2.6.4. Теоретико-методологічні особливості визначення часової тривалості війни

2.6.4.1. Тривалість війни – часовий інтервал (відрізок часу) від початку і до повного завершення військових дій. Розрізняють короткочасні, тривалі та затяжні війни.

2.6.4.2. Короткочасна (швидкоплинна, „блискавична”) війна зазвичай триває не більше року. Характеризується рішучими формами боротьби, швидким розвитком воєнних подій, досягненням поставлених цілей однієї із сторін в стислі терміни.

Найчастіше такі війни мають місце при зіткненні держав, які мають непорівнянну військову потужність. У Другій світовій війні так само була, приміром, досягнута перемога Німеччини над Польщею (1939 р.), Францією (1940 р.) і низкою інших європейських держав. Останніми прикладами подібної війни була війна США та їх союзників проти Іраку в зоні Перської затоки („Буря у пустелі” 1991 р.), Югославії в 1999 р. та Афганістані в 2001 р.

2.6.4.3. Тривалі війни тривають зазвичай від одного року до чотирьох років. До них, зокрема, відносяться три світові війни. Це найбільш типовий вид війни при зіткненні великих держав і коаліцій з потужним військовим та економічним потенціалом, що дозволяє багаторазово відновлювати втрати, що вони зазнали, поповнювати і нарощувати збройні сили. Такі війни, як правило, включають декілька періодів і кампаній. Їх напруженість може то зростати, то знижуватися.

2.6.4.4. Затяжні війни зазвичай тривають більше п’яти років, а іноді розтягуються на десятиліття („Семирічна”, „Тридцятирічна", „Столітня” війни минулого). Зазвичай, вони пов’язані з наполегливим протиборством держав (коаліцій), які мають приблизно рівні можливості, що не дозволяє добитися рішучої перемоги в короткий час. Іноді зіткнення таких держав виливаються в цілу серію взаємозв’язаних окремих воєн і конфліктів. Наслідком таких воєн є величезне виснаження народів, великі втрати та руйнування, котрі відкидають держави у своєму розвитку на багато років назад.

2.6.5. Теоретико-методологічні особливості визначення періодизації війни

2.6.5.1. Періодизація війни – поділ війни на основні періоди – відрізки часу, котрі якісно відрізняються за цілями, характером і змістом військових дій. Розрізняють стратегічну та історичну періодизацію війни.

2.6.5.2. Стратегічна періодизація війни встановлюється при плануванні війни та реалізується в ході її розвитку. Вона припускає розчленовування війни на декілька послідовних частин (кампаній), в кожній з яких вирішуються певні завдання тим або іншим складом збройних сил. У стратегічній періодизації зазвичай виділяють початковий, наступний та завершальний періоди війни.

Можлива також періодизація війни по вживаних видах зброї:

1) з обмеженим застосуванням звичайної зброї;

2) з необмеженим застосуванням звичайної зброї;

3) з обмеженим застосуванням тактичної ядерної зброї;

4) з необмеженим застосуванням ядерної зброї;

5) з використанням збройних сил, що збереглися (що уціліли, частково відновлених), та озброєнь.

2.6.5.3. Історична періодизація війни встановлюється по її фактичному ходу і залежно від результатів, що досягаються. Зазвичай історична періодизація визначається по роках або по черговості дій (етапів): перший, другий, третій і так далі. Кожен етап має своє найменування за характерним його змістом. Приміром, Другий період Великої Вітчизняної війни визначається як період корінного перелому у війні.

У конкретній бойовій практиці деякі планові періоди військових дій можуть бути відсутніми. В той же час, не унеможливлено також непередбачених періодів війни, викликаних особливими умовами обстановки, що складається, і несподіваним використанням знов створених засобів озброєної боротьби.

2.6.5.4. Загрозливий період – період поступового або раптового загострення обстановки, як правило, безпосередньо передуючий початку війни. Характеризується крайньою напругою відносин між супротивними державами. За часом може бути тривалим. Використовується обома сторонами для завершення військових приготувань, нарощування особового складу і підвищення бойової готовності збройних сил, їх розгортання, переводу економіки на воєнний стан.

Характерними рисами загрозливого періоду є також невизначеність обстановки, обопільні систематичні маневри сторін, різка активізація дезінформаційних заходів.

У сучасних умовах (за наявності у сторін далекобійних високоточних засобів боротьби та розгорнутих на ТВД угрупувань військ і сил) загрозливого періоду напередодні війни може і не бути. Війна в цьому випадку може початися раптовим (превентивним) нападом однієї із сторін.

