- •Поняття та значення трудового договору. Відмінність трудового договору від суміжних цивільно-правових договорів, пов’язаних із працею.
- •Сторони, зміст і форма трудового договору
- •Випробування при прийнятті на роботу.
- •Загальний порядок укладення трудового договору. Фактичний допуск до роботи.
- •Гарантії для працівників при укладенні трудового договору.
- •Правове регулювання ведення трудових книжок. Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників.
- •Строковий трудовий договір та особливості його укладення.
- •Контракт як різновид трудового договору. Зміст, форма та сфера його застосування.
- •Особливості укладення трудового договору з сезонними та тимчасовими працівниками.
- •Правове регулювання сумісництва та суміщення.
- •Особливості укладення трудового договору з іноземними громадянами.
- •Особливості укладення трудового договору з роботодавцями – фізичними особами.
- •13. Переведення працівника на іншу постійну роботу.
- •14. Переведення працівників на іншу тимчасову роботу.
- •15. Правове регулювання переміщень працівників.
- •16.Конституційні гарантії заборони примусової праці та правове регулювання переведень за трудовим правом.
- •17. Зміна істотних умов праці: порядок проведення, правові наслідки.
- •18.Умови та підстави припинення трудового договору та їх класифікація.
- •19. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
- •20. Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.
- •22. Гарантії для працівників при розірванні трудового договору.
- •23. Порядок звільнення і проведення розрахунку. Вихідна допомога при звільненні.
- •24. Відсторонення працівника від роботи: підстави й умови.
- •25. Поняття робочого часу та його види за трудовим законодавством
- •26. Правове регулювання неповного та скороченого робочого часу.
- •27. Правове регулювання надурочних робіт
- •28. Режим робочого часу та його види за трудовим правом.
- •29. Спеціальні режими робочого часу та їх правове забезпечення
- •30. Поняття та види часу відпочинку за трудовим правом.
- •31. Поняття та види відпусток за трудовим законодавством.
- •32. Щорічна основна відпустка і порядок її надання. Перенесення відпустки.
- •Порядок надання відпусток
- •Перенесення відпустки
- •33. Щорічні додаткові відпустки, їх види, порядок надання.
- •Визначення стажу для щорічної додаткової відпустки
- •Щорічна додаткова відпустка за шкідливі та важкі умови праці
- •34. Додаткові відпустки працівникам у зв’язку з навчанням. Соціальні відпустки. Творчі відпустки.
- •Соціальні відпустки
- •Порядок надання соціальних відпусток (ст. 20 «Про відпустки»)
- •Творча відпустка
- •35. Відпустки без збереження заробітної плати та порядок їх надання.
- •36. Поняття, структура та джерела виплати заробітної плати.
- •37. Тарифна система та її елементи.
- •38. Система оплати праці.
- •39. Державне регулювання заробітної плати.
- •40. Мінімальна заробітна плата як державна гарантія оплати праці.
- •41. Гарантійні виплати за трудовим правом.
- •42. Компенсаційні виплати за трудовим правом. Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон.
- •43. Порядок обчислення середнього заробітку. Постанова кму №100 від 8.02.95 р.
- •44. Гарантії права працівників на оплату праці й обмеження утримань у заробітній платі. Зу “Про оплату праці”.
- •45. Порядок виплати заробітної плати. Обмеження утримань із заробітної плати.
- •46. Правове регулювання внутрішнього трудового розпорядку. Трудові обов’язки працівників і роботодавця.
- •47. Заохочення працівників за добросовісну працю: правові засади.
- •48. Поняття та види дисциплінарної відповідальності працівників. Підстава й умови дисциплінарної відповідальності працівників.
- •49. Порядок застосування дисциплінарних стягнень.
- •50. Спеціальна дисциплінарна відповідальність за трудовим правом.
- •51. Поняття, значення, функції матеріальної відповідальності сторін трудового договору.
- •52. Підстава й умови матеріальної відповідальності працівників. Її відмінності від цивільно-правової відповідальності.
- •53. Види матеріальної відповідальності працівників.
- •54. Визначення розміру шкоди, яка підлягає відшкодуванню та порядок відшкодування шкоди, заподіяної працівником.
- •55. Підстава, умови та види матеріальної відповідальності роботодавця за шкоду, заподіяну працівникові.
- •56. Відшкодування моральної шкоди у трудових правовідносинах.
- •57.Поняття та зміст охорони праці за трудовим правом її правове регулювання.
- •58. Організація охорони праці на підприємстві.
- •59. Охорона праці жінок, молоді.
- •60. Розслідування й облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, пов’язаних з виробництвом.
- •61. Органи нагляду та контролю за охороною праці, їх повноваження.
- •62. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці.
- •63. Поняття, види та причини виникнення трудових спорів.
- •64. Порядок утворення ктс та організація роботи і розгляд індивідуальних трудових спорів у ктс.
- •65. Розгляд індивідуальних трудових спорів у суді.
- •66. Поновлення на роботі незаконно звільнених працівників та оплата за вимушений прогул.
- •67. Поняття, види та сторони колективних трудових спорів.
- •68. Примирні процедури при вирішенні колективних трудових спорів.
- •69. Участь Національної служби посередництва та примирення у вирішенні колективних трудових спорів.
- •69. Правове регулювання проведення страйку.
- •70. Основні права людини у сфері праці: міжнародні стандарти та законодавство України.
- •71. Право на працю - найважливіше право людини - учасника процесу праці. Поняття та зміст права на працю.
- •72. Поняття трудового права. Предмет трудового права України: індивідуальні та трудові колективні відносини.
