7.6.8. Емоційне збудження, що істотно впливає на свідомість і поведінку

При емоційному збудженні спостерігається відома варіативність виникнення і розвитку емоційної реакції [28], але, як правило, на першій стадії відбувається кумуляція емоційної напруги, що в силу взаємодії певних особистісних особливостей і ситуативних впливів не знаходить відреагування. Серед таких індивідуально-психологічних особливостей можна назвати вихідний низький рівень гетероагресивності й емоційної стійкості, знижений поріг фрустрації, не типовість зовнішньообвинувачувальних форм реагування в конфліктних ситуаціях, високий рівень опосередкованості поведінки і самоконтролю, боязкість, нерішучість, сенситивність, схильність виражати агресію (коли це необхідно) у соціально припустимій формі.

Зазначені особистісні особливості обумовлюють в умовах затяжного перебігу конфліктної фруструючої ситуації тривалістю до декількох років і в ситуаціях, що блокують прямі прояви агресії (наприклад, у сфері сімейних відносин, або в строго регламентованих умовах військової служби), нагромадження емоційної напруги. Настільки тривалій кумуляції емоційної напруги сприяють і обмежені ресурси поборюючої поведінки, що зводяться до різних психологічних механізмів мотивації «уникнення»: відхід із ситуації, суїцидні спроби і т.д. Механізм переживання переважно полягає в «терпінні», часто феноменологічно, яке протікає у вигляді депресії невротичного рівня, що може сполучатися з «витісненням» і утворенням «афективних комплексів», безпосередньо пов'язаних із фруструючою ситуацією. У результаті емоційна напруга досягає дуже високого рівня – більш високого, ніж при кумулятивному афекті. На цьому фоні навіть незначні, іноді умовні фруструючі впливи можуть викликати пік емоційного збудження, наростання якого звичайно більш згладжено, ніж у спалаху при фізіологічному або кумулятивному афекті, але на висоті піка збудження відбувається типове звуження свідомості (із фрагментарністю сприйняття і домінуванням емоційних переживань, пов'язаних із ситуацією) і порушення регуляції поведінки. Третя фаза характеризується психічною і фізичною астенією.

Таким чином, як фізіологічний афект, так і стан вираженого емоційного збудження (фрустрація) істотно обмежують волю усвідомлення і волевиявлення.

Проміжні експертні судово-психологічні поняття описують складні емоційні реакції і стани, що мають відмінну одну від одної феноменологію і різні психологічні механізми. Вони встановлюються на основі ретроспективної діагностики в обвинувачуваних станів (в загальнопсихологічному розумінні) афекту, стресу, фрустрації і деяких інших; ґрунтуються на виділенні в динаміці їх виникнення і розвитку кульмінаційного періоду (Додаток 10), у якому обвинувачуваний вчиняє кримінальні дії, не цілком усвідомлюючи навколишнє, свої дії і не маючи можливості повною мірою здійснювати довільну вольову їх регуляцію і контроль. При діагностиці тих же станів стресу, фрустрації і т.п., що не знижують здатності обвинувачуваних до усвідомлено-вольової поведінки, судово-психологічна кваліфікація проміжних експертних понять не настає і відповідно такий емоційний стан обвинувачуваного не розцінюється як юридично значиме сильне душевне хвилювання [27].

Контрольні питання та завдання:

1. Дайте визначення поняття «фрустрація».

2. Які необхідні та достатні умови виникнення фрустрації вам відомі?

3. Поясніть склад конструктивних та неконструктивних поведінкових реакцій людини в скрутній ситуації.

4. Які параметри характеризують фрустраційну поведінку?

5. Дайте характеристику основних типів фрустраційної поведінки та наведіть приклади такої поведінки.

6. Які особистісні особливості обумовлюють в умовах затяжного перебігу конфліктної фруструючої ситуації нагромадження емоційної напруги?

7. Проаналізуйте динаміку розгортання стану емоційного збудження, що істотно впливає на свідомість та поведінку.