1.2. Розгляд та опис історіографії

А зараз перейдемо до другої групи дослідницького матеріалу, де можна буде дослідити історіографію даного питання. До цієї групи належить велика кількість богословських праць католицьких та православних авторів, які досліджували питання про Святі Таїнства.

До православних дослідників спочатку можна віднести праці з догматичного богослів`я видатних богословів РПЦ минулих століть, прот. Сергія Булгакова «Православие. Очерки учения Православной Церкви» [36], в цій книзі автор викладає вчення Православної Церкви про різноманітні аспекти церковного життя, в тому числі і про Святі Таїнства. Також архиєп. Михаїл(Булгаков) у книзі «Православно-догматическое богословие» [35] викладає вчення про Святі Таїнства. Книга Фельми К.X. «Введение в современное Православное богословие»[64] також має виклад православного вчення про Таїнства. Важливе місце в дослідженні про Святі Таїнства Православної Церкви займає праця прот. Дебольского «Православная Цервовь в её Таинствах, Богослужении, обрядах и требах»[41] та прот. Нефедова «Таинства и обряды Православной Церкви»[54] де автор використовував тлумачення Святих Отців на Таїнства православної Церкви. В книзі Веніаміна(Краснопевкова), архиєпископа Нижегородського «Новая Скрижаль» [38] було використано вчення про Таїнства Хрещення та Миропомазання. В праці Алмазова «История чинопоследования Крещения и Миропомазания» [30] було використано історичні свідчення про ці два Таїнства. В роботі була використана праця Лопухіна «Толковая Библия» [47] з якої було взято пояснення місця Священного Писання про Святі Таїнства, та ті місця на яких католики основують своє вчення про главенство Римського папи. Праця прот. проф. Смирнова «Древнерусский духовник. Иследование по истории церковного быта»[59] написана в такому ж напрямку, що і книга Алмазова та містить опис чинопослідувань, та історію Таїнств. Ще одним видатним богословом минулого є прот. Шмеман який в працях про Таїнства Хрещення та Сповіді,[73, 74, 75] які були використані при написанні магістерської роботи, вкладає Православне вчення про них. З лекції професора Казанської Духовної Академії Реверсова «Апологети защитники християнства» [32] було взято приклад про здійснення Таїнств Хрещення, Миропомазання та Євхаристії в Древній Церкві. Ще оним представником тогочасного богослів’я є Морев, автор книги «В защиту веры, особенно православной»[49] де протиставляється вчення інших християнських конфесій православному богослів’ю. Ще однією працею РПЦ яка подає низку статтей про практичне здійснення Таїнств та вчення про них є - «Настольная книга священнослужителя» в VIII томах. В цій роботі були використані 1[50], 2[51], 4 [52]та 8[53] томи. Окрім статтей які описують Святі Таїнства були використані матеріали про ставлення православних до жіночого священства, про відносини Римсько-Католицької та Православної Церков.

Окрім праць минулих століть автор використовував дослідження богословів сучасності РПЦ та інших зарубіжних Церков серед яких книга архиєпископа Іларіона (Алфєєва) «Таїнство віри»[31], яка є за змістом вступом до православного богослів’я та викладає вчення та практику священнослужінь в православ’ї. До таких праць належить книга Каліста (Уера) митрополита Діоклійського «Православна Церква»[43] в які викладено основи православної віри сучасному читачеві. В другій частині своєї книги митрополит Каліст надає читачеві свіжий та сучасний погляд на проблеми сучасності які постали перед Церквою. До таких сучасних праць можна віднести книгу архиєпископа Павла Ольмарі-Гусєва, колишнього предстоятеля Фінляндської Православної Церкви, «Як ми віруємо»[56], в якій автор викладає коротко основи віри для сучасних християн. Одним з представників сучасних богословів можна вважати архімандрита одного монастиря на горі Афон Георгія (Капсаніса), який написав книгу «Бог стал человеком, чтобы человек стал Богом»[69]. Автор книги дає відповідь на багато питань які ставить перед Церквою сучасний світ і основою для цього бере Священне Передання та твори Святих Отців. Одним з таких питань на які автор шукає відповіді є ставлення сучасних людей до Святих Таїнств, питання про розділення Східної та Західної Церкви, а також пропонує шляхи їх вирішення.

В даній роботі було використано статті та книги богословів Української Православної Церкви Київського Патріархату, які були розміщені в журналі «Православний вісник». Одним з таких представників є митрополит Даниїл(Чокалюк)[76, 77, 78], який видав кілька статтей про історії розвитку претензій Риму на першість в Церкві, в яких описується і розвиток католицизму після 1054р., зокрема описано проходження соборів на Заході та їхні деякі постанови. Окрім того було використано книгу прот. Михаїла Марусяка «Пастирське богослів`я»[48], з якої було взято «Слово про священство» свт. Іоана Золотоустого. Ще одним представником вітчизняних богословів може бути прот. Серафим Слобідський, автор книги «Закон Божий» [58], короткого викладу православної віри для сучасних українців.

Також автором використовувались праці з порівняльного богослів’я: Огицького «Православие и заподное христианство»[55], прот. Арсеньева «Православное и западное христианство»[33], прот. Зноско-Боровского «Православие, Римсько-католичество, протестантизм и сектантство»[42]. В згаданих працях автори висвітлюють вчення Католицької Церкви в світлі Православного. Також в цій роботі автор використав «Хрестоматию по сравнительному богословию»[95] в якій зібрано тексти богословів ХІХ-ХХст. з ключових розділів порівняльного богослів’я.

