Міністерство освіти і науки України

Тернопільський Національний Економічний Університет

Кафедра економічної теорії

Індивідуальне дослідницьке завдання

Тема: «Монопольний ринок та його особливості функціонування в Україні»

Виконала :

Студентка 2 курсу

Групи МЕНМФ-21

Бегійович Ірина

Перевірила:

Новак Ю.Р.

Тернопіль 2016

Зміст

Вступ

1. Ринок праці в економічній системі та його особливості.

   1. Різновиди ринків праці

   2. Сучасний ринок праці

2. Монополія : ринкова структура та її сутність

   1. Попит на продукт монопольної фірми

   2. Визначення обсягу виробництва і ціни монополістом при максимізації прибутку.

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Обран тема є актуальною, оскільки з перших років своєї незлежності Україна намагається мінімізувати вплив монополій на економічний розвиток держави та створити передумови для розвитку ринкової економіки. Одним із найважливіших завдань для України є проведення ефективної антимонопольної політики. Український ринок майже захоплений монопольними підприємствами, це дуже негативно впливає на загальний стан економіки. У світі монополізація впливає лише на виробничу сферу, тоді як в Україні монополізовані майже всі сфери виробництва.

Даною проблемою займалися такі вчені, як: С. Крук, який розглядав стан та окремі тенденції змін конкурентних умов в економійі України, О. Мельникова, яка досліджувала особливості національної монополії, Г. Филюк, який вивчав проиродну мрнрполію, В. Полуянов, який розглядав монополізованість промисловості.

Метою даного дослідження є ознайомлення з монопольним ринком, розгляд процесу монополізації в Україні, а також перспективи та проблеми його розвитку.

Для початку слід визначити, що ж становитьпоняття «монополія». Монополія – це такий тип економічних відносин, що дає можливість одному з учасників цих відносин диктувати свої вимоги на ринку певного товару. Згідно з методикою Антимонопольного комітету України, монополіст – це фірма, частка ринку якої більше 35%. В Україні монополії мають свої особливості. У світі монополізм є лише у виробничій сфері, а в Україні – майже у всіх. Причиною цього стала командно-адміністративна система колишнього СРСР, наслідки якої спостерігаються і сьогодні. Ознаками функціонування монополій на Українському ринку є:

• Надмірний рівень концентрації окремих товарних ринків

• Зростання цін, яке не може бути пояснено впливом об’єктивних чинників

• Низький рівень продуктивності праці та інноваційної активності суб’єктів господарювання, зокрема, внаслідок несформованості економічних стимулів щодо залучення інвестиційних ресурсів в інноваційні та модернізаційні процеси.

Існують 3 види монополії такі, як відкрита, закрита та природня. Цей розподіл монополії є дуже умовний. Можна вважти, що практично всі монополії в Україні відкриті, але деякі підприємства можуть належати одночасно до кількох видів. Галузь є природною монополією, якщо ж виробництво продукції однією фірмою обходиться суспільству дешевше, ніж кількома. Цей вид монополії є вигідним для суспільства. Для загальнодержавних ринків природної монополії слід віднести:

• Інтернет

• Водопостачання

• Універсальні послуги поштового зв’язку

• Користування залізничними коліями, вокзалами, диспетчерськими службами

• Послуги з передачі електричної енергії

• Радіозв’язок

Монополізація може носити як позитивні, так і негативні наслідки.

Позитивним наслідком монополізації є:

• Монопольне виробництво дозволяє знизити витрати

• Продукція монополістів частіше за все більш високої якості

• Монополізація впливає на розвиток виробництва, підприємства монополісти частіш за все більш розвинуті, ніж інші підприємства.

Усе це дуже впливає на ціну їх продукції, вона зазвичай набагато вища.

Негативними наслідками монополізації є те, що:

• Зберігати та підсилювати свою владу на ринках

• Монополісти несуть значно вищі збитки, які пов’язаны з тим, що таким підприємствам постійно потрібно

• Монополістичні підприємства частіше всього випускають якийсь певний тип продукції, найчастіше це товари розкоші

• Вона призводить до обмеження об’ємів виробництва і встановлення більш високої ціни.

