4.2. Побудова аргументів та мотивування позиції суду

Ми аргументуємо свої рішення чи дії у повсякденному житті, у спілкуванні з членами сім’ї, друзями співробітниками. Інструменти, які ми використовуємо для таких аргументів, як правило, мають емоційну природу і є реакцією на

Посібник із написання судових рішень

79

вчинки інших людей. Незважаючи на важливість наслідків таких аргументів для нас чи наших близьких, ці аргументи залишаються неформальними.

Суддя, як і будь-який правник, повинен оволодіти мистецтвом побудови формальних аргументів, оскільки аргумент – це основа мотивувальної части-ни судового рішення.

Для судді аргумент – це послідовність тверджень, підкріплених принци-пами права, нормами права, доказами, та викладених у такому порядку, щоб підтвердити або спростувати певну позицію.

Побудова аргументів для судового рішення є тривалим процесом і потре-бує ґрунтовної підготовчої роботи. Водночас цей процес є творчим і, безумов-но, принесе насолоду у випадку побудови послідовної, всебічно гармонійної, змістовно завершеної конструкції аргументу.

Будь-який аналіз та пошук аргументу розпочинається із правильного фор-мулювання ПРОБЛЕМИ, яку необхідно проаналізувати та вирішити шляхом побудови аргументів.

Кожна із проблем має значущі характеристики, які суд формулюватиме як ТЕЗИ та досліджуватиме задля обґрунтовування чи спростовування.

Для дослідження ТЕЗИ суддя повинен:

• Визначити перелік ФАКТІВ або ОБСТАВИН у справі, а також обставин, які потребують з’ясування.

• Визначити НОРМУ чи ПРИНЦИП та процитувати їх.

• ВИТЛУМАЧИТИ процитовану норму чи принцип.

• ОЦІНИТИ, яким чином норма чи принцип стосуються фактів або з’ясованих обставин у конкретній справі.

• Зробити ВИСНОВОК щодо тези, обґрунтовуючи або спростовуючи її на під-ставі оцінки фактів та з’ясованих обставин.

Прикладом побудови аргументів за таким підходом є рішення Європей-ського суду з прав людини.

У таблиці наведений витяг із рішення Європейського Суду з прав людини, що стосується свободи мирних зібрань у справі «Кузнєцов проти Росії» (Sergey Kuznetsov v. Russia, № 10877/04) та структура цього витягу під кутом зору по-

будови аргументів.

80 Посібник із написання судових рішень

ПРАВО
І. ЗАЯВЛЕНІ ПОРУШЕННЯ СТАТЕЙ 10 ТА 11 КОНВЕНЦІЇ
22. На підставі статей 10 і 11 Конвенції Заявник подав скаргу на	ПРОБЛЕМА
те, що до нього були застосовані адміністративні санкції за про-	(заявлене
ведення законної акції пікетування і розповсюдження статей про	порушення)
голову Свердловського обласного суду.
23. Суд повторює, що захист особистої думки, відповідно до
Статті 10, є однією з цілей свободи мирних зібрань, як зазна-
чено у Статті 11. Таким чином, предмет свободи вираження
поглядів не може бути відокремленим від свободи зібрань і
немає необхідності розглядати кожне положення окремо. За
обставин цієї справи Суд вважає, що стаття 11 має пріоритет
у застосування як lex specialis для зібрань і буде розглядати
справу, ґрунтуючись головним чином на ній, водночас тлума-
чачи її у світлі Статті 10 […].
24. Відповідні положення Конвенції є такими:
«Стаття 10	НОРМА ПРАВА
Свобода вираження поглядів
1. Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право
включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і
передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної
влади і незалежно від кордонів. …
2. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов’язане з обов’язками
і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умо-
вам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необ-
хідними в демократичному суспільстві в інтересах національної
безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для
запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я
чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобі-
гання розголошенню конфіденційної інформації або для підтри-
мання авторитету і безсторонності суду».

Посібник із написання судових рішень		81
«Стаття 11	НОРМА ПРАВА

Свобода зібрань та об’єднання
1. Кожен має право на свободу мирних зібрань...
2. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за ви-
нятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демокра-
тичному суспільстві в інтересах національної або громадської
безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охоро-
ни здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень
на здійснення цих прав особами, що входять до складу збройних
сил, поліції чи адміністративних органів держави».
В. Конкретні обставини справи
1. Подання сторін
30. Заявник доповів, що повідомлення про проведення акції	З’ясування
пікетування було належним чином розглянуте Адміністрацією	обставин
міста, яка підтвердила отримання повідомлення і дала місцевій	справи
міліції вказівки щодо підтримки громадського порядку під час ак-	(позиція
ції. Відповідальність за належну організацію зібрання відповідно	заявника)
до Указу Верховної Ради СРСР від 1988 року, лежить на органах
влади, які можуть попросити учасників припинити акцію у разі
порушення громадського порядку. Однак у цьому випадку пові-
домлень про такі порушення не надходило.
31. Заявник відстоював позицію, що не було жодних доказів, які б	З’ясування
підтверджували звинувачення у створенні перешкод проходу до	обставин
Обласного суду. Заяви судових приставів не заслуговують на до-	справи
віру, оскільки вони були співробітниками Обласного суду і, відпо-	(позиція
відно, зацікавленою стороною, а також зважаючи на те, що було б	заявника)
абсолютно неправдоподібно, що в суді вони згадали події, які від-
булися за два місяці до цього. У службовій записці судового при-
става пана М., початкова версія якої була написана в день прове-
дення акції пікетування, немає згадок про перешкоди доступу до
приміщення суду. У службовій записці іншого пристава пана В., яку
суд не розглядав, зазначено, що учасники акції пікетування не пе-
решкоджали доступу до приміщення суду. Свідки з боку Заявника,
а також продемонстровані фотографії підтверджують, що Заявник
не порушував громадський порядок, однак суд не взяв це до уваги.
Заявник зазначив, що протокол про адміністративне правопору-
шення був складений через двадцять три дні після проведення акції