Також автором були використані книги з історії Церкви Миколая Тальберга[62] та Валентина Асмуса[34], Созонта Чобича[60] в яких можна прослідкувати історичний розвиток Католицької Церкви. Окрім православних історичних праць були використані праці представників Заходу: Гергея Ернеста «История папства»[39], та Ги Бедуелля «История церкви»[40], які описують Церковну історію з точки зору західного світогляду. В процесі розгляду розвитку католиків та вивчення їх відхилень автор використав книгу представника атеїстичної літератури Лозинского Самуїл «История папства»[46]. «Русская Православная Церковь и Второй Ватиканский Собор»[68] - це книга російського історика на прізвище Васільєва Ольга. Вона є доктором історичних наук, керівник Центру історії релігії і Церкви Інституту російської історії РАН, завідуюча кафедрою релігієзнавства Російської академії державної служби при президенті Російської Федерації. О. Ю. Васильєва - визнаний спеціаліст в області історії РПЦ і державно-церковних відносин в XX ст. Автор п'яти монографій, виданих в Росії і за кордоном. Нова монографія присвячена одному із найскладніших моментів в історії РПЦ в XX ст. — II Ватиканський собор, його вплив на долі Церкви, зовнішню політику СРСР, на внутрішні взаємовідносини. В книзі вперше публікуються багато маловідомі архівні документи і фотографії. Треба віддати належне пані Васільєвій за таку титанічну працю. Бо все її дослідження ґрунтувалося на матеріалі таких архівів як «Государственный Архив Российской Федерации» (ГАРФ), «Российский Государственный Архив социально-политической истории» (РГАСПИ), «Российский Государственный Архив Новейшей истории» (РГАНИ) та «Архив Внешней Политической Российской Федерации» (АВПРФ).

Важливе місце в дослідженні питання про Таїнства займають праці католицьких богословів. Одним з представників західного богослів’я є Міхаель Кунцер автор книги «Літургія Церкви»[45]. Автор книги розкриває глибинний богословський зміст, який криється за зовнішніми літургійними діями. Дослідження представлено в процесі історичного розвитку та з охопленням різних релігійних традицій: католицизму, православ’я, протестантизму. Наступним представником Заходу книга якого була використана в даній магістерській є Каспер Вальтер, автор книги «Таинство единства. Евхаристия и церковь»[44]. Він є кардиналом Католицької Церкви, в своїй праці він ставить завдання показати біблійне розуміння Таїнства Євхаристії з боку Римсько-Католицької Церкви. Ще одним богословом католицизму, книга якого була використана в цій роботі, є Бенодатто Теста, автор книги «Таинства в Католической Церкви»[63]. В ній автор систематично викладає розвиток вчення про Святі Таїнства та чинопослідування Таїнств у Римсько-Католицькій Церкві.

Наступним католицьким богословом є Пол Хаффнер автор книги «Тайна таинств»[65]. В своїй книзі він досліджує історичний розвиток вчення про Таїнства Церкви: біблійні основи, розуміння Таїнств у епоху Святих Отців і в сучасному католицькому богослів’ї. Досліджує також і особливості здійснення їх в різних конфесіях та догматичне значення. Ще одним богословом заходу є Рауш Том автор книги «Католичество в третьем тысячелетии»[71], в які він викладає сучасне вчення Католицької Церкви, та вказує на проблеми,які ставить сучасний світ перед РКЦ. З книги «Служение министранта»[61] можна було взяти порядок Таїнств, та настанови про діє священнослужителя та міністранта. Важливе місце при дослідженні питання про католицьке священство мають енцикліки папи Пія ХI[9] та Іоана Павла ІІ[10] в яких вони говорить про саме розуміння даного Таїнства в Римсько-Католицькій Церкві, так і про ставлення РКЦ до жіночого священства. В процесі дослідження питання про сучасне розуміння Таїнств у Католицькій Церкві були використані католицькі інтернетвидання:

www.theologicalstudies.org[97],www.uogcc.org.ua[98],www.rusk.ru/newsdata.php[96],www.liturgia.dominikanis.pl/posligi[99],www.vatican.va/archive/hist_councils/ii_vatican_council/[100].

Наступною групою книг при написанні даної роботи була критична література. Одним з таких критиків був Соколов автор книги «Учение Римо-католической Церкви о таинстве священства»[72], де він критикує з православної точки зору вчення католиків про це Таїнство. Ще одним критиком католицької доктрини є прот. Миколай Балашов, автор книги «На пути к литургическому возрождению»[70], який критикує реформи які були проведені в РКЦ після ІІ Ватиканського собору та вказує на негативні їхні наслідки. Священик Максим Козлов у статті «После ІІ Ватиканского собора»[86] також говорить про наслідки реформ собору, як негативні, так і позитивні. Пучкин в статті «Мерзость запустения»[89] вказує на негативний характер літургійних реформ Ватиканського собору. Серед критиків постанов собору виступив навіть теперішній папа Бенедикт XVI в своєму інтерв’ю «ІІ Ватиканський Собор проповідував єресі», опублікованому на сайті Синоду УГКЦ www.uogcc.org.ua[98].

До останньої групи книг використаних в даній роботі належать енциклопедичні та хрестоматійні видання в більшості світського характеру. В книзі «Религии мира»[92] міститься короткий опис історії розвитку і вчення різних світових релігій в тому числі християнства та його конфесій, в тому числі православ’я та католицизму. Серед цієї групи праць є і християнська книга «Собрание древних восточных и заподних литургий» [93], в ній міститься опис різних літургій православних церков та заходу. Однією з таких книг є, також «Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран»[94], в якій зібрано статті про різні державні устрої Європи та їхній історичний розвиток, також там є стаття про встановлення папської системи правління.

Розділ 2. Вчення про дійсність і дієвість Святих Таїнств у Римсько-Католицький Церкві до Другого Ватиканського собору