- •Київський університет Права національної академії наук україни
- •Передмова
- •Тема 1.
- •Тема 1. Право міжнародної безпеки як система наукових знань про особливу галузь міжнародного публічного права і навчальна дисципліна.
- •Тема 2. Історія виникнення, стан і сучасні тенденції розвитку права міжнародної безпеки.
- •Тема 4. Характеристика системи принципів права міжнародної безпеки.
- •Тема 5. Характеристика системи джерел права міжнародної безпеки.
- •Тема 6. Загальна характеристика міжнародно-правових засобів і заходів збереження миру і забезпечення міжнародної безпеки.
- •Тема 7. Засоби зміцнення довіри та міжнародний контроль.
- •1.1.2. Особливості змістовного модулю іі. – Особлива частина: особливості практики застосування положень права міжнародної безпеки
- •Тема 9. Демілітаризація окремого територіального простору.
- •Тема 10. Міжнародні системи колективної безпеки.
- •Питання для самоконтролю
- •Лекція 1.2. Загальна характеристика актуальності проблеми правого забезпечення міжнародної безпеки план
- •1.2.1. Передумови актуалізації розвитку сучасних підходів до проблеми забезпечення міжнародної безпеки
- •1.2.3. Особливості структурної побудови навчальної дисципліни „Право міжнародної безпеки”
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2.
- •2.1.1. Сутність гносеологічного підходу до визначення джерел права міжнародної безпеки
- •2.1.2. Особливості історичних умов зародження ідей та їх розвитку до рівня системи знань про мир, війну і міжнародну безпеку
- •2.1.3. Загальна характеристика стану і перспектив розвитку доктринальних шкіл з права міжнародної безпеки
- •Питання для самоконтролю
- •Лекція 2.2. Актуальні проблеми сучасної парадигми теорії про безпеку і права міжнародної безпеки та шляхи їх вирішення план
- •2.2.1. Характеристика сучасної парадигми Права міжнародної безпеки та тенденцій його розвитку
- •2.2.2. Сутність відставання теорії Права міжнародної безпеки від сучасних вимог безпекознавства
- •Питання для самоконтролю
- •Лекція 2.3. Теоретико-методологічні особливості природи насильства і війни як явищ у людському суспільстві план
- •2.3.1. Загальний огляд теоретико-методологічних підходів до визначення природи війни як соціального явища
- •2.3.2. Загальна характеристика сучасного „мілітаризму” як явища
- •Основні напрями і форми військово-економічного протиборства сторін
- •Питання для самоконтролю
- •Лекція 2.4. Особливості теоретико-методологічних основ військово-політичних аспектів зовнішньої політики у сфері міжнародної безпеки план
- •2.4.1. Теоретико-методологічні особливості визначення сутність військової політики та її елементів
- •2.4.2. Теоретико-методологічні особливості сутності військової доктрини та її різновидів
- •2.4.3. Теоретико-методологічні особливості сутності військової концепції, стратегії і тактики
- •Питання для самоконтролю
- •Лекція 2.5. Війна в умовах глобалізації: міжнародно-правові та безпекознавчі аспекти план
- •2.5.1. Загальна характеристика сучасної теоретико-методологічної парадигми поняття „війна”
- •2.5.2. Міжнародні відносини та міжнародна безпека у світлі глобальних політичних змін як чинники впливу на „життя” і „змістовний розвиток” війни
- •2.5.3. Глобальні політичні тенденції як чинники впливу на характер форми застосування військової сили
- •Питання для самоконтролю
- •Лекція 2.6. Теоретико-методологічні особливості та критерії видової класифікації війн план
- •2.6.1. Особливості теоретико-методологічної класифікації війн за соціально-політичною і міжнародно-правовою характеристикою
- •2. Порівняльний аналіз світові війни – породження хх століття
- •2.6.2. Особливості теоретико-методологічної класифікації війн за силами, засобами і способами ведення військових дій та її елементів
- •2.6.3. Теоретико-методологічні особливості визначення джерел, способів, сил і засобів розв’язання та ведення війни
- •2.6.4. Теоретико-методологічні особливості визначення часової тривалості війни
- •2.6.5. Теоретико-методологічні особливості визначення періодизації війни
- •2.6.6. Теоретико-методологічні особливості визначення допоміжних заходів протиборства сторін, котрі знаходяться у стані війни
- •Питання для самоконтролю
- •Лекція 2.7. Теоретико-методологічні особливості інформаційно-психологічного протиборства та інформаційно-психологічної війни план
- •2.7.1. Теоретико-методологічні особливості інформаційно-психологічного протиборства
- •2.7.2. Теоретико-методологічні особливості інформаційної війни
- •2.7.3. Теоретико-методологічні особливості психологічної війни
- •2.7.4. Теоретико-методологічні особливості інформаційно-психологічної війни
- •2.7.4.1. Основні характеристики сутності та складових інформаційно-психологічної війни (іпв).