Таким чином, на сьогодні існує проблема монополізму в Україні. Негативно впливає на розвиток економіки в цілому те, що велика кількість монополістичних підприємств є збитковими. Тому необхідне ефективне регулювання діяльності монополістів, проведення антимонопольної політики, яка полягає в забезпеченні якості та конкурентоспроможності продукції та послуг, проведенні експортно-імпортної політики, створенні гнучкої системи надання підприємцям кредитів та фінансової допомоги, створенні доступних цін, стимулюванні підприємств та скорочувати витрати і залучати інвестиції, створенні нових підприємств.

1. Ринок праці в економічній системі та його особливості

Ринок праці, як і ринки товарів, капіталів, цінних паперів, є складовою частиною ринкової економіки. На ньому трудящі та підприємці спільно ведуть переговори, індивідуальні або колективні, з приводу умов праці, заробітної плати та працевлаштування.

Карл Маркс, досліджуючи механізм функціонування ринкової економіки, виходив з того, що робоча сила як « сукупність фізичних і духовних здібностей, якими володіє організм, жива особистість людини», є товаром, а виробничі відносини базуються на вільній купівлі-продажу робочої сили, де її ціною є заробітна плата.

З розвитком капіталізму, переходом його в монополістичну стадію ускладнилися економічні зв’язки і економічні відносини, зазнав істотних змін і ринок робочої сили. Змінилося ставленнятдо робочої сили і в підприємців. Розвиток сучасного виробництва пред’явив підвищені вимоги до якості робочої сили: професійної та загальноосвітньої підготовки, кваліфікації, високій якості роботи, творчому відношенню до праці. Авансуючи працівників матеріальними витратами на навчання, бізнес активно включився у професійну підготовку кадрів. Зараз ринок праці представляє собою систему суспільних відносин. Вони відображають рівень розвитку і досягнутий на даний період баланс інтересів між силами, які є присутніми на ринку: працівниками, державою та підприємцями. Іншими словами, ринок праці – це інститут або механізм, що зводить разом покупців та продавців праці.

Іншими словами, на ринку існують три основні агенти: профспілки, держава та підприємці. Держава ж виступає як роботодавець та інвестор, фінансуючи великі проекти та програми розвитку. Однак головною функцією є регулювання інтересів партнерів та протиборчих сил. Механізм регулювання ринку праці охоплює весь спектр економічних, соціальних, психологічних та юридичних факторів, що визначають функціонування ринку праці. Воно здійснюється через систему працевлаштування, включаючи широку мережу бюро з зайнятості, державні програми допомоги в набутті професійних знань і працевлаштуванні незайнятому, цільові програми підприємств, що передбачають перепідготовку кадрів у зв’язку з планованою модернізацією виробництва. Всі ці складові частини ринкового механізму в різних галузях знаходяться в різному співвідношенні в залежності від історичних та економічних умов розвитку даної галузі.

1. Різновиди ринків праці

Ринок праці має складну будова.

Схема 1. Структура ринку праці

Монопсоністичний ринок праці – ринок з монополіює одного покупця . Основними рисами якого є:

• Працівники, що зайняті одним видом праці, знаходяться на одному підприємстві;

• Заробітну плату диктує підприємство, але її ставка залежить від кількості найманих працівників;

• В силу географічних факторів працівник не може знайти інше місце роботи за своє. Спеціальністю.

Якщо монополію на ринку праці держить невелика кількість підприємств, то в цьому випадку має місце олігопсонія.

Відрізняють декілька найбільш знаних моделей ринку праці:

Японська модель. Для неї характерна система «довічного найму». Згідно з якою гарантується зайнятість працівника до досягнення ним віку 55-60 років. Працівники послідовно підвищують кваліфікацію і переміщуються на нові робочі місця суворо за планом.

