2.7.5. Особливості методики оцінки ворожих і агресивних дій учасників інформаційно-психологічного протиборства.

Наукова розробка авторського колективу НА СБ України підручника „Інформаційна безпека (соціально-правові аспекти)” (2010 р.), співавтором якої є автор даного курсу лекцій, дала можливість, констатувати, що зіткнення державних інтересів суб’єктів геополітичної конкуренції в інформаційно-психологічній сфері може розвиватися за різними сценаріями і набувати форми експансії, прямої чи прихованої (у тому числі – під чужим прапором) акції зовнішньої інформаційної агресії (АЗІА) або спеціальної інформаційної операції (СІО), навіть у такій крайній формі протистояння як інформаційно-психологічна війна (IПB).

2.7.5.1. Особливості інформаційної агресії. Агресор, вибираючи методи інформаційно-психологічного впливу для застосування в межах СІО та АЗІА як засобу нападу, як правило, враховує наступні особливості інформаційної агресії:

1) раптовість завдання удару по супротивнику;

2) прихованість стадії підготовки операції;

3) ідеальні умови для маскування і приховування відвертих намірів, створення передумов використання методів психологічного та інформаційно-технічного впливу, можливість діяти під чужим прапором;

4) відсутність матеріальних слідів агресії, що дає змогу встановити відвертого агресора і притягти його до міжнародної відповідальності;

5) відсутність необхідності фізичного вторгнення на територію супротивника та окупації цієї території для досягнення своїх цілей;

6) бездіяльність основного збройного потенціалу держави, що стала АЗІА та СІО, фактична бездіяльність чи неефективність використання потенціалів традиційних військово-політичних союзів, створених для відбиття спроб військової агресії, та систем колективної оборони від традиційних засобів збройного нападу;

7) гарні можливості для нанесення жертві агресії (в умовах мирного співіснування) збитку без офіційного оголошення війни або без будь-яких інших змін у дипломатичних відносинах;

8) серйозні труднощі, яких зазнала жертва агресії при виявленні джерела інформаційної (психологічної) агресії, її кваліфікації і визначенні ступеня небезпеки та агресивності виявлених атак (нападів) на її інформаційні ресурси та соціальну сферу інформаційно-психологічних відносин, а також відвертих масштабів і цілей агресії;

9) оскільки інформаційно-психологічні операції проводяться таємно, з дотриманням заходів конспірації, дезінформації, відволікання на негодний об’єкт з метою розпорошення сил і засобів жертви агресії, то викрити та своєчасно задокументувати факти їх проведення можна тільки в результаті складного процесу аналітичної реконструкції (відтворення задуму, структури, встановлення цілей, завдань, сил і засобів, методів та форм діяльності в напрямку досягнення цілей тощо) такої операції по нечисленних зовнішніх проявах і, як правило, непрямих ознаках та неповних відомостях про цю діяльність агресора, частково зафіксованих у фізичному та інформаційно-психологічному просторі. Такі труднощі ставлять жертву інформаційно-психологічної агресії в невигідне положення, у першу чергу, на початкових стадіях конфлікту, коли вимагаються негайні дії для запобігання нанесення агресором збитку. Слід також зазначити, що, через латентність перебігу організаційної та активної стадій інформаційно-психологічної операції жертва агресії може виявити, що на неї напали, тільки на завершальній стадії проведення такої операції, коли локалізація збитку вже навряд чи можлива;

10) труднощі, котрі зазнає жертва агресії при виборі системи заходів реагування на інформаційно-психологічну агресію, відвернення завдання цим нападом збитку державним інтересам і вибір адекватної відповіді (ударом на удар). Це пов’язано як із труднощами встановлення по нечисленних, в основному непрямих ознаках, неповних даних і невизначених чітко проявах основних цілей агресивних дій, так і з відсутністю чіткої загальноприйнятої класифікації (методики оцінки) різновидів інформаційно-психологічної агресії, що дозволяє однозначно віднести ті чи інші дії, чинені агресором в інформаційно-психологічній сфері, до експансії, СІО, АЗІА чи IB;

11) відсутність військово-політичних блоків, союзів і коаліцій, покликаних забезпечувати колективну безпеку від зовнішньої агресії в інформаційно-психологічній сфері, що ускладнює положення жертви інформаційно-психологічної агресії, залишається її один на один з агресором без будь-якої заздалегідь підготовленої підтримки ззовні.

