2.1. Сторони та їх адвокати

Практично завжди у справі одна сторона виграє, а інша – програє. Також мож-ливим є часткове задоволення вимог однієї зі сторін. Від цього має залежати спрямованість аргументації судового рішення.

Зазвичай сторона, яка виграла справу, задоволена результатом. Уже сам факт перемоги її тішить. Так, їй приємно знайти у судовому рішенні аргумен-ти на користь своєї позиції, але визнати сторону-переможця прискіпливим і вимогливим читачем не можна. Її не потрібно переконувати у тому, що вона права, – вона й так у цьому впевнена.

У разі часткового задоволення вимог сторона потребуватиме аргументів, що стали основою для відхилення інших її вимог. Така сторона потенційно за-цікавлена в оскарженні судового рішення, якщо вимоги, які не було задово-лено, мають для неї важливе значення. Тому вона буде більш прискіплива до змісту судового рішення.

Посібник із написання судових рішень

15

І, звичайно ж, сторона, яка програла справу, – це найбільш уважний чи-тач. Такій стороні важливо зрозуміти, чому вона програла. Це не сторона-переможець, якій зазвичай не так важливо, чому суд став на її позицію, а важ-ливо, що суд визнав її правою.

На практиці судді часто обирають один із двох варіантів поведінки. Дехто намагається «замовчати» вирішальні аргументи сторони, не на користь якої ухвалено рішення. Це простий варіант – тут судді вважають достатнім обґрун-тувати, чому суд погодився із вимогами сторони, яка виграла справу. Мовляв, що менше тексту – то менше помилок, які можна допустити і які зможе вияви-ти суд вищої інстанції. Зазвичай суддя у цьому випадку обмежується викладом аргументів сторони, на користь якої ухвалено рішення, або подає їх упереміш зі своїми аргументами. Для осіб, які не обізнані зі справою, таке рішення ви-глядає цілком переконливим. Але помилково вважати, що цього достатньо, аби переконати іншу сторону у правильності рішення.

Інший варіант: крім підтримки аргументації сторони-переможця, суддя від­ ображає аргументи сторони, яка програла справу, і дає відповідь на кожен з них, чітко вмотивувавши, чому її аргументи суд не бере до уваги або чим вони спростовуються. Навіть якщо суддя вважає, що деякі аргументи сторони, зо-крема посилання на закон, є недоречними для конкретної справи (наприклад, закон, на який посилається сторона, ще або вже не діяв на момент виникнення спірних відносин), то їх не можна відкидати шляхом простого замовчування. Цей варіант складніший, адже вимагає більше часу, зусиль для пошуку потріб-них мотивів. Але саме це єдино правильний варіант і він винагороджується! Пояснивши, чому суд не може взяти до уваги певний аргумент сторони або чим він спростовується, суддя зменшує її можливості для оскарження судово-го рішення. Тепер стороні чи її адвокату необхідно буде не просто повторити у скарзі аргументи, як це вони могли б зробити, якби суд просто «проігнорував» ці аргументи, а їм слід знайти додаткові мотиви, щоб поставити під сумнів по-зицію суду. А це зробити набагато складніше, а то й неможливо.

На необхідність приділення особливої уваги стороні, яка програла справу, дуже влучно звернули увагу автори першого виданого українською мовою посібника з написання судових рішень:

«Часто у текстах судових рішень кілька сторінок відводиться на ана-ліз позицій як сторони, що виграла, так і тієї, що програла. Нерідко увага приділяється головним чином позиції чи аргументам сторони-переможниці. Однак докладний розгляд позицій обох сторін часто веде

16 Посібник із написання судових рішень

до повторення сказаного раніше і не є необхідним. У багатьох випадках відхилення чи спростування позиції сторони, що програла, означає ви-знання правильності позиції сторони, що виграла. Іншими словами, у багатьох справах, розглянутих судами першої та апеляційної інстан-цій, одна сторона обстоює твердження «X», тимчасом як інша наполя-гає на твердженні «не-X». У таких випадках аналітичне спростування «не-X» фактично означає підтвердження «X». У такому разі особа, що пише текст рішення, повинна усвідомлювати занепокоєність сторо-ни, що програла, питанням справедливості і присвятити аналітичну частину рішення спростуванню позиції цієї сторони, а не підтверджен-ню позиції сторони-переможниці»⁴.

Перед спростуванням позиції сторони її необхідно навести у тексті судо-вого рішення. Важливо при цьому її не спотворити, оскільки сторона повинна бачити, що суд зрозумів її позицію. Якщо суд почне маніпулювати позицією сторони, то це підірве віру в справедливість правосуддя. Таке перекручу-вання – свідоме чи несвідоме – нескладно виявити в суді вищого рівня у разі оскарження судового рішення.

Позицію сторони бажано навести якнайближче до оригіналу. Можна і на-віть бажано також процитувати висловлені стороною, яка програла справу, аргументи. Допустимо також навести аргументи сторони з певним рівнем узагальнення, але у такий спосіб, щоб усі суттєві аргументи сторони були від­ ображені у судовому рішенні.

Контраргументи суду мають давати чітке уявлення про те, чому суд від-хиляє аргументи сторони. Тут недостатньо сказати щось на взірець «позиція відповідача є більш переконливою, ніж позиція позивача» або «твердження відповідача є невірним, оскільки позивач діяв правомірно». Це, швидше, ви-сновок із аналізу, який провів суд. Але цей аналіз доцільно відтворити у судо-вому рішенні.