2.6.5.5. Початковий період війни – перший, особливо напружений період війни, протягом якого воюючі держави ведуть військові дії боєготовними угрупуваннями ЗС, створеними та розгорнутими, в основному, до початку війни для досягнення найближчих військово-політичних цілей війни.

У цей період проводяться перші стратегічні операції, одночасно здійснюється перевід економіки „на військові рейки”, створюються сприятливі умови для завершення розгортання наступних ешелонів ЗС і ведення подальших військових операцій.

Термін „початковий період війни” став вживатися на основі досвіду Першої світової війни. У той час його головним змістом були завершення мобілізації, первинного зосередження та оперативного розгортання ЗС, а також ведення локальних військових дій, як правило, у прикордонні.

У Другій світовій війні початковий період набув принципово іншого характеру. Його роль різко зросла. Основу склали великомасштабні стратегічні операції, здійснювані головними силами сторін на усіх стратегічних напрямах з першого ж дня війни.

У сучасних умовах значення початкового періоду війни ще більше зросте. Він може стати головним, вирішальним її періодом. У ході його вирішуватимуться головні завдання війни. Обидві сторони прагнутимуть максимально використовувати в цей період усю потужність своїх ЗС для досягнення максимально можливих результатів.

Конкретний зміст початкового періоду війни залежить від виду війни. У звичайній техногенно-силовій війні основу початкового періоду війни складають, як правило, великі повітряні та протиповітряні (в майбутньому військові стратеги США допускають і повітряно-космічні наступальні та оборонні) операції з одночасним розгортанням перших стратегічних операцій на континентальних і океанських ТВД, з мобілізацією усіх сил і ресурсів протиборчих держав на забезпечення потреб війни.

У ядерній війні основу її початкового періоду складе інтенсивний обмін масованими ядерними ударами сторін з одночасним здійсненням заходів із забезпечення виживання власних держав. Швидше за все, в ядерному конфлікті початковий період стане одночасно і фінальним акордом війни – зважаючи на катастрофічні наслідки ядерної війни для воюючих сторін та усього людства.

2.6.5.6. Наступні періоди війни – один або декілька послідовних періодів тривалої війни, котрі слідують один за одним після закінчення її початкового періоду. У кожному з цих періодів вирішуються певні військово-політичні та стратегічні завдання, ведуться послідовні одночасні стратегічні, фронтові та флотські операції, повітряні та протиповітряні операції, а також проводяться інші заходи військово-політичного і стратегічного характеру. Здійснюється подальше розгортання виробництва за планами воєнного часу.

У рамках наступного періоду стратегічна ініціатива може належати тій або іншій стороні, або переходити від однієї сторони до іншої. У наступні періоди війни військові дії можуть вестися із застосуванням усіх засобів боротьби або тільки звичайної зброї. Інтенсивність озброєної боротьби може наростати і знижуватися, досягаючи іноді своєї найвищої, кульмінаційної напруги.

У ході наступних періодів війни нерідко із стану війни виводитимуться окремі держави, мінятися склад коаліцій, співвідношення сил і засобів воюючих сторін; уточнюватися або докорінно мінятися стратегія, форми і способи озброєної боротьби.

Так, у Великій Вітчизняній війні Німеччина в перший її період дотримувалася стратегії „блискавичної війни”, у другому – послідовного розгрому супротивника по напрямах, у третьому – затягування війни. Навпаки, СРСР в першому періоді проводив стратегію активної оборони, в другому – витіснення супротивника, в третьому – його нищівного розгрому. США на Тихоокеанському ТВД в перший період проводили стратегію оборони стратегічно важливих районів і накопичення сил, в другому – прориву у важливі райони, у завершальному періоді – переслідування і знищення супротивника, примушення до капітуляції.

Кожен наступний період повинен створювати сприятливі умови для розвитку військових дій в період війни, що йде за ним, і, насамкінець, сприяти досягненню перемоги у війні.

2.6.5.7. Завершальний період війни – останній період війни, в ході якого проводяться завершальні операції, котрі ведуть до досягнення кінцевої мети війни. У цей період зазвичай одна із сторін здобуває перемогу, а інша потерпає від остаточної поразки і примушується до капітуляції.

Проте, не виключається таке положення, коли на завершальному етапі війни сторони досягають політичного компромісу і укладають мир, не добившись поставлених цілей. Можливий і такий варіант, коли завершальний етап війни не дасть переваги жодної із сторін, закінчується їх обопільним виснаженням або знищенням (наприклад, в ядерній війні).

У завершальний період звичайної техногенно-силової війни усі операції, як правило, досягають найбільшого масштабу і ведуться з граничною напругою. У ряді випадків вони поступово можуть й затухати, вестися скороченим складом ЗС (зважаючи на понесені втрати) та з використанням спрощених систем зброї і військової техніки.