Автори зазначеного підручника дійшли висновку, що всі ці причини роблять необхідною розробку методики оцінки діяльності ворожих іноземних спецслужб та інших органів державної влади іноземних держав в інформаційно-психологічній сфері, що дає змогу кваліфікувати їх дії як АЗІА, СІО або IПB.

В умовах мирного співіснування основною формою геополітичного суперництва в інформаційно-психологічній сфері є створення умов і механізмів прихованого управління інформаційними (інформаційно-психологічними) процесами, які визначають форму системи суспільних, політичних, економічних, духовних відносин геополітичного суб’єкта за допомогою створення умов, що спонукають державну владу даного суб’єкта геополітичної конкуренції до тих чи інших дій переважно у чужих інтересах.

2.7.5.2. Завдання організації прихованого управління системою соціальних і політичних відносин в інформаційно-психологічному просторі держави-конкурента містять у собі чотири основних напрямки діяльності:

1.  Створення сприятливих зовнішніх і внутрішніх умов для ведення в дію механізмів прихованого управління.

2.  Комплекс заходів для активізації позиції держави-конкурента (в особі його органів влади, місцевого самоврядування, громадських організацій) щодо вирішення питання (чи групи питань) у контексті, вигідному для держави-джерела прихованого керуючого впливу.

3.  Спонукання держави-конкурента, яка має активну позицію щодо шляхів вирішення питань, котрі цікавлять державу-джерело прихованих керуючих впливів, до здійснення дій, вигідних для цього джерела зовнішнього керування.

4.  Створення в інформаційно-психологічному просторі системи органів влади і управління держави-конкурента атмосфери недовіри, сторожкості та ворожості щодо всіх інших напрямків, пропозицій і варіантів вирішення даного питання.

2.7.5.3. Способи досягнення інформаційної переваги (домінування) одних геополітичних суб’єктів над іншими виглядають наступними:

1) створенням умов щодо втягування суб’єкта геополітичної конкуренції в інформаційну залежність від припливу (надходження) інформаційних ресурсів, технологій та ідеологічних настанов від геополітичного суб’єкта – інформаційної домінанти (донорно акцепторний зв’язок);

2) установленням повного або часткового контролю над його інформаційно-телекомунікаційною структурою і національними ЗМІ, нарощування присутності власних ЗМІ в інформаційній сфері об’єкта експансії;

3) культурним і духовним проникненням, пропагандою власних цінностей і способу життя;

4) дестабілізацією ситуації всередині держави (геополітичного суб’єкта) шляхом створення умов виникнення соціальної напруги та ініціювання множинних локальних інформаційно-психологічних конфліктів у суспільстві даного суб’єкта, які вноситимуть елементи хаосу в структуру національного інформаційно-психологічного простору, що має призвести до руйнації окремих елементів системи регулювання суспільних відносин, до розриву внутрішніх прямих і зворотних зв’язків, порушення і паралічу діяльності окремих елементів інформаційно-психологічного простору, перекидання інформаційних ресурсів із ключових напрямків розвитку суспільства на другорядні та відволікання основних сил суспільства на негідний об’єкт, створення умов для нав’язування зовнішньої допомоги у керуванні антикризовими заходами.

Одним із методів створення умов, необхідних для організації прихованого управління діяльністю геополітичного суб’єкта, є зовнішня інформаційно-психологічна експансія.

