11. Особливості укладення трудового договору з іноземними громадянами.

Трудове законодавство України поширюється на іноземних громадян, які працюють за трудовим договором на підприємствах України, крім випадків, передбачених законом і міжнародними договорами України.

Законодавство встановлює певні обмеження стосовно прав і свобод іноземців. Іноземні громадяни та особи без громадянства не можуть призначатися на посади або займатися трудовою діяльністю, якщо відповідно до законодавства України призначення на ці посади або зайняття такою діяльністю пов'язане з належністю до громадянства України.

Усіх іноземців можна розподілити на дві групи:

1) ті, які постійно проживають в Україні;

2) ті, які іммігрували в Україну на визначений термін для працевлаштування.

Що стосується першої групи, то вони мають право працювати на території України, або займатися іншою трудовою діяльністю нарівні з громадянами України, крім передбачених законодавством обмежень, пов'язаних з громадянством України.

Іноземці, які іммігрували в Україну з метою працевлаштування на визначений термін можуть працювати на умовах трудового договору відповідно до одержаного у встановленому порядку дозволу на працевлаштування. Порядок оформлення іноземним громадянам та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні визначається постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 1999 р. № 2028.

Дозвіл на працевлаштування оформляється і видається Державним центром зайнятості або за його дорученням — обласними і прирівняними до них центрами зайнятості. Він видається, як правило, на строк до 1 року, однак при достатньому обгрунтуванні цей термін може бути продовжений. Максимальна тривалість безперервного перебування іноземця в Україні на підставі отриманих дозволів на працевлаштування не може перевищувати 4 років. Повторне отримання дозволу допускається не раніше ніж після 6-місячної перерви.

Що стосується громадян країн СНД, то вони підпадають під дію Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів від 15 квітня 1994 р., учасником якої є Україна. Вказана Угода передбачає, що порядок працевлаштування встановлюється законодавством тієї держави, де працюватиме особа. Держави — учасниці Угоди визнають (без легалізації) дипломи, інші документи, що підтверджують кваліфікацію працівників.

12. Особливості укладення трудового договору з роботодавцями – фізичними особами.

- Законодавство України про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України (далі – Кодекс) та інших актів законодавства, прийнятих відповідно до нього.

Отже, під час укладення трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, виникають звичайні трудові відносини, які регулюються положеннями законодавства про працю.

Згідно з статтями 24, 24-1 Кодексу при прийомі на роботу найманого працівника фізична особа-підприємець зобов’язана укласти з ним трудовий договір у письмовій формі, а також у тижневий строк від часу фактичного допуску працівника до роботи зареєструвати цей договір у службі зайнятості за місцем свого проживання (місцем державної реєстрації фізичної особи-підприємця).

Порядок реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, а також типова форма такого договору затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 8.06.2001 р. № 260.

Після проведення реєстраційних процедур служба зайнятості повертає два примірники оформленого трудового договору фізичній особі-підприємцю, яка зобов'язана передати працівникові один примірник зареєстрованого трудового договору під розписку протягом трьох робочих днів з дня його отримання.

Відповідно до положень Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.06.2001 р. № 554/5745, трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Трудові книжки працівників, які працюють на умовах трудового договору у фізичних осіб-підприємців, зберігаються безпосередньо у працівників. Унесені фізичною особою до трудових книжок записи підтверджуються підписом посадової особи органу державної служби зайнятості, який зареєстрував трудовий договір, і засвідчуються його печаткою.

А відтак, після реєстрації трудового договору у службі зайнятості, фізична особа-підприємець, яка використовує найману працю, заповнює трудову книжку у встановленому законом порядку та повертає її на зберігання працівникові.