Лекція 2.7. Теоретико-методологічні особливості інформаційно-психологічного протиборства та інформаційно-психологічної війни план

2.7.1. Теоретико-методологічні особливості інформаційно-психологічного протиборства.

2.7.2. Теоретико-методологічні особливості інформаційної війни.

2.7.3. Теоретико-методологічні особливості психологічної війни.

2.7.4. Теоретико-методологічні особливості інформаційно-психологічної війни.

2.7.5. Особливості методики оцінки ворожих і агресивних дій учасників інформаційно-психологічного протиборства

2.7.1. Теоретико-методологічні особливості інформаційно-психологічного протиборства

2.7.1.1. Інформаційно-психологічне протиборство (ІПП) у наукових колах прийнято розрізняти в широкому і вузькому розумінні слова.

У широкому розумінні інформаційно-психологічне протиборство – це форма боротьби, котра являє собою сукупність спеціальних (політичних, економічних, дипломатичних, технологічних, військових та інших) методів, способів і засобів вигідного впливу на інформаційну сферу об’єкта розвідувально-підривних спрямувань і захисту власної інформаційної сфери в інтересах досягнення поставлених цілей у забезпеченні безпеки.

У вузькому розумінні інформаційне протиборство (у військовій, оборонній, безпековій сферах) – це комплекс заходів інформаційно-психологічного характеру, здійснюваних з метою захоплення та утримання стратегічної ініціативи, досягнення інформаційно-психологічної переваги над супротивником і створення сприятливого пропагандистського підґрунтя під час підготовки та ведення бойової й іншої діяльності збройних сил і/ або спецслужб.

Види інформаційно-психологічного протиборства поділяються на:

1) інформаційно-технічне;

2) інформаційне;

3) інформаційно-психологічне.

Головними об’єктами впливу інформаційно-технічного протиборства є системи телекомунікацій і зв’язку, радіоелектронні засоби тощо.

Головними об’єктами впливу інформаційного протиборства є інформаційний простір, інформаційні ресурси, інформаційні системи, інформаційні потоки, процеси, критично важливі структури і засоби комунікацій, ЗМІ, кіно, театр тощо, за володіння і контроль над якими й точиться боротьба.

Головним об’єктом інформаційно-психологічного впливу залишаються свідомість і психіка окремої людини, населення, керівного і особового складу збройних сил, спецслужб, правоохоронних органів супротивника та системи формування суспільної думки і прийняття стратегічних рішень.

Інформаційно-психологічне протиборство ведеться на трьох рівнях: стратегічному, оперативному та тактичному.

На стратегічному рівні ІПП планують і координують найвищі органи державної влади, які визначаються як генеральний суб’єкт ІПП.

На оперативному і тактичному рівнях зазначена діяльність проводиться силами та засобами збройних сил, спецслужб, правоохоронних органів, а також суспільно-політичними інститутами держави, ЗМІ, котрі визначаються виконавчими суб’єктами ІПП.

Інформаційна (ІВ), психологічна (ПВ), інформаційно-психологічна війни (ІПВ), спеціальна інформаційна операція (СІО) та акт зовнішньої інформаційної агресії (АЗІА) є крайніми формами здійснення інформаційно-психологічного протиборства (ІПП). Слід зазначити, що ІВ, ПВ та IПB складаються з певної кількості спеціальних заходів, СІО та АЗІА, узгоджених між собою метою, упорядкованих у часі та просторі, але окремі оперативні заходи, СІО та АЗІА можуть й не бути складовими IПB і реалізовуватися як самостійні інформаційно-психологічні заходи для досягнення певної тактичної мети.