2.7.5.4. Зовнішня інформаційно-психологічна експансія – сукупність спрямованих дій щодо досягнення національних інтересів методом безконфліктного проникнення у сферу соціальних і духовних відносин суспільства об’єкта посягань з метою:

1) поступової, плавної, непомітної для членів суспільства зміни системи соціальних відносин за зразком системи джерела експансії;

2) витиснення постулатів національної ідеології та національної системи цінностей;

3) поступове заміщення їх іноземними, тобто запланованими ініціатором експансії, цінностями та ідеологічними настановами;

4) збільшення ступеня свого впливу за рахунок власної присутності в інформаційно-психологічних відносинах;

5) встановлення контролю над стратегічними ресурсами об’єкта агресії.

2.7.5.4.1. На стадії експансії в умовах лише опосередкованого входження у зіткнення інформаційно-психологічних інтересів (стадія небезпеки) відносини все ще мають мирний (партнерський) характер, але виявляється тенденція до інтенсивності та різкого зростання протиріч на тих напрямках конкурентної боротьби, котрі конфлікт визначив як потенційне зіткнення державних інтересів.

2.7.5.4.2. На стадії експансії в умовах безпосереднього входження у пряме зіткнення відносини стають конкуруючими (стадія ризиків): дії сторін, що протидіють одна одній, стають більш різкими у поведінці, а спонукання одними учасниками конфлікту інших до здійснення дій в інтересах опонента (приховане управління) може набувати радикальних форм (стадія викликів) – приміром, у вигляді провокації.

2.7.5.4.3. На стадії конфронтації (стадія загроз) дії сторін набувають найагресивнішого характеру. Тут відбувається поділ учасників інформаційно-психологічного конфлікту на агресорів та їх жертви. На цій стадії експансія як спосіб досягнення політичних цілей відходить на другий план і поступається місцем СІО або агресії (АЗІА) – діям, що є наслідком жорсткої, непохитно несхильної до пошуку компромісів позиції агресора щодо вирішення конкретних спорів, які супроводжуються локальним за своїм масштабом застосуванням сили (інформаційно-психологічного впливу, інформаційної блокади тощо). З моменту застосування СІО закінчується стадія загрози, а з моменту розгортання заходів агресії – потенціалу опонента завдається вибіркова локальна шкода.

2.7.5.4.4. На стадії безпосередньої інформаційно-психологічної війни (стадія безпосереднього завдання значної шкоди аж до знищення потенціалу опонента) вихідний локальний конфлікт розростається до глобальних масштабів, до нього залучаються нові суб’єкти та сфери діяльності, які раніше не зачіпалися вихідним зіткненням інтересів, а засобом нападу, завдання і відбиття ударів в інформаційно-психологічному просторі стає інформаційна зброя.

2.7.5.4.5. Напрямки реалізації політики геополітичним суб’єктом щодо встановлення свого панування в інформаційно-психологічному просторі супротивника. Підсумовуючи вище викладене можна констатувати, що політика геополітичного суб’єкта щодо встановлення свого панування в інформаційно-психологічному просторі супротивника може складатися з наступних напрямків, які плавно переходять один в інший в міру зростання напруженості його відносин з іншими суб’єктами геополітичної конкуренції:

1.  Приховане управління (через приховану експансію) процесами усередині системи інформаційно-психологічних відносин держави-конкурента, що досягається за допомогою створення умов, які спонукають державну владу об’єкта посягань до тих чи інших дій не стільки у власних, скільки – у чужих інтересах.

2.  Інформаційно-психологічна агресія – дії, спрямовані на завдання супротивнику конкретного, відчутного збитку в окремих областях його діяльності, які супроводжуються обмеженим у часі та локальним застосуванням сили (засобів інформаційно-психологічного впливу, крім найбільш небезпечних його видів, котрі не дають змоги надійно контролювати значні розміри збитку, завданого інформаційною зброєю).