Давайте проаналізуємо витяг із судового рішення (зауважимо, що лише цей фрагмент постанови адміністративного суду стосується викладення кон-кретного аргументу позивача, а також відповіді суду на цей аргумент).

⁴ Написання судових рішень. Посібник для суддів / Рональд Хофер, Ніл Нетесайм. –

К.: Проект USAID «Україна: верховенство права», 2010. – С. 11-12. // Джерело в Інтернеті: http://www.fair.org.ua/content/library_doc/UROL%20Judicial%20Opinion%20Writing%20 Handbook%2003.06.2010.pdf.

Посібник із написання судових рішень	17
приклад
У судовому засіданні представник позивача, додатково обґрунтовуючи
позовні вимоги, посилався також на ст. 25 Бюджетного кодексу України та
ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік». По-
силання позивача на зазначені нормативно-правові акти не спростовують
правомірність застосування відповідачем штрафних санкцій до позивача.
Тут і надалі усі приклади судових рішень взяті авторами із національної судової
практики України із збереженням стилю викладу, орфографії та пунктуації від-
повідних оригіналів судових рішень.

Поставимо себе на місце позивача. Ось які припущення у нього можуть виник-нути після прочитання цієї частини постанови. По-перше, «суд мене не зрозумів або навіть не захотів розібратися». По-друге, «суд вважає, що відповідач правий, тому що він правий». Незважаючи на те, що суд зазначив аргумент сторони і дав йому оцінку, позивач вочевидь не буде задоволений такою мотивацією суду. Адже суд не навів обґрунтування свого висновку, чому суддя вважає, що аргумент однієї сторони, на-ведений для спростування позиції іншої сторони, на його думку, її не спростовує.

Щоб судове рішення сприймалося як справедливе і об’єктивне, доцільно виявляти належну увагу до аргументації сторін і турботу до сторони, чиї аргу-менти спростовуються. Ця турбота може полягати у підкресленні слушності певних аргументів, але з посиланням на обставини, які не дають можливості їх застосувати до конкретного випадку («суд бачить важливим аргумент сторо-ни про те, що…, але у цій справі не може його врахувати, оскільки …»).

Ось «нейтральний» фрагмент з постанови суду:

приклад

Позивач посилається на незаконність постанови про накладення на ньо-го штрафу за невиконання вимог державного виконавця, оскільки вона не затверджена начальником органу державної виконавчої служби.

У ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено вимоги до виконавчого документа. Зазначеною статтею також передбачено, що законом можуть бути встановлені інші додаткові вимоги до виконавчих документів.

18 Посібник із написання судових рішень

Разом із цим, ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»

не передбачає, що постанова про накладення штрафу повинна бути

затверджена начальником органу державної виконавчої служби, це передбачено лише Додатком №24 до Інструкції про проведення вико-навчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, який є підзаконним нормативно-правовим актом, у зв’язку з чим судом до уваги не може бути взятим.

А ось як зазначений витяг можна було би переробити, щоб сторона, яка про-грала справу – у цьому випадку позивач, відчув, що суд не відразу пристав на пози-цію іншої сторони, а об’єктивно зважував позиції сторін (текстове виділення авт.):

приклад

Позивач посилається на незаконність постанови про накладення на ньо-го штрафу за невиконання вимог державного виконавця, оскільки вона не затверджена начальником органу державної виконавчої служби.

Суд погоджується з позивачем, що така вимога встановлена зако-нодавством, а саме – Додатком №24 до Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України.

Водночас постанова державного виконавця про накладення штрафу є виконавчим документом. Вимоги до виконавчих документів містить ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», але вона не пе-редбачає необхідності затвердження постанови керівником органу. Згідно із зазначеною статтею, інші додаткові вимоги до виконавчих документів можуть бути встановлені законом.

Закон не містить вимог щодо затвердження постанови державного виконавця про накладення штрафу керівником відповідного органу, а Інструкція про проведення виконавчих дій є підзаконним нормативно-правовим актом. Тому суд не може взяти до уваги аргумент пози-

вача, оскільки застосування підзаконного правового акта у цій ситуації привело б до порушення закону, що має вищу юридичну силу порівняно з підзаконним актом.

Посібник із написання судових рішень

19

Основні зміни у тексті для наочності ми виділили жирним шрифтом. Хоч тексту стало більше, але довіра до такого рішення з боку позивача значно під-вищиться. А усвідомлення того, що він програв справу справедливо, не ви-кликатиме бажання оскаржувати рішення.

Тестом для перевірки, чи може потенційно судове рішення задовольнити сто-рону, не на користь якої ухвалено судове рішення, можуть стати такі питання:

1. чи наведено усі вирішальні та вагомі аргументи сторони, яка програла справу?

2. чи викладено аргументи сторони так, що вона побачить, що суд їх зрозу-мів? Або інакше – чи правильно викладено суть аргументів сторони?

3. чи є відповідь на кожен аргумент?

4. чи переконливо обґрунтована відповідь?

Бажано, щоб суддя задав їх собі, перечитуючи проект рішення. Якщо відпо-відь на усі питання «так», то цілком ймовірно, що рішення задовольнить сто-рону і не буде оскаржене.

поради

Виявляйте належну турботу до сторін і уважність до їхніх аргументів. Не замовчуйте важливі аргументи сторони, особливо якщо Ви змушені їх відкинути.

Відображайте суть цих аргументів без перекручування та підтасування їх під зміст ухваленого рішення.

Давайте вмотивовану і переконливу оцінку кожному важливому ар­ гументу.