- •2.7.4.5. Інформаційно-психологічна війна у геостратегічному протиборстві.
- •2.7.5. Особливості методики оцінки ворожих і агресивних дій учасників інформаційно-психологічного протиборства.
- •Питання для самоконтролю
- •Загальні висновки до Теми 2:
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 3.
- •3.1.1. Характеристика загального концептуального підходу до формування права міжнародної безпеки
- •3.1.2. Особливості сучасних підходів до визначення поняття права міжнародної безпеки у працях іноземних дослідників
- •Питання для самоконтролю
- •Лекція 3.2. Особливості формування сучасного уявлення про загальну концепцію права міжнародної безпеки як наукової дисципліни план
- •3.2.1. Теоретико-методологічні особливості визначення складових елементів права міжнародної безпеки
- •3.2.2. Теоретико-методологічні особливості визначення суб’єкта пмб і міжнародних правовідносин у сфері підтримання міжнародного миру, забезпечення міжнародної безпеки і попередження війни
- •3.2.3. Міжнародна безпека як наукова категорія в Теорії права міжнародної безпеки
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 4.
- •4.1.1. Особливості змістовної сутності та функцій принципів міжнародного публічного права
- •4.1.2. Особливості співвідношення принципів і звичаїв міжнародного публічного права
- •4.1.3. Особливості наукової дискусії навколо визначення понять „загальні” та „основні” принципи міжнародного публічного права
- •4.1.4. Особливості розмежування загальних принципів права і основних принципів міжнародного публічного права
- •4.1.5. Характерні риси і зміст основних принципів міжнародного права
- •4.1.6. Особливості тлумачення і застосування принципів міжнародного публічного права у сфері міжнародної безпеки
- •Питання для самоконтролю
- •Лекція 4.2. Теоретико-методологічні засади визначення сутності норм міжнародного публічного права у галузі міжнародної безпеки план
- •4.2.1. Особливості визначення сутності та формування поняття норми міжнародного права
- •4.2.2. Особливості структури норм міжнародного публічного права
- •4.2.3. Особливості видів норм міжнародного права
- •4.2.4. Концепція „м’якого права”
- •4.2.5. Реалізація (застосування) норм міжнародного права
- •Питання для самоконтролю
- •Лекція 4.3. Сучасний стан розвитку системи та кваліфікаційна характеристика особливостей принципів права міжнародної безпеки план
- •4.3.1. Загальна характеристика сучасної системи принципів права міжнародної безпеки
- •4.3.2. Юридична природа основних принципів міжнародного права та їхній зв’язок з правом міжнародної безпеки
- •4.3.4. Особливості співвідношення основних принципів міжнародного публічного права і відомчих принципів у праві міжнародної безпеки та їхня загальна характеристика
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 5.
- •5.1.1. Теоретико-методологічне визначення особливостей ієрархії джерел міжнародного публічного права
- •5.1.2. Особливості міжнародних конвенцій та міжнародно-правових актів га і рб оон як джерел права міжнародної безпеки
- •5.1.3. Особливості міжнародних договорів як джерел права міжнародної безпеки
- •5.1.4. Міжнародно-правові акти, спрямовані на створення регіональних систем безпеки як джерела права міжнародної безпеки
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 6.
- •6.1.1. Загальна характеристика Статут оон та інших політико-номативних актів га і рб оон та їх роль у збереженні миру і забезпеченні міжнародної безпеки
- •Питання для самоконтролю
- •Лекція 6.2. Мирні засоби вирішення міжнародних спорів план
- •6.2.1. Особливості становлення в міжнародному праві зобов’язання мирного вирішення міжнародних спорів
- •6.2.2. Змістовна сутність проблеми реалізації на практиці принципу мирного вирішення міжнародних спорів
- •6.2.3. Особливості змістовної сутності поняття міжнародного спору, класифікація міжнародних спорів
- •6.2.4. Теоретико-методологічна і правова сутність засобів вирішення міжнародних спорів
- •6.2.4.1. Міжнародні переговори, посередництво, добрі послуги.