2.7.5.4.6. Інформаційно-психологічна агресія завжди обмежена за своїми:

1) масштабами (стосується не всієї інформаційно-психологічного простору держави-жертви, а тільки його частини);

2) цілями (переслідує тактичні, локальні, часткові цілі, кінцевий результат);

3) часом (як правило, агресія припиняється після повного досягнення агресором усіх поставлених конкретних тактичних цілей і рідко набуває затяжного характеру).

2.7.5.4.7. Особливості критеріїв оцінки негативного впливу заходів ІПВ. СІО, АЗІА та IB дуже часто ведуться в мирний час без офіційного оголошення війни. Можна умовно розділити вплив СІО, АЗІА та IB:

1) за ступенем небезпеки (безпека – небезпека – ризик – виклик – загроза) для жертви агресії та світу в цілому;

2) за ступенем завданого збитку (моральний – матеріальний, незначний, середньої тяжкості – тяжкий – великої тяжкості);

3) за масштабами явищ, що стосуються різних сфер життя суспільства, і за низкою інших якостей.

Однак, експансія, СІО, АЗІА може протікати неявно, приховано від сторонніх очей (у тому числі – від держави, яка стала жертвою нападу, і може й не знати про це аж до завершення проведеної проти неї інформаційно-психологічної операції), що заважає на початкових етапах виявити її мету та оцінити небезпеку для об’єкта посягань. Оцінка інформаційно-психологічного впливу по вже завданому йому збитку (по факту) допоможе визначити, що це було – війна, агресія, СІО чи окремий оперативний захід спецслужб, але ніяк не допоможе державі-жертві організувати відсіч таємному впливові агресора та уникати запланованого збитку. Масштаби проведення інформаційно-психологічної операції на її початковій стадії оцінити простіше, ніж рівень небезпеки та її наслідки для жертви посягань. Одночасно, через те, що основні дії СІО розгортаються в інформаційно-психологічній сфері, яку не можна виміряти в милях, верстах або кілометрах, з огляду на те, що ефективність роботи національних телекомунікаційних засобів (ТКЗ) і комунікаційних мереж (KM) важко оцінити в кілометрах оптико-волоконних проводів, а інтелектуальний потенціал сил СІО – у багнетах, з цим теж можуть виникнути певні складності.

Однак, розглядаючи війну як збройну форму агресії, можна вважати, що в інформаційно-психологічній сфері агресія переростає у війну в тому випадку, якщо одна зі сторін конфлікту починає застосовувати проти своїх супротивників інформаційну зброю. Цей критерій може виявитися простим і надійним способом виділення з усього різноманіття процесів, котрі відбуваються в інформаційно-психологічному суспільстві, явищ, які становлять для його існування і (сприятливого) розвитку найбільшу небезпеку.

2.7.5.5. Особливості ознак підготовки іноземними спецслужбами недружніх інформаційно-психологічних акцій та інших розвідувально-підривних оперативних заходів. Очевидно, що критерії такого поділу, наведені в цій лекції, можуть бути доповнені іншими. Залишається нез’ясованим важливе питання про те, які ознаки при зміні міждержавних відносин в інформаційній (інформаційно-психологічній) сфері можуть указувати на те, що проти даної держави готується відповідна недружні акція, оперативний захід спецслужби (СІО, АЗІА та IB). На погляд автора курсу лекцій, до них можна віднести наступні ознаки:

1. Укрупнення геополітичних суб’єктів, створення нових союзів і коаліцій, в яких основною слушною метою об’єднання суб’єктів геополітичної конкуренції є спільна конкурентна боротьба за право переважного впливу на певні визначені частини інформаційно-психологічного простору і процеси, що відбуваються у них. При цьому основним завданням держави, яка виявила несподівану появу біля своїх кордонів такої коаліції, є визначення справжніх цілей її створення і причин, що спонукали різні геополітичні суб’єкти до такого об’єднання.

2.  Створення сприятливих умов для виникнення усередині держави та на її кордонах нових квазінезалежних суб’єктів геополітичної конкуренції, здатних самостійно виходити з власними ініціативами на міжнародний рівень, а геополітичні інтереси яких не збігаються (в ідеалі – протилежні) інтересам держави в особі утворюючих його ядро суб’єктів і територій; ініціювання і підтримка інформаційно-психологічного і геополітичного сепаратизму.

