3.2. Своєчасність

Своєчасність судового рішення (або інакше – ухвалення його в розумні стро-ки) є дуже важливим, хоч і «невидимим» критерієм якості судового рішення. Консультативна рада європейських суддів у Висновку щодо якості судових рішень зазначила:

«Ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Європей-ської конвенції з прав людини також можна вважати важливим елемен-том його якості» (витяг з пункту 26).

Вимога про розумний строк покладає на суд обов’язок розглянути і вирі-шити справу без невиправданих зволікань, що дасть можливість надати осо-бі своєчасний захист її прав, свобод та інтересів. Для кожної судової справи цей строк є індивідуальним і залежить від складності справи, її важливості для особи, а також від поведінки осіб, які беруть участь у справі. Це обов’язково має враховуватися у плануванні розгляду справ, наприклад, шляхом надання пріоритету першочерговому вирішенню справ, що стосуються інтересів ма-лолітніх чи неповнолітніх дітей; осіб, які перебувають під вартою, тощо.

Якщо законом і встановлені конкретні строки розгляду судової справи, їх дотримання не може вважатися єдиним критерієм для визначення розумнос-ті строку вирішення конкретної справи. Строк розгляду і вирішення справи може вважатися розумним, якщо судовий захист правам особи надано сво-

Посібник із написання судових рішень

41

єчасно. Зволікання з вирішенням справи затягує стан юридичної невизна-ченості у спірних правовідносинах, а інколи й може привести до заподіяння істотної шкоди інтересам особи. Суд повинен розглянути справу протягом якнайкоротшого часу, але з дотриманням усіх процесуальних прав учасників судового процесу. Якщо суд мав можливість, але внаслідок недбалості не ско-ристався нею для швидшого вирішення справи, яка потребує невідкладного розгляду, тоді буде порушено вимогу про розумний строк судового розгляду.

Якщо сторона обрала тактику затягування справи, то в суду є процесуальні можливості реагувати на це. Невикористання цих можливостей покладає на суд відповідальність за порушення розумних строків. Зокрема, процесуаль-ний закон дає можливість суду завершити розгляд справи у другому судовому засіданні (або навіть у першому засіданні) у разі неявки сторони, повідомле-ної належним чином про час та місце судового розгляду. Також суд уповно-важений у визначених законом випадках застосовувати привід.

Водночас необхідно зауважити, що форсоване вирішення справи, внаслі-док чого порушуються процесуальні права учасників процесу (наприклад, розгляд справи без належного повідомлення сторони), також порушуватиме вимогу про розумні строки.

Інколи сам закон закладає строки вирішення справ, що не завжди є розумними. Наприклад, адміністративний спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності адміністративних органів у справах про адміністративні правопорушення суд має вирішити впродовж п’яти днів. У багатьох випадках це не дає можливості навіть завчасно повідомити сторони про розгляд справи, щоб ті могли підготуватися, не кажучи вже про проведення самого розгляду. Тому й не дивно, що на практиці цей строк зазвичай не дотримується з урахуванням вимоги про своєчасний розгляд.

Швидке вирішення справи не повинно погіршувати якість судового рі-шення. Про це дуже влучно сказано у згадуваному Висновку Консультативної ради європейських суддів:

«… можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов’язаними з якістю, такими як право на справедли-вий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Європейської кон-венції з прав людини. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники. … «якість» право-суддя не можна ототожнювати з простою «продуктивністю». Якісний під-хід повинен також брати до уваги здатність судової системи відповідати

42 Посібник із написання судових рішень

вимогам, які до неї ставляться, з урахуванням загальних цілей системи, се-ред яких швидкість процесу є лише одним з елементів» (витяги з пункту 26).

Звісно, строки розгляду залежать і від тих умов, які створила держава для суд-дів (рівень навантаження, наявність помічників, залів судових засідань, інших ре-сурсів). Але якщо суддя зробив все від нього залежне, щоб розглянути справу сво-єчасно, то він не несе відповідальності за порушення вимоги про розумний строк.

Ми згадували, що критерій своєчасності часто є «невидимим» у самому су-довому рішенні, і його можуть оцінити сторони і суди вищих інстанцій, маючи доступ до матеріалів справи. Однак в інших осіб, які читають судове рішення і не бачать у ньому дати звернення до суду, завжди закладається підозра, що справу було розглянуто з порушенням розумних строків. Тому відображення цієї інформації є дуже бажаним.

поради

Плануючи графік розгляду справ, ураховуйте їх важливість для особи і суспільства. Більш важливі справи намагайтеся вирішувати у пріори-тетному порядку.

Не форсуйте розгляд справ, якщо це призводить до порушення процесу-альних прав учасників процесу, якими вони користуються добросовісно.

У судовому рішенні відображайте інформацію, що дає можливість оці-нити своєчасність його ухвалення (дату звернення до суду, обставини, що вплинули на затягування процесу не з вини суду, тощо).