7.7. Основні складові судово-психологічної експертизи емоційних станів

Головне завдання експертизи емоційних станів відокремити звичні стани емоційної напруги або емоційних реакцій, які не досягли глибини фізіологічного афекту від юридично значимих емоційних станів. Вирішення цього завдання базується на аналізі й експертній оцінці ситуації, особистості, індивід них якостей суб’єкту, його актуального психофізіологічного стану до моменту емоційного реагування, а також особливостей поведінки під час та після афективного діяння.

7.7.1. Оцінка ситуації

Одна з найголовніших якостей емоцій – їх ситуаційність. Необхідними та достатніми причинами розвитку афектогенної ситуації є висока особистісна значимість погрожуючого психотравмуючого чинника та наявність умов, які породжують у суб’єкта дефіцит інформації про шляхи, засоби та час нейтралізації загрози, що виникла, та задоволення актуалізованої нею потреби в безпеці.

Особистісна значимість травмуючого психіку впливу визначається місцем фруструємої потреби в ієрархії потреб людини. Ієрархія потреб індивідуальна, але вона обов’язково включає так звані основні потреби. До них відносяться біологічні, інстинктивні потреби (в житті, подовженні роду) та деякі вищі соціальні потреби, перш за все потреби в соціальному визнанні, повазі, самоактуалізації, збережені та підвищені цінності свого «Я». Основні потреби, за словами І.А. Кудрявцева [12], «невиводимі одна з одної та невзаємозамінні». Саме тому вони мають найвищий афектогенних потенціал. Якщо не має змоги для їх задоволення в соціально прийнятній формі, особистість «змушена» переходити на еволюційно примітивний, видовий, «аварійний» засіб афективного вирішення ситуації. Такі афекти особливо легко виникають, якщо ситуація містить обставини, що загрожують життю, здоров’ю, соціальному престижу, честі, самооцінці та самоповазі, як самої особистості, так і тих осіб, з якими вона себе ідентифікує. Це перед усім, малі діти, члени родини, близькі та інші значимі для суб’єкту люди, в тому числі й випадкові люди, які викликають співпереживання, співчуття суб’єкта. Саме більшість цих обставин закон поєднує в поняттях «насильство» або «тяжка образа» та вказує на їх спрямованість на «винного або його близьких», як на суттєву та необхідну умови виникнення сильного душевного хвилювання.

Образлива поведінка потерпілого може по-різному відбитися в свідомості звинувачуваного в залежності від актуального стану його мотиваційної сфери, настрою, характеру попередніх переживань.

Часто перепони до задоволення потреби виникає не внаслідок міжособистісних конфліктів, а є результатом наявності в особистості внутрішніх конфліктів.

Нарівні з особистісною значимістю травмуючої ситуації на розвиток афектів суттєвий вплив здійснюють її інформаційні характеристики. Найбільшу афектогенність мають нові, незвичні для особистості ситуації, для оволодіння котрими в досвіді суб’єкта немає готових, апробованих програм поведінки. Цей чинник може мати абсолютне та відносне значення. В останньому випадку мова йде про неможливість екстрено знайти правильний вихід із складної ситуації внаслідок її швидкоплинності, різкого дефіциту часу для рішення.

Інформаційні характеристики ситуації психотравмуючого впливу, як і його значимість, виключно індивідуальні й детерміновані не тільки об’єктивними умовами ситуації, але й особливостями особистості суб’єкту, його динамічними (швидкість пізнавальних процесів, здібність до концентрації уваги і т.інш.) та змістовними (цінності, інтелект, досвід, навики та інш.) властивостями.

В зв’язку з цим афектогенне значення ситуації не може бути зрозумілим тільки на підставі вивчення її об’єктивних аспектів. Адекватна експертна оцінка ситуації можлива тільки з урахуванням особистості суб’єкту, яка взаємодіє з цією ситуацією.