3.  Нарощування своєї присутності і впливу – фінансового, технологічного, інформаційного, ідеологічного – над національними ОТКС і ЗМІ з метою встановлення повного чи тимчасового типового зовнішнього контролю над національними інформаційними ресурсами і психологічною сферою суспільства.

4.  Уведення у дію комплексу заходів інформаційної (інформаційно-психологічної) блокади – інформаційна ізоляція, перекриття інформаційних потоків від міжнародних інформаційних ресурсів (або введення зовнішньої цензури на інформацію, що надходить до держави), блокування діяльності на території даної держави суб’єктів інформаційно-психологічного простору, які є щодо даної держави донорами інформаційних ресурсів.

5.  Створення негативного психологічного фону (приміром, методом постійної трансляції підконтрольними ЗМІ спеціально підібраних матеріалів, які докладно ілюструють і коментують будь-яку діяльність, явище вжитті суспільства чи соціальний процес у певному, як правило, негативному плані щодо діяльності (або окремих її напрямків) системи органів державної влади та місцевого самоврядування, створюючи підґрунтя у потрібний момент для бурхливої негативний і деструктивної реакції суспільства, спрямованої проти державної влади, яку можна спровокувати разовим викидом концентрованої інформації, психологічно спонукаючої до негайних спонтанних дій, котрі мають характер блискавки, яка попадає в бочку з порохом.

6. Формування атмосфери психологічної напруженості в певних окремих сферах життєдіяльності або в суспільстві в цілому.

2.7.5.6. Особливості технологічних прийомів реалізації психологічних операцій спрямованого вигідного впливу. Плануючи і здійснюючи психологічні операції, західні фахівці спираються на дані психології про специфіку роботи органів чуття людини. Вважається, що деморалізуюча дія сильніше тоді, коли реалізується одночасно через декілька аналізаторів (зоровий, слуховий, кинестетический), а також на субсенсорному рівні. При цьому використовуються найрізноманітніші прийоми.

2.7.5.6.1. У вже згадуваному польовому статуті армії США „Психологічні операції” описуються наступні прийоми:

1) твердження;

2) несхвалення;

3) демагогія;

4) „дорогі слова”;

5) гасла;

6) цитування;

7) докази з посиланням на офіційні та персональні заяви;

8) невизначеність;

9) раціональність;

10) простота;

11) підміна відповідальності;

12) вибір „найменшого зла”;

13) компрометація;

14) підміна прізвищ;

15) навішування ярликів;

16) використання мислення і звичок простих людей;

17) просторічна мова;

18) діалект та ін.

Вже тільки перерахування свідчить про те, що фахівці психологічних операцій володіють достатнім арсеналом прийомів дії на уми, настрої і поведінку людей.

Висновки психології активно використовуються для надання поширюваної інформації властивості легкою і швидкою здвоєності, „просочуваності” в несвідоме людини. Це досягається шляхом експлуатації закономірностей людського сприйняття, так званих „ефектів”. Серед них добре вивченим нині є:

1) ефект первинності;

2) ефект авторитету;

3) ефект „голос пророка”;

4) ефект повторення;

5) ефектів покладання відповідальності та ін.

2.7.5.6.2. Ефект первинності. Фахівці психологічних операцій виходять з того, що перше повідомлення про яку-небудь подію робить сильніша дія, ніж наступні. Воно як би створює своєрідну установку, формує відношення людини до того, що відбувається. Інша інформація, в цьому випадку, буде сприйнята лише тоді, коли вдасться змінити позицію людини, що сформувалася, що істотно складніше. Надалі, джерело інформації, першим що повідомив про той або інший факт оцінюватиметься як найприйнятніший. Тому важливим принципом психологічної операції є оперативність інформування об’єктів дії про поточні події, зміну обстановки та ін.

