йдеться про державну, міжнародну регіональну і глобальну безпеки Тож поява принципів у міжнародному публічному праві обумовлена й інтересами самого міжнародного права, його призначенням координувати величезну кількість різноманітних норм задля забезпечення єдності системи і внутрішньої структури цього регулятора суспільних відносин.