2.7.2. Теоретико-методологічні особливості інформаційної війни

2.7.2.1. Інформаційна війна – інтенсивне протиборство в інформаційному просторі з метою:

1) досягнення інформаційної, психологічної та ідеологічної переваги;

2) завдання збитку інфраструктурі інформаційних систем, критично важливим структурам і засобам комунікацій (об’єктам інформаційно-технічної, мережецентричної і кібернетичної війни);

3) встановлення контролю над розпорядженням інформаційними ресурсами, потоками та процесами;

4) інформаційного обмеження і підриву політичної, економічної та соціальної систем, а також масованої інформаційно-психологічної обробки керівного і особового складу військ, спецслужб, правоохоронних органів та населення (інформаційно-психологічна війна) держави-об’єкту агресії.

Термін „інформаційна війна” використовується в двох смислових варіантах:

1) у широкому сенсі – для позначення протиборства в інформаційному середовищі та засобах масової інформації для досягнення різних політичних цілей;

2) у вузькому сенсі – як інформаційні військові дії, військове протиборство в інформаційній сфері в цілях досягнення односторонніх переваг у зборі, обробці та використанні інформації на полі бою (в операції, битві), зниження ефективності відповідних дій супротивника з використанням інформаційних ресурсів і засобів комунікації.

Як військово-політичне явище інформаційна війна сформувалося наприкінці Другої світової війни, а як поняття стало вживатися у 80-х рр. ХХ ст., особливо в США в ході проведення операцій „холодної війни”.

Як військово-політична категорія інформаційна війна визначається як сукупність способів дії з цілеспрямованого впливу на свідомість як окремої людини, так й всіх соціальних груп держави-супротивника шляхом спотворення або зміни знань про основні соціальні та природні явища, як наслідок, спрямованих на послаблення або руйнування інтелектуальних основ суспільства, що створює умови для дезорганізації заходів протидії агресії.

Інформаційна війна включає систему заходів, спрямованих на підрив:

1) адекватної обізнаності суб’єктів соціальної взаємодії, міждержавних і міжнародних відносин в суспільно-політичних, військово-політичних, економічних, науково-технічних, міждержавних і міжнародних діях, подіях і процесах;

2) морально-психологічного стану населення, керівного і особового складу ЗС, спецслужб, правоохоронних органів, органів державного управління супротивника, а також на захист власної держави та суспільства від таких же дій з боку ворога, супротивника чи конкурента.

2.7.2.2. Інформаційна війна в мирний час проводиться у формі інформаційного протиборства в усіх сферах громадського життя: в економіці, політиці, в соціальних відносинах, у сфері духовного життя і особливо в ідеології.

В ідеологічній сфері ставиться завдання розмити філософські та методологічні основи пізнавальної діяльності народу держави-супротивника, посіяти в його свідомості хаос, позбавити упевненості у своєму майбутньому, впровадити помилкові економічні та моральні установки. Кінцевою метою інформаційного протиборства є завоювання та утримання інформаційної переваги – переваги над супротивником в області збору, обробки, поширення інформації, а також протидії відповідної діяльності супротивника у відповідь.

2.5.2.3. Інформаційні операції – комплексний термін, котрий об’єднує поняття:

1) електронної війни;

2) комп’ютерних мережевих операцій (радіоелектронної боротьби);

3) психологічних операцій;

4) військової дезінформації в цілях чинення вигідного інформаційного впливу, порушення нормальної інформаційної діяльності, ушкодження або захоплення інформаційних засобів підтримання ухвалення рішень державним посадовими особами і командним складом збройних сил, спецслужб і правоохоронних органів супротивника;

5) а також заходи, спрямовані на підвищення захищеності від відповідної діяльності супротивника у відповідь.

Інформаційні операції здійснюються як на рівні автоматизованих комп’ютерно-інформаційних систем, так і на людському рівні з метою вчинення спрямованого вигідного інформаційного впливу на керівний та особовий склад ЗС, спецслужб, правоохоронних органів, органів державного управління супротивника, населення якого-небудь регіону або яку-небудь соціальну групу.

Найбільш важлива частина комплексу інформаційних операцій – психологічні операції з використанням інформації.

Дезінформація реалізується, як правило, через усі види засобів масової інформації протягом тривалого часу. Впровадження агентури впливу в ЗМІ протиборчої держави дозволяє маніпулювати суспільною свідомістю народу, застосовувати спеціальні засоби його „зомбування”. Основним засобом ведення інформаційної війни є інформаційні та психологічні операції.

Останнім часом все частіше використовується термін „стратегічні комунікації” – застосування в єдиних цілях комплексу усіх доступних засобів дії на інформацію та інформаційні системи цільової аудиторії, включаючи зв’язки з громадськістю, рекламу, військову інформацію, агітацію, пропаганду, громадську дипломатію тощо. Спільне і скоординоване використання цих засобів дозволяє домагатися синергетичного ефекту. В економічній науці синонімом стратегічних комунікацій є інтегровані маркетингові комунікації.

У зв’язку зі вступом людства в епоху глобалізації, пошуку нових форм загального цивілізаційного життєоблаштування, подолання віджилих форм міжнародних громадських відносин, розмах і міра негативного впливу інформаційних воєн на стан міжнародної та національної безпеки зростатимуть. При цьому виключно військового вирішення ця проблема не має.