2.7.5.6.3. Ефект авторитету. У психології добре відомо, що чим авторитетніше джерело інформації, тим більше сила її вселяючої дії на людей. Враховуючи це, практики психологічних операцій прагнуть створити для своїх джерел інформаційно-психологічної дії імідж особливої обізнаності, об'єктивності і незалежності. Це досягається передачею достовірних відомостей, що добре відомих, таких, що легко перевіряються (наприклад, втрати військових частин, прізвища командирів, назви міст, вулиць, номерів будинків та ін. ), залученням думок експертів, свідків, документальних даних, використанням самокритики та ін.

2.7.5.6.4. Ефект „голос пророка”. Доведено, що авторитет джерела інформаційно-психологічної дії істотно зростає, якщо він має високі прогностичні властивості. Тому при здійсненні психологічних операцій західні фахівці конструюють інформацію таким чином, що викладені в ній факти сприймаються як раніше ними передбачені. При цьому використовуються закономірності асоціацій по суміжності, подібності, контрасту, тимчасовій і просторовій близькості.

2.7.5.6.5. Ефект повторення. Ґрунтується на закономірностях запам’ятовування людиною інформації. Психологічний механізм багатократного повторення діє на основі примусового залучення уваги, підсвідомого сприйняття пропонованої інформації, істотного звуження свідомості людини в екстремальній обстановці. У бойових умовах людина менше замислюється над значенням окремих слів і формулювань. Психологами вироблені рекомендації як уникнути явної настирливості для недопущення апатії та байдужості при багатократному пред’явленні інформації. Вважається, що доцільно передавати одне і те ж повідомлення тричі:

1) в короткому викладі;

2) повному;

3) і знову в короткому.

Потім, при необхідності, ця ж інформація може бути піднесена в іншій формі (новини, аналітичний огляд, інтерв’ю, панорама і т. п.). При цьому дотримується установка на першочергову дію на почуття і стан людей.

2.7.5.6.6. Ефект покладання відповідальності. Ґрунтується на тому, що людина схильна сприймати успішний і неуспіх розвиток подій в категоріях відповідальності. При цьому, він приписує причини успіху собі самому, а відповідальність покладає на інших людей. Тому фахівці з психологічних операцій при дії на людей прагнуть зв’язати будь-які труднощі та перешкоди, невдачі з конкретними об’єктами (конкретні особи, політичні партії, організації, урядові кола, законодавство, моральні та етичні норми та ін. ). Як правило вибирається обмежене число таких об’єктів і на них наполегливо прямує ненависть людей.

2.7.5.6.7. Ефект „Лідера думок” – люди, які виступають посередниками між джерелами інформації та групами, лідерами думок яких вони є. Лідери думок виконують функції відбору інформації, оцінки її важливості, інтерпретації, визначають способи подальшого поширення. Авторитет лідерів думок може ґрунтуватися на самих різних чинниках в їх об’єктивному прояві або сприйнятті в конкретних аудиторіях: великий досвід, широкий кругозір, висока інформованість, наявність звань, нагород, володіння посадою, владою, фінансовими ресурсами. Лідери думок зазвичай мають широку популярність, власній аудиторії, що значно перевищує охоплення. Лідерами думок можуть бути політики, журналісти, релігійні діячі, учені, офіцери, експерти, знаменитості.

Поняття лідера думок не може бути абстрактне, а завжди застосовується до якої-небудь аудиторії, оскільки одна і та ж особа може мати авторитет в одному аудиторії і мати нейтральний або негативний імідж в іншій. Пов’язано це з тим, що більшість людей за своєю природою при аналізі інформації діють дуже вибірково і в основному приділяють увагу тільки тим матеріалам, які не суперечать їх базовому світогляду, що призводить до розподілу суспільства на окремі групи, страти, класи і тому подібне. Найчастіше для поширення своїх поглядів лідери думок використовують ЗМІ, проте можливі й інші способи: робота в концентрованих аудиторіях (релігійні збори, наукові конференції, мітинги та акції протесту і тому подібне), політичне консультування, соціальні медіа та інтернет-блоги та ін.