- •Питання для самоконтролю
- •Лекція 6.3. Особливості заходів забезпечення міжнародної безпеки міжнародно-правовими засобами план
- •6.3.1. Проблема міжнародної військової безпеки та міжнародно-правові принципи її забезпечення
- •6.3.2. Нормативно-правові заходи підтримання миру, забезпечення безпеки та відвернення війни
- •Питання для самоконтролю
- •Лекція 6.4. Розвідувальна діяльність як специфічний засіб забезпечення національної, державної і міжнародної безпеки план
- •6.4.1. Розвідувальна діяльність як явище та організаційно-правовий процес у забезпеченні реалізації зовнішньої політики суб’єктів правовідносин в міждержавних і міжнародних відносинах
- •6.4.2. Особливості функцій спецслужб у сфері сучасної розвідувальної діяльності
- •6.4.3. Сутність розвідувальної інформації і розвідувальних даних
- •6.4.4. Створення розвідувальних позицій як різновид оперативної діяльності
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 7.
- •7.1.1. Організаційно-правова сутність міжнародно-правового інституту „зміцнення довіри” у міжнародних відносинах
- •1.7.2. Обсє як провідна інституція розвитку теорії і практики реалізації системи заходів довіри в міжнародних відносинах і співробітництва у сфері міжнародної безпеки
- •7.1.3. Теоретико-методологічні та правові аспекти концепції „Відкрите небо”
- •7.1.4. Партнерство заради миру як форма реалізації заходів довіри та співробітництва в сфері міжнародної безпеки
- •7.1.5. Хартія про особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного договору як форма регіонального співробітництва у сфері безпеки
- •7.1.6. Організаційно-правова сутність міжнародно-правового інституту „міжнародного контролю за обмеженням озброєнь і роззброєнням” у міжнародних відносинах
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 8.
- •8.1.1. Загальна характеристика сутності поняття „матеріальне забезпечення” міжнародної безпеки
- •8.1.2. Теоретико-методологічна і організаційно-правова сутність ядерного роззброєння
- •8.1.2.4. Заборона ядерних випробувань
- •8.1.4. Заборона розробки, виробництва, застосування хімічної і бактеріологічної зброї та їх знищення
- •8.1.4. Обмеження стратегічних наступальних озброєнь
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 9.
- •9.1.1. Особливості змістової сутності поняття правового інституту „демілітаризація окремого територіального простору”
- •9.1.2. Особливості змістової сутності понять правових інститутів „нейтралітет” і „нейтралізована територія”
- •9.1.3. Теоретико-методологічна сутність забезпечення безпеки і практика її реалізації в Арктичному регіоні
- •9.1.4. Особливості, місце і роль міжнародно-правового режиму Північного Льодовитого океану та прибережних морів у контексті забезпечення міжнародної безпеки
- •9.1.5. Особливості, місце і роль міжнародно-правового режиму Антарктики в контексті забезпечення міжнародної безпеки, мореплавства і науково-господарської діяльності
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 10.
- •10.1.1. Загальна характеристика безпекознавчих основ теоретико-методологічної сутності сучасних систем міжнародної безпеки
- •10.1.2. Загальна характеристика теоретико-методологічної сутності сучасних систем міжнародної безпеки, регламентованих правом міжнародної безпеки
- •10.1.3. Особливості всесвітньої універсальної системи колективної безпеки
- •10.1.4. Особливості регіональних систем колективної безпеки
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для заліку
- •Рекомендована література і. Нормативно-правові акти:
- •Іі. Основна
- •Ііі. Допоміжна
- •Іv. Інформаційні ресурси
2.7.2. Теоретико-методологічні особливості інформаційної війни
2.7.2.1. Інформаційна війна – інтенсивне протиборство в інформаційному просторі з метою:
1) досягнення інформаційної, психологічної та ідеологічної переваги;
2) завдання збитку інфраструктурі інформаційних систем, критично важливим структурам і засобам комунікацій (об’єктам інформаційно-технічної, мережецентричної і кібернетичної війни);
3) встановлення контролю над розпорядженням інформаційними ресурсами, потоками та процесами;
4) інформаційного обмеження і підриву політичної, економічної та соціальної систем, а також масованої інформаційно-психологічної обробки керівного і особового складу військ, спецслужб, правоохоронних органів та населення (інформаційно-психологічна війна) держави-об’єкту агресії.
