2.6.3. Теоретико-методологічні особливості визначення джерел, способів, сил і засобів розв’язання та ведення війни

2.6.3.1. Джерела воєн – сукупність чинників, причин і спонукальних мотивів, що обумовлюють виникнення війни. Головні джерела війни полягають в антагоністичних протиріччях між державами, народами, класами, впливовими (керівними) політичними групами (кланами), урядом держави та його керівником, які через низку обставин не були розв’язані звичайними ненасильницькими політичними засобами і способами.

Джерела воєн визначають утворення потенційних вогнищ воєн, але самі по собі автоматично їх не породжують. Виникнення воєн обумовлюється конкретними історичними умовами, а також низкою об’єктивних і суб’єктивних (у тому числі й випадкових) обставин, котрі ведуть до прямого військового зіткнення.

В основі джерел війни, як правило, лежать глибокі політичні та економічні причини, непримиренний антагонізм, агресивні спрямування реакційних, націоналістичних та інших радикальних сил у тих або інших державах, або державних утвореннях.

2.6.3.2. Способи розв’язування війни – різновид дій сторін, здійснюваних заходів і прийомів на початковій стадії зародження підстав та виникнення війни, тобто на стадії переростання протиріч від стану загрози до безпосереднього початку і розгортання бойових дій, а також на етапі подальшого ведення військових операцій.

Як у минулому, так й нині характер початку усіх воєн був дуже різноманітним. Проте, в усіх випадках сторона-агресор прагне створити для себе певні вигоди та уміло використовувати їх для захоплення стратегічної ініціативи та досягнення швидкого успіху, а сторона-жертва агресії, тобто що обороняється, намагається нейтралізувати дії агресора та забезпечити можливість успішного відбиття нападу і завдання ударів у відповідь.

У загальному вигляді війни можуть виникати шляхом поступового втягування в них ворогуючих сторін після попереднього мобілізаційного і стратегічного розгортання ЗС, шляхом раптового нападу з наступною ескалацією військових дій. У сучасних умовах основним способом розв’язування війни став раптовий напад, здійснюваний, передусім, за допомогою завдання ударів з повітря і з моря з наступним розгортанням широкомасштабних стратегічних (фронтових, флотських) наземних операцій на ТВД.

2.6.3.3. Способи ведення війни – система дій, визначальна послідовність та порядок типових прийомів застосування сил і засобів ведення війни для досягнення її цілей та вирішення поставлених військово-політичних і стратегічних завдань.

Способи ведення війни залежать від об’єктивних і суб’єктивних умов, в яких починає розвиватися та завершується війна. Вони визначають основу змісту усіх використовуваних у ході війни форм боротьби, передусім, військових дій.

Способи ведення війни постійно змінюються. Вирішальний вплив на них чинять рівень розвитку зброї та військової техніки, цілі, масштаби і характер війни, стан засобів управління, зв’язку та транспорту. Уміле застосування тих або інших способів ведення війни з урахуванням обстановки, що конкретно складається, є однією з важливих умов досягнення перемоги.

2.6.3.4. Сили і засоби ведення війни – комплекс організованих людських формувань і матеріальних ресурсів, бойових технічних систем, зброї та військової техніки забезпечення, боєприпасів, засобів враження, управління, забезпечення і обслуговування, вживаних для ведення озброєної та інших форм боротьби у війні. Основу сил і засобів ведення війни складають збройні сили держави, іррегулярні війська, партизанські та інші військові формування.

У загальній системі засобів ведення війни особлива роль може належати тим або іншим видам озброєння та військової техніки. У Другій світовій війні до таких засобів відносилися танки, артилерія і авіація. В умовах „холодної війни” та сучасний повоєнний період ця роль перейшла до ракетно-ядерної і високоточної зброї. У зв’язку з розвитком інформатики все ширше застосовуються засоби інформаційно-психологічного протиборства. Існують технічні передумови для створення зброї на нових фізичних принципах, у тому числі космічного базування. Нині поступово підвищується роль нетрадиційної зброї – інформаційної, психологічної, психотронної, кібернетичної тощо.