Поняття лідера думки часто зв’язують з поняттям інформаційних вірусів: ефекту поширення якої-небудь інформації (новини, слуху, фотографії, відео-кліпу) поза контролем джерела цієї інформації. Найефективнішим засобом поширення інформаційних вірусів залишається Інтернет. Слід враховувати, що не завжди висока швидкість поширення інформації в аудиторіях призводить до того, що дія на аудиторію може рости навіть після припинення інформаційної кампанії.

2.7.5.6.7. „Ефект CNN” застосовується з наступних міркувань:

1) спад економічної і соціальної активності в країні або регіоні під час важливих політичних подій, терактів, військових дій та інших кризових явищ, заснований на тому, що значна частина громадян відповідної держави або регіону вважають за краще знаходитися удома для перегляду телевізійних новин, присвячених вказаним явищам;

2) феномен різкого зростання охоплення аудиторій та впливу новинних електронних та Інтернет-ЗМІ під час суспільно значущих подій.

Термін походить від назви приватної американської телекомпанії CNN, в 1980 р. першої у світі тієї, котра запропонувала концепцію цілодобового мовлення новин. З початком війни в Персидській затоці в 1991 р. репортаж першої ночі повітряних атак на Ірак CNN вела виключно в прямому ефірі. Інші телеканали по всьому світу використовували кадри CNN з їх логотипом для ретрансляції. Найяскравіше подібний сценарій повторився під час терористичної атаки 11.09.2001 р.

„Ефект CNN” пояснює зростання впливу ЗМІ під час кризових явищ не лише ширшим охопленням аудиторії, а й ефектом присутності, що створюється при мовленні засобів масовій інформації в режимі прямого ефіру: людина підсвідомо сприймає кадри або коментарі, що виходять в режимі реального часу, як правдиві, тоді як насправді вони продовжують залишатися лише одній з можливих інтерпретацій. Під такий вплив підпадають і визнані лідери думок, які, як правило, успішно поширюють відповідні інтерпретації далі.

Примітно, що незважаючи на високі рейтинги, сам телеканал CNN останніми роками втратив імідж об’єктивного. Більшість експертів асоціюють телеканал з американським впливом та висвітленням подій з точки зору, котра відповідає, передусім, національним інтересам США. Юридично адміністрація Сполучених Штатів ніяк не контролює ефір телеканалів, а вплив відбувається побічно: зокрема, за допомогою лояльних владі рекламодавців, готових розривати контракти на рекламу в „непатріотичних” ЗМІ.

Певний збиток для CNN та інших міжнародних телеканалів як основних джерел оперативної інформації завдали події в Ірані в середині 2009 р., коли влада держави ввела повну заборону на висвітлення подій іноземними журналістами. У цей момент на перший план висунулися соціальні медіа і, передусім, Twitter-інтернет-сервіс, котрі миттєво відправляли короткі повідомлення з телефону або комп’ютера. Приміром, тоді як багато користувачів Twitter дізналися про початок масових протестів в Ірані вже 14.06.2009 р., то на CNN того ж дня головною новиною став перехід американських споживачів з аналогового телевізійного мовлення на цифрове.

Нині такі помилки враховані багатьма телеканалами, і на багатьох з них створені служби моніторингу повідомлень користувачів Twitter та інших соціальних медіа на предмет появи термінових новин. Тому не можна заперечувати збереження провідної ролі в освітленні будь-яких кризових явищ за телебаченням. Це тим більше виправдано, оскільки будь-які соціальні медіа мають низку недоліків, серйозний з яких являється практична неможливість оперативної перевірки достовірності розміщуваної там інформації, особливо в умовах її великого об’єму і швидкості поширення. Крім того, не лише робота журналістів „традиційних” ЗМІ, а й самі соціальні медіа почали піддаватися блокуванню під час різних кризових ситуацій, що було яскраво продемонстровано під час акцій протесту в державах Північної Африки в 2011 р.

