Монополія : ринкова структура та її сутність
Монопольний ринок – це ринок, де: діє один продавець (виробник); товар, який виробляє виробник є особливий, він не має замінників;
ринок повністю закритий для входу нових виробників;
відсутня конкурентна боротьба, встановлюється монопольна влада
виробника, який може за рахунок підвищення ціни в певних межах знизити
обсяг виробництва і отримати при цьому максимально можливий прибуток.
На монопольному ринку може бути ситуація, де діє один виробник і багато
продавців. На такому ринку виробник може встановити ціну і ніхто не може
вплинути іншою ціною на цю пропозицію товару.
Схема 1. Типи монополій
Аналогічним монопольному ринку є монопсонічний ринок – ринок, в якого є
лише один покупець і безліч продавців (ринок праці).
Основним бар`єрами для входження на ринок є:
виключні права, отримані від уряду;
патенти та авторські права;
власність на всю пропозицію якого-небудь виробничого ресурсу;
Як правило, фірма-монополіст – це велике підприємство; тому для створення гідної конкуренції треба вкласти значні кошти, що для більшості конкурентів недоступно і недоцільно.
Для монополії, як для конкурентної фірми, головним принципом є
максимізація прибутку. Величина прибутку монополії залежить від
максимальних обмежень, з якими стикається фірма. Як і для будь-якої іншої
фірми прибуток монополіста обмежений витратами виробництва.
Другим важливим обмеженням є попит на його продукт.
Попитом для монополіста є ринковий попит, тому що він є одним виробником
цієї продукції. Тому для монополіста, на відміну від досконалого конкурента, функція попиту є завжди спадною, а не горизонтальною лінією.
Як і для умов досконалої конкуренції, для монополіста існує чітко
визначена залежність між обсягом виробництва продукції і максимальним
значенням прибутку.
Схема 2. Види монополії
Причини виникнення монополій пов'язані передусім із змінами в технологічному способі виробництва. Передумовою цих змін була промислова революція кін. XVIII — поч. XIX ст., технічні винаходи, поява нових галузей промисловості та швидкий розвиток виробництва в багатьох із них, насамперед, у легкій промисловості. Через процес концентрації виробництва, коли підприємства, замість ведення між собою виснажливої конкурентної боротьби, укладають між собою угоду, тобто об'єднують і капітал.
Централізація виробництва — це збільшення масштабів виробництва продукції в результаті об'єднання кількох підприємств в одне і загальним управлінням. (Щоб вижити в такій боротьбі, отримати більше прибутків).
Централізація капіталу — це збільшення розмірів капіталу, внаслідок об'єднання або злиття раніше самостійних капіталів. Наприклад: утворення акціонерних компаній.
Внаслідок дій держави (спеціальних або навмисних її кроків).
Поява акціонерної капіталістичної власності, коли індивідуальна приватна власність перетворюється на гальмо продуктивних сил. Це означає, що в кінці XIX ст. під впливом наукових винаходів (нові види двигунів і т. д.) потрібно було будувати такі заводи, які неспроможний був побудувати жоден капіталіст. Крім того, у цей час починається спорудження залізниць, інших великих об'єктів. Нагромадити необхідні кошти окремий капіталіст міг хіба через десятки років. Виникає необхідність у новій формі власності, яка б змогла швидко розв'язати ці проблеми. Нею стала акціонерна капіталістична власність, що виникла в результаті злиття, об'єднання декількох капіталістів.
Кризові явища в економіці.
Монопольне становище може призвести до наступних наслідків: 1. Диктування цін 2. Запобігання інноваціям, як наслідок від знищення конкурентів
Форми монополій.
Ціни на товари, що їх виготовляють природні монополісти регулює держава.
Такими типовими товарами є електрична енергія, послуги зв'язку і пошти та ін.
Структура монопольного прибутку визначається так:
Рпр = Р1+Р2+Р3, де
Р1 – середній прибуток, який отримують підприємства за умов вільного переливу капіталу у результаті дії міжнародної конкуренції.
Р2 – звичайний прибуток (в результаті нововведень).
Р3 – монопольний надприбуток (в результаті використання монополістичного становища).
Види монополістичних станів.
Сучасна теорія розрізняє декілька видів монополістичних станів:
Проста або повна монополія ( монополія окремого підприємства).
Олігополія (монополія як змова).
Монопсонія.
Олігопсонія.
Проста чи повна монополія.
Термін “монополія” походить від грецьких слів (“mono” – один, “poleo” – продаю) – наявність одного продавця товару чи послуги на ринку. Це монополія одного підприємства або продавця.
Наприклад: коли продавець один і у покупця дійсно немає вибору, то складається ситуація однієї монополії.
Така монополія дуже рідко зустрічається на практиці. Вона є нестійкою і її дуже важко витримати надовго. Але вона дає фірмі монопольні високі прибутки.
Олігополія.
Олігополія походить від двох слів (“oligos” – мало, небагато і “poleo” – продаю). На ринку діє декілька продавців одного товару. Це своєрідне поєднання монополії і конкуренції.
Досвід показує, що незалежна і безоглядна поведінка окремого виробника викликає загострення конкурентної боротьби з неминучими витратами, і в той же час погодження цін обіцяє принести взаємну вигоду, зростання прибутків. Найбільш поширена.
Монопсонія – “opsonia” – закупівля продовольства) – це єдиний покупець даного товару. Користуючись своїм становищем, він має можливість знизити ціну на куповані товари чи послуги і так збільшити свої прибутки.
Олігопсонія – наявність невеликої групи покупців певного товару або послуги. Вони узгоджують ціни і знижують їх.
Схема 3. Види конкуренції
Схема 4. Монополізація
В економічній теорії монополія є однією з найбільш суперечливих, але в той же час однією з найбільш цікавих тем. Різні провідні економісти постійно намагалися висловити свої думки з приводу них. Ще давні вчені (Арістотель) виявили існування такого явища в суспільному житті. Форми монополій існують різноманітні, в даній роботі ми намагаємося їх описати, і загальною тенденцією розвитку різних монополістичних форм був їх шлях від найпростіших утворень (таких як картелі) до надвеликих та надмогутніх, прикладами яких можуть слугувати сучасні багатогалузеві концерни та конгломерати. Можемо сказати, що вплив монополій на розвиток світового господарства був різноманітний, шкідливий і корисний. Вирішальну роль у створенні на ринку сприятливого конкурентного середовища грають антимонопольне законодавство і діяльність антимонопольних органів, правильне поводження яких сприяє стабілізації всієї економіки в цілому. Антимонопольна служба України ще дуже молода, але вже зроблені Ії перші кроки до нормалізації ситуації за даними проблемам. Їй ще багато потрібно зробити рішучих дій, та ці дії повинні здійснюватися одночасно з удосконаленням антимонопольного законодавства України. У даному напрямку потрібно звернути особливу увагу на більш ніж віковий досвід антимонопольного законодавства США і на антимонопольну практику інших розвитих країн.