- •73. Поняття й особливості методу трудового права.
- •74. Функції трудового права України.
- •75. Система трудового права, її структура. Система трудового законодавства.
- •76. Місце трудового права у системі права України.
- •77. Поняття принципів трудового права, їх класифікація
- •78. Поняття, види, особливості джерел трудового права.
- •79. Поняття та види соціального партнерства. Форми соціального партнерства.
- •80. Поняття та сфера укладення колективних угод.
- •81. Поняття та порядок укладення колективного договору
- •82. Сторони та зміст колективного договору
- •83. Дія нормативно-правових актів про працю у часі, просторі та за категоріями працівників
- •84. Суб'єкти міжнародного трудового права та особливості їх правового статусу (оон, моп)
- •85. Джерела міжнародного трудового права
- •86. Поняття трудових правовідносин та їх структура
- •87. Правосуб'єктність учасників трудових правовідносин
- •88. Правове становище працівників у трудових правовідносинах
- •89.Роботодавці як суб'єкти трудових правовідносин Характеристика зу "про організації роботодавців"
- •90. Участь профспілок у регулюванні трудових відносин.
- •91. Основи правового регулювання зайнятості населення і працевлаштування. Охаракт. Заг. Положення зу про зайнят. Населення"
- •92. Охарактеризувати зу Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні
25. Поняття робочого часу та його види за трудовим законодавством
Робочим часом вважається час, протягом якого працівник згідно із законодавством, колективним і трудовим договором, з підпорядкуванням правилам внутрішнього трудового розпорядку повинен виконувати свої трудові обов'язки на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи - роботодавця. Це означає, що в робочий час включаються час простоїв не з вини працівника, короткочасні перерви для обігрівання та відпочинку й інші періоди, коли працівник не працював, але за ним зберігалося місце роботи і зарплата цілком чи частково. Разом з тим робочим є і час роботи понад встановлену тривалість У випадках, передбачених законодавством.
Види робочого часу розрізняються за його тривалістю. Трудове законодавство встановлює такі види робочого часу: 1) нормальної тривалості; 2) неповний робочий час; 3) скорочений робочий час.
Згідно із ст. 45 Конституції України максимальна тривалість робочого часу визначається законом. У статті 50 КЗпП України встановлено, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень як при п'яти, так і при шестиденному робочому тижні.
Тривалість робочого часу можна зменшити і за трудовим договором. Так, відповідно до ст. 56 КЗпП за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватися як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Праця у цих випадках оплачується пропорційно відпрацьованому часу, а при відрядній оплаті праці-залежно від виробітку.
Неповний робочий час може бути встановлено угодою роботодавця і працівника на певний строк і без зазначення строку. В обов'язковому порядку на прохання працівника неповний робочий час встановлюється для вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до 14 років, дитину-інваліда, для догляду за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку.
Скорочена тривалість робочого часу-це вид робочого часу, який встановлюється законодавством (ст. 51 КЗпП), є обов'язковим для роботодавця і оплачується як робочий час нормальної тривалості.
26. Правове регулювання неповного та скороченого робочого часу.
Неповний робочий час встановлюється за погодженням між працівником та роботодавцем. Така домовленість між сторонами трудового договору можлива безпосередньо при прийнятті на роботу, так і згодом, у період роботи; на певний термін і без зазначення такого терміну.
Неповний робочий час застосовується для працівників, що працюють за сумісництвом.
Розрізняють кілька видів неповного робочого часу: неповний робочий тиждень (скорочення кількості робочих днів протягом робочого тижня); неповний робочий день (скорочення тривалості робочого дня без скорочення кількості робочих днів у тижні); поєднання обох попередніх (наприклад, два робочі дні на тиждень по 3 години щодня).
Робота на умовах неповного робочого часу не звужує обсягу трудових прав працівників. Вони мають право на відпочинок, право на допомогу в разі тимчасової непрацездатності тощо.
Лише оплата праці в цьому випадку проводиться пропорційно відпрацьованому часу при погодинній формі оплати праці або ж залежно від виробітку — якщо встановлено відрядну форму оплати праці.
Скорочена тривалість робочого часу-це вид робочого часу, який встановлюється законодавством (ст. 51 КЗпП), є обов'язковим для роботодавця і оплачується як робочий час нормальної тривалості.
Скорочений робочий час встановлюється:
1) для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) 24 години на тиждень.
2) для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, - не більш як 36 годин на тиждень.
3) для окремих категорій працівників розумової праці, діяльність яких пов'язана з підвищеним інтелектуальним і нервовим напруженням у випадках, передбачених законодавством. До таких працівників віднесені лікарі, вчителі, викладачі середніх спеціальних і вищих навчальних закладів тощо.
Зменшення тривалості роботи напередодні святкових і вихідних днів, у нічний час. Згідно зі ст. 53 КЗпП України напередодні святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП) тривалість роботи працівників, крім працівників, зазначених у ст. 51 КЗпП України, скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні.
Напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати п'ять годин.
При роботі у нічний час установлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачене скорочення робочого часу.
Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною у тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема в безперервно діючих виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем.
Нічним вважається час з 10-ї години вечора до 6-ї години ранку.
Відповідно до законодавства до роботи у нічний час забороняється залучати: 1) жінок (за винятком тих галузей народного господарства, де це обумовлено особливою необхідністю та дозволяється як тимчасовий захід); 2) вагітних жінок; 3) жінок, які мають дітей віком до 3 років; 4) неповнолітніх осіб.