Термін „інформаційна війна” використовується в двох смислових варіантах:
1) у широкому сенсі – для позначення протиборства в інформаційному середовищі та засобах масової інформації для досягнення різних політичних цілей;
2) у вузькому сенсі – як інформаційні військові дії, військове протиборство в інформаційній сфері в цілях досягнення односторонніх переваг у зборі, обробці та використанні інформації на полі бою (в операції, битві), зниження ефективності відповідних дій супротивника з використанням інформаційних ресурсів і засобів комунікації.
Як військово-політичне явище інформаційна війна сформувалося наприкінці Другої світової війни, а як поняття стало вживатися у 80-х рр. ХХ ст., особливо в США в ході проведення операцій „холодної війни”.
Як військово-політична категорія інформаційна війна визначається як сукупність способів дії з цілеспрямованого впливу на свідомість як окремої людини, так й всіх соціальних груп держави-супротивника шляхом спотворення або зміни знань про основні соціальні та природні явища, як наслідок, спрямованих на послаблення або руйнування інтелектуальних основ суспільства, що створює умови для дезорганізації заходів протидії агресії.
Інформаційна війна включає систему заходів, спрямованих на підрив:
1) адекватної обізнаності суб’єктів соціальної взаємодії, міждержавних і міжнародних відносин в суспільно-політичних, військово-політичних, економічних, науково-технічних, міждержавних і міжнародних діях, подіях і процесах;
2) морально-психологічного стану населення, керівного і особового складу ЗС, спецслужб, правоохоронних органів, органів державного управління супротивника, а також на захист власної держави та суспільства від таких же дій з боку ворога, супротивника чи конкурента.
2.7.2.2. Інформаційна війна в мирний час проводиться у формі інформаційного протиборства в усіх сферах громадського життя: в економіці, політиці, в соціальних відносинах, у сфері духовного життя і особливо в ідеології.
В ідеологічній сфері ставиться завдання розмити філософські та методологічні основи пізнавальної діяльності народу держави-супротивника, посіяти в його свідомості хаос, позбавити упевненості у своєму майбутньому, впровадити помилкові економічні та моральні установки. Кінцевою метою інформаційного протиборства є завоювання та утримання інформаційної переваги – переваги над супротивником в області збору, обробки, поширення інформації, а також протидії відповідної діяльності супротивника у відповідь.
2.5.2.3. Інформаційні операції – комплексний термін, котрий об’єднує поняття:
1) електронної війни;
2) комп’ютерних мережевих операцій (радіоелектронної боротьби);
3) психологічних операцій;
4) військової дезінформації в цілях чинення вигідного інформаційного впливу, порушення нормальної інформаційної діяльності, ушкодження або захоплення інформаційних засобів підтримання ухвалення рішень державним посадовими особами і командним складом збройних сил, спецслужб і правоохоронних органів супротивника;
5) а також заходи, спрямовані на підвищення захищеності від відповідної діяльності супротивника у відповідь.
Інформаційні операції здійснюються як на рівні автоматизованих комп’ютерно-інформаційних систем, так і на людському рівні з метою вчинення спрямованого вигідного інформаційного впливу на керівний та особовий склад ЗС, спецслужб, правоохоронних органів, органів державного управління супротивника, населення якого-небудь регіону або яку-небудь соціальну групу.
Найбільш важлива частина комплексу інформаційних операцій – психологічні операції з використанням інформації.
Дезінформація реалізується, як правило, через усі види засобів масової інформації протягом тривалого часу. Впровадження агентури впливу в ЗМІ протиборчої держави дозволяє маніпулювати суспільною свідомістю народу, застосовувати спеціальні засоби його „зомбування”. Основним засобом ведення інформаційної війни є інформаційні та психологічні операції.
Останнім часом все частіше використовується термін „стратегічні комунікації” – застосування в єдиних цілях комплексу усіх доступних засобів дії на інформацію та інформаційні системи цільової аудиторії, включаючи зв’язки з громадськістю, рекламу, військову інформацію, агітацію, пропаганду, громадську дипломатію тощо. Спільне і скоординоване використання цих засобів дозволяє домагатися синергетичного ефекту. В економічній науці синонімом стратегічних комунікацій є інтегровані маркетингові комунікації.
У зв’язку зі вступом людства в епоху глобалізації, пошуку нових форм загального цивілізаційного життєоблаштування, подолання віджилих форм міжнародних громадських відносин, розмах і міра негативного впливу інформаційних воєн на стан міжнародної та національної безпеки зростатимуть. При цьому виключно військового вирішення ця проблема не має.