Модель США. Для ринку характерна децентралізація законодавства про зайнятість та допомогу безробітним. На підприємствах діє жорстоке відношення до працівників. Працівників не попереджують про майбутнє звільнення завчасно, а інформують про факт звільнення.

Шведська модель характеризується активною політикою держави у галузі зайнятості. У результаті чого рівень безробіття у країні мінімальний. Головна мета політики на ринку праці – попередження безробіття.

Типи ринків

Внутрішній ринок праці можливо охарактеризувати як систему соціально-трудових відносин. Обмежені рамками одного підприємства, всередині якого призначення ціни робочої сили.

Особливості внутрішнього ринку праці:

• Мала кількість агентів на ринку

• Швидке переміщення працівників без великих затрат

• Відносно невелика кількість варіантів мобільності

• Обмеженість місць прикладення праці

• Велика значимість адміністративних методів регулювання

Зовнішній ринок праці – це система соціально-трудових відносин між роботодавцями та працівниками, що наймаються у межах країни, галузі, регіону.

Виділяють декілька сфер, де зовнішній ринок праці має переважне значення:

• Продукція короткострокового попиту

• Надання послуг за спеціальними замовленнями

• Адаптація масової продукції до індивідуальних вимог

• Створення альтернативних масових видів продукції

Схема 2. Різновиди ринків праці

Крім того, існують такі різновиди праці, як відкритий і прихований.

На відкритому ринку представлене все працездатне населення. Це насамперед офіційна частина ринку, яка перебуває на обліку в державних службах зайнятості, тобто безробітні. Друга, неофіційна, частина охоплює тих громадян, які намагаються влаштуватися на роботу через прямі контакти з підприємствами.

До прихованого ринку належать працівники, які є зайнятими на підприємствах і в організаціях, проте мають велику ймовірність опинитися без роботи з причини зниження темпів розвитку виробництва.

Важливим моментом в процесі аналізу ринку праці є його поділ на сегменти.

Ринок праці розділяється на окремі частини – цільові ринки, які називаються сегментами.

Сегментація ринку праці – це об’ктивно обумовлений процес структуризації ринку праці, при якому під впливом соціальних та політико-економічних факторів розвитку суспільства виникає необхідність його розподілу на окремі сегменти, які відрізняються правилами поведінки, з урахуванням особливостей кожної категорії працівників.

Ознаками сегментації можуть бути:

• Територіальне положення – регіон, район тощо

• Демографічні характеристики – сімейний та статевовіковий склади населення

• Економічні критерії

• Соціально – економічні характеристики

• Психографічні показники – особисті якості працівників, їх належність до певних верств і прошарків суспільства тощо

• Поведінкові характеристики – мотивація зайнятості.

Всі ознаки можна об’єднати у три групи:

• Професійно-галузеву

• Кваліфікаційно – оплатну

• Соціально – демографічну

Територіально –сегментаційна структура ринків праці виглядає так:

Схема 3. Територіально- сегментаційна структура ринків праці

Коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї, з’являється надлишок робочої сили, тобто безробіття.

Коли попит на робочу силу перевищує її пропозицію, це означає нестачй, дефіцит робочої сили з усіма відповідними наслідками.

Ринок праці сегментується ще й за такими ознаками.

З точки зору територіального підходу існують ринки праці:

• Внутрішній –місцевий, національний, регіональний;

• Зовнішній – світовий та транснаціональний

Залежно від професійного підходу:

• Ринок робочих кадрів

• Ринок спеціалістів

З погляду ланки суспільного виробнцтва виокремлюють ринки:

• Внутрішньовиробничий

• Галузевий

• Національний

За демографічною ознакою:

• За статевою ознакою – жінки, чоловіки

• За віком – молодь, особи пенсійного віку, особи працездатного віку

За рівнем освіти:

• З вищою освітою

• З середньоспеціальною освітою

• Із середньою та неповною освітою

За часом:

• Постійний (річний)

• Тимчасовий (погодинний, сезонний, помісячний)