У ядерній війні головним змістом завершального періоду війни (хоча мало ймовірно, що він матиме місце) стане здійснення заходів щодо часткового відновлення життєздатності воюючих держав.

2.6.5.8. Корінний перелом у війні – процес, що охоплює зазвичай цілий період або етап війни, в ході якого відбуваються різкі безповоротні зміни у військово-політичній та стратегічній обстановці. В ході його стратегічна ініціатива остаточно переходить від сторони, що мала успіх, до іншої сторони, що відбила удари супротивника, захопила ініціативу і що отримала значну військово-економічну перевагу.

Основу корінного перелому у війні складають глибокі зрушення в озброєній боротьбі, в ході та способах ведення військових дій, міняється співвідношення сил, цілі дій та стратегія боротьби.

У той же час, корінний перелом у війні включає також значні глибокі зміни в політичному, економічному та ідеологічному протиборстві сторін. У ході його супротивник втрачає свої минулі переваги. Перевага в усіх сферах боротьби переходить до іншої сторони.

Разом із поглибленнями кризи у супротивника, протиборча сторона, що захопила ініціативу, та її ЗС набувають нові якості. В процесі корінного перелому, як правило, починається розпад коаліції супротивника, одна за одною союзницькі держави виводяться з війни. Навпаки, коаліція іншої сторони зміцнюється, до неї входять нові держави, різко активізуються національно-визвольні рухи.

У минулому корінний перелом у війні міг досягатися в одному або декількох генеральних битвах. У сучасних умовах для цього вимагається, як правило, тривалий час, виграш декількох військових кампаній, як це було у Другій світовій війні.

Корінний перелом може складатися з декількох фаз: перша фаза – початок корінного перелому; друга фаза – розвиток корінного перелому та його вихід на кульмінаційний рівень (пункт); третя фаза – завершення корінного перелому. У Другій світовій війні перша фаза зайняла кінець 1942 і початок 1943 рр.; друга фаза – літо 1943 р.; третя – осінь і початок зими 1943 р.

2.6.5.9. Криза війни – ситуація, в якій війна (озброєна боротьба) досягає своєї найвищої напруги, а обидві сторони знаходяться на межі використання наявних в їх розпорядженні сил, засобів і ресурсів. У минулому криза війни пов’язувалася переважно з так званим „кульмінаційним пунктом” війни. У ХХI ст. він найчастіше охоплюватиме значний проміжок часу, протягом якого відбувається зміна стратегічних цілей сторін.

У тривалій війні можливе виникнення безлічі кризових ситуацій, проте вирішальне значення матиме критична обстановка, в якій відбувається і завершується корінний перелом у війні. Криза війни зазвичай характеризується украй нестійкою, неоднозначною обстановкою, швидкими коливаннями співвідношення сил, найгострішою боротьбою за захоплення та утримання ініціативи. У цей час потрібно мати особливу обачність, далекоглядність і гранично рішучі дії.

2.6.5.10. Результат війни – положення, яке створюється у результаті (завершенні) війни та визначає умови повоєнного світу. Результат війни зазвичай веде до серйозного перегрупування військово-політичних сил, підвищення одних держав і падіння інших, перекроюванню карти сфер світового впливу, утворенню нових соціально-політичних формувань.

Можливі різні варіанти результату війни:

1) одна сторона здобуває перемогу, а інша терпить поразку і капітулює;

2) одна із сторін лише частково домагається поставлених цілей, внаслідок чого інша сторона може розраховувати на почесний мир;

3) війна закінчується практично безрезультатно внаслідок взаємного виснаження сил протиборчих сторін;

4) війна закінчується катастрофічними наслідками для обох сторін;

5) у результаті війни (передусім, ядерної) настає загальний хаос, за своїми наслідками який провокує загибель усієї світової цивілізації.

2.6.5.11. Перемога у війні – успішний підсумок війни, військової операції, військової кампанії або битви для однієї з протиборчих сторін. Характеризується розгромом або капітуляцією супротивника, повним пригніченням його здатності до опору.

У деяких операціях НАТО поняття „перемога” тотожно поняттю „успіх”. Під ним розуміється можливість згортання військових дій та озброєної присутності в переможеній країні з наступною передачею відповідальності та повноважень управління „переможеною державою” місцевій владі – у разі їх здатності своїми силами забезпечувати безпеку і верховенство закону на усій території цієї держави.

Перемога у великомасштабній війні набуває всесвітньо-історичного значення, а пам’ять про неї стає одним з ключових елементів національної самосвідомості нації, що перемогла.