Тема 3.

ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНИХ КОНЦЕПТУАЛЬНИХ ПІДХОДІВ У ГАЛУЗІ ПРАВА МІЖНАРОДНОЇ БЕЗПЕКИ ДО ПРОБЛЕМ ПІДТРИМАННЯ МИРУ, ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ, ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ МІЖНАРОДНИМ КОНФЛІКТАМ, ВІЙНИ ТА ЇХНЄ ПОЛІТИКО-ПРАВОВЕ ОФОРМЛЕННЯ І ЗАКРІПЛЕННЯ В МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ ТА СВІТОВІЙ ПОЛІТИЦІ

ЛЕКЦІЯ 3.1.

ОСОБЛИВОСТІ ПРОБЛЕМИ ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНОГО ВИЗНАЧЕННЯ СУЧАСНОГО ПОНЯТТЯ ТА ЗМІСТОВНОЇ СУТНОСТІ ПРАВА МІЖНАРОДНОЇ БЕЗПЕКИ

ПЛАН

3.1.1. Характеристика загального концептуального підходу до формування права міжнародної безпеки.

3.1.2. Особливості сучасних підходів до визначення поняття права міжнародної безпеки у працях іноземних дослідників.

3.1.1. Характеристика загального концептуального підходу до формування права міжнародної безпеки

Усвідомлення сутності права міжнародної безпеки доцільно починати з визначення його місця і ролі у системі міжнародного публічного права. Міжнародне публічне право складається із низки самостійних галузей, котрі, у свою чергу, мають більш прості утворення – підгалузі та інститути. Таким чином, можна навести наступні самостійні галузі міжнародного публічного права:

– „право міжнародної правосуб’єктності” (регламентує правове положення держав, націй, народів, що борють за незалежність, міжнародних організацій та державоподібних формувань як суб’єктів міжнародного права й містить у собі також інститути визнання і правонаступництва);

– „право міжнародних договорів”;

– „право міжнародних організацій”;

– „право міжнародних конференцій і нарад”;

– „право зовнішніх зносин”;

– „право міжнародної безпеки”;

– „міжнародне право в період міжнародних конфліктів”;

– „право ведення сухопутної війни”;

– „право ведення морської війни”;

– „право ведення повітряної війни;

– „міжнародне гуманітарне право”;

– „право міжнародного співробітництва в боротьбі зі злочинністю”;

– „міжнародне морське право”;

– „міжнародне повітряне право”;

– „міжнародне космічне право”;

– „міжнародне атомне право”;

– „право охорони навколишнього середовища”;

– „міжнародне економічне право”.

Прагнення держав забезпечити стабільний мир на землі залежить, у першу чергу, від зовнішньої політики та від безумовного виконання принципів і норм сучасного міжнародного публічного права. Об’єктивна необхідність співробітництва держав у питаннях забезпечення миру обумовила процес формування і функціонування нової галузі міжнародного публічного права – права міжнародної безпеки (ПМБ).

Під час дослідження порушеної проблеми необхідно мати на увазі зміни в об’єкті правового регулювання, котрі відбулися останніми роками. Нині, поряд з небезпекою конфліктів між державами, що зберігаються, усе більш серйозною постає проблема небезпеки, котра надходить від внутрішньодержавних конфліктів, в тому числі озброєних неміжнародного характеру, породжуваних міжнаціональними, міжетнічними, міжрелігійними протиріччями та зіткненнями.

У вітчизняній науці, так само як і в усіх державах-колишніх республіках СРСР та країнах Східної Європи, право міжнародної безпеки розглядається як самостійна галузь міжнародного публічного права, котре має власний предмет, структуру і системи принципів і норм. У той же час, західна наука не визнає існування такої галузі міжнародного права, асоціюючи відповідні норми з іншими галузями міжнародного права, перш за все, правом міжнародних організацій, правом зовнішніх зносин, міжнародним гуманітарним правом і правом збройних конфліктів. Однак, на думку автора курсу лекцій, є більш доцільним визначення права міжнародної безпеки як самостійної галузі міжнародного публічного права, оскільки цільове спрямування права міжнародної безпеки дещо відрізняється від цільового спрямування інших галузей міжнародного права. Проте, єдиного підходу до розуміння природи та структури права міжнародної безпеки у сучасній науці міжнародного публічного права не існує. У зв’язку з цим існує безліч визначень зазначеної галузі. Узагальнення різних варіантів дає наступні слушні версії:

Право міжнародної безпеки представляє систему принципів і норм, котрі регулюють військово-політичні відносини держав та інших суб’єктів міжнародного права з метою запобігання застосування військової сили в міжнародних відносинах, обмеження і скорочення озброєнь.

Право міжнародної безпеки – це система міжнародно-правових принципів і норм, спрямованих на регулювання відносини у міжнародній військово-політичній сфері, підтримання миру, запобігання війни та забезпечення безпеки у всіх сферах міжнародних відносин.

Юрисдикційні межі дії Права міжнародної безпеки визначаються автором даного курсу лекцій відповідно до теоретико-методологічних вимог безпекознавства, тобто зазначена галузь міжнародного публічного права поширює свою юрисдикцію на військово-політичні та інші міжнародні відносини, пов’язані з підтриманням миру, забезпеченням безпеки, попередження застосування сили чи погрози силою, відверненням озброєних конфліктів і війни, котрі відбуваються у мирний час. Зазначене означає, що право міжнародної безпеки поширюється на період дії так званого збалансованого стану „безпекознавчого дуалізму: безпека – небезпека”, далі продовжує діяти в період матеріалізації чинників небезпеки – на етапах „ризику”, „виклику” і закінчується, коли небезпека завершується „загрозою”, найвищою стадією небезпеки. Після „загрози” розпочинаються озброєні сутички. Фахівці спецслужб стверджують: „Там, де починають лунати постріли та вибухи – закінчується розвідка і контррозвідка”. Так само – там почитає діяти міжнародне право в період міжнародних конфліктів.

На стадії „загрози” закінчує свої „повноваження” право міжнародної безпеки, а міжнародне право в період міжнародних конфліктів тільки розпочинає свої „повноваження”. Генеральна мета права міжнародної безпеки – через власні засоби, способи та заходи утримати під контролем „розбалансовану ситуацію” і повернути її спочатку до стану „небезпеки” (тобто у стан потенційної, віртуальної несприятливості), а згодом збалансувати її зі станом „безпека”, тобто повернути її у початкове положення – збалансований стан „безпекознавчого дуалізму: безпека – небезпека”.

Міжнародне право в період міжнародних конфліктів, зі свого боку, на стадії „загрози” розпочинає регулювати ті обмежені силові дії сторін спору чи конфлікту, котрі властиві даному періоду напруги в міжнародних відносинах.

Проте, це „авторська версія” бачення особливостей функціонування права міжнародної безпеки в часі та просторі, а також його взаємодія з іншими галузями міжнародного публічного права, котрі причетні до сфери безпеки (міжнародне право в період міжнародних конфліктів, право ведення війни, гуманітарне право тощо). Єдиної, загальновизнаної думки щодо визначення поняття „права міжнародної безпеки” нині поки що не вироблено. Проблема знаходиться на стадії розробки.