82	Посібник із написання судових рішень
	пікетування за відсутності будь-яких скарг з боку відвідувачів
	або суддів на створення перешкод у доступі до приміщення суду.
	Адміністративне переслідування стало результатом тиску з боку
	першого заступника голови Свердловського обласного суду.
	[…]
	33. Заявник повідомив, що мировий суддя і районний суд, які	З’ясування
	знаходяться в ієрархічному підпорядкуванні Обласного суду і	обставин спра-
	його голови, визнали його винним. Він заявив, що відповідно до	ви (позиція
	статей 10 і 11 Конвенції були порушені його права.	заявника)
	34. Уряд заявив, що втручання у пікет, організований Заявником,	З’ясування
	не було, а спір щодо труднощів доступу до приміщення суду був	обставин спра-
	швидко вирішений. Однак це не унеможливило застосування захо-	ви (позиція
	дів адміністративного примусу до Заявника. Заявник був притягну-	уряду)
	тий до відповідальності за перешкоджання громадянам у доступі
	до приміщення Обласного суду, несвоєчасне подання повідомлен-
	ня про проведення акції пікетування та розповсюдження листівок
	та іншого друкованого матеріалу, що не відповідав заявленій меті
	акції. Враховуючи незначний розмір штрафу, Уряд вважає, що втру-
	чання було виправданим і пропорційним.
	2. Оцінка суду
	(а) Чи було втручання	ТЕЗА
	35. Суд повторює, що право на свободу зібрань охоплює як зі-	Тлумачення
	брання приватного характеру, так і зібрання в громадських міс-	норм
	цях, а також мітинги і публічну ходу; це право може бути здій-
	снено як окремими особами, так і організаторами зібрань ([…]).
	Термін «обмеження» в пункті 2 Статті 11 слід тлумачити як заходи,
	застосовані до або під час проведення публічних зібрань, а також
	після, наприклад, штрафні санкції […].
	36. У цій справі Заявник організував акцію пікетування перед	Оцінка обста-
	будівлею Обласного суду. Дещо пізніше його за правопору-	вин під кутом
	шення притягнули до адміністративної відповідальності і як	зору витлума-
	покарання застосували санкцію у формі штрафу за порушен-	ченої норми
	ня процедури організації та проведення громадських зібрань.	Висновок суду
	Суд вважає, що адміністративне переслідування набуло форми	щодо тези на
	порушення права Заявника на свободу зібрань, розтлумачене у	підставі оцінки
	світлі його права на свободу вираження поглядів. Отже, завдан-	обставин та
	ням Суду є визначити, чи було втручання виправданим.	норм
	(б) Чи було втручання виправданим	ТЕЗА

Посібник із написання судових рішень

83

37. Суд повторює, що втручання буде порушенням Статті 11, якщо тільки воно не «передбачене законом», не переслідує одну або більше «юридично обґрунтованих цілей» відповідно до пункту 2 і не є «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення цих цілей.

37. Адміністративна відповідальність за недотримання встановленої процедури організації або проведення публічних зібрань встановле-на Статтею 20.2 § § 1 і 2 Кодексу РФ про адміністративні правопору-шення, що стало юридичною підставою для притягнення Заявника до відповідальності у цій справі. Суд погоджується з тим, що втручан-ня було «передбачене законом» і що воно переслідувало «юридично обґрунтовані цілі» відповідно до пункту 2 статей 10 і 11 про запобі-гання заворушеням та захист прав інших осіб.

Залишається з’ясувати, чи було воно «необхідним у демократичному суспільстві».

39. Стосовно ступеня необхідності Суд повторює, що право на мирні зібрання, викладене в Статті 11, є фундаментальним пра-вом у демократичному суспільстві і, подібно до права на свободу вираження поглядів, є однією з основ такого суспільства. На під-ставі викладеного у пункті 2 Статті 11 єдиною необхідністю, здат-ною виправдати втручання в права, гарантовані цією Статтею, є та, яка походить з «демократичного суспільства» […]. Отже, дер-жави повинні не тільки забезпечити право на мирні зібрання, а й утримуватися від застосування необґрунтованих обмежень до цього права. У зв’язку з природним характером свободи зібрань та її тісним зв’язком з демократією необхідні переконливі й неза-перечні причини для виправдання втручання в це право […].

39. Досліджуючи необхідність втручання, стосовно якого була пода-на скарга, Суд має встановити, чи скористалася держава-відповідач своїм розсудом розумно, обачно і з добрими намірами. Суд також повинен розглянути оскаржене втручання у світлі всієї справи і ви-значити, чи було воно «пропорційним до законної мети, яку воно переслідувало», і чи були «обґрунтованими та достатніми» причини, які національні органи влади наводять для його виправдання. Діючи у такий спосіб, Суд повинен пересвідчитися, чи норми, які були за-стосовані національними органами влади, відповідали принципам, викладеним у статтях 10 і 11, і, більше того, чи вони базували свої рішення на прийнятній оцінці відповідних фактів […].

Тлумачення

норми

Оцінка обста-вин під кутом зору норми