2.7.5.7.„Мова інформаційно-психологічної війни” – спосіб маніпуляції суспільною свідомістю лінгвістичними засобами, при якому застосовуються терміни (евфемізми), що камуфлюють реальні події, або вирази, навпаки, що надають негативні значення спочатку нейтральним поняттям (дисфемізми). Наведені нижче деякі з них є частиною лексикону інформаційних служб НАТО під час агресії Альянсу проти Югославії в 1999 р.:

1) бій – зіткнення (зустріч) протиборчих (що конфліктують) сторін;

2) знищити, зруйнувати – вжити невідкладні заходи з локальним застосуванням зброї, впливати на інфраструктуру;

3) убити – ліквідовувати, відпрацювати;

4) блокада – тимчасове обмеження зовнішніх повідомлень;

5) обшук – догляд з метою недопущення контрабанди зброї і наркотиків;

6) військово-морська блокада – забезпечення безпеки морських меж;

7) бомбардування – застосування авіації;

8) бомбометання, бомбардування – силова дія з повітря;

9) зачистка – перевірка паспортного режиму;

10) бойова операція – спеціальні дії із залученням військової компоненти;

11) рейд – вивчення місцевості;

12) атакувати – зробити попереджуючі дії, виявити ініціативу;

13) артобстріл – пригнічення безконтактним способом вогневих точок супротивника;

14) арешт – затримання для з’ясування особи, перевірка документів у осіб, підозрюваних в терористичній діяльності;

15) зона ураження – область, що наразилася на небезпеку поразки;

16) застосування бойової техніки – використання технічних засобів;

17) викидання десанту – посилення миротворчого компонента;

18) облава – оперативно-розшукові заходи;

19) агресія – миротворча операція, відновлення миру;

20) оточення – узяття під контроль небезпечної зони;

21) санкція – застосування заходів дії (переконання);

22) допитати – інтерв’ювати, отримати оперативну інформацію;

23) жертви серед мирного населення (у разі Югославії – албанського населення) – свідчення варварської агресії, (масових розстрілів, геноциду), сліди військових злочинів;

24) жертви серед мирного населення супротивника (у разі Югославії – сербського населення) – інциденти, неминучі (супутні) втрати, втрати, яких не вдалося уникнути;

25) авіарозвідка – оцінка ситуації з повітря, моніторинг наземної обстановки;

26) біженці – евакуйоване населення, симптоми гуманітарної катастрофи

27) військовополонений – здався (у тому числі і добровільно) в полон, затриманий в зоні конфлікту;

28) танкова колона – техніка, що організовано рухається;

29) збройних сил НАТО – обмежений миротворчий контингент, підкріплення миротворчих сил;

30) армія супротивника (Югославська народна армія) – масове скупчення живої сили і військової техніки супротивника;

31) спецназ – спеціально навчені військовослужбовці, підрозділу з досвідом бойових дій

32) знищення інфраструктури – ліквідація засобів логістичної підтримки;

33) лінія фронту – зона безпеки;

34) знищення майна – розчищення небезпечних завалів, ремонтно-відновні роботи;

35) комендантська година – тимчасовий захід по обмеженню пересування населення;

36) воєнний стан – адміністративні заходи по підвищенню безпеки цивільного населення;

37) військовий інструктор – помічник, консультант;

38) паспортизація – забезпечення законного права на самовизначення;

39) військова співпраця (країн супротивника) – мілітаризація;

40) постачань гуманітарної допомоги (супротивникові) – неприкрита мілітаризація агресора;

41) військові постачання (союзникам) – сприяння зміцненню обороноздатності молодої демократії;

42) економічне відновлення (супротивника) – сприяння подальшої мілітаризації;

43) введення військ (НАТО на територію Косово) – захист молодої демократії.