7.5.1. Види афективного стану

У судово-психологічній експертизі виділяють [10] три види афектів: фізіологічний, фізіологічний на патологічній основі і патологічний.

Фізіологічний афект – такий емоційний стан, при якому підекспертна особа осудна і підлягає кримінальній відповідальності, однак її свідомість істотно обмежена. У психології фізіологічний афект розглядається як емоційний стан, що може виникнути в психічно здорової людини в ситуації конфлікту.

У практиці розрізняють два види фізіологічного афекту: класичний і кумулятивний. Як при класичному, так і при кумулятивному афекті виниклий конфлікт глибоко торкається високозначущих потреб підекспертної особи, загрожує її самооцінці і системі життєвих цінностей. Важливим є те, що сформована ситуація переживається підекспертною особою як безвихідна, нерозв'язна.

Класичний фізіологічний афект (ФА) – це стрімка емоційна реакція вибухового характеру, що бурхливо протікає і випливає безпосередньо за протиправними діями потерпілого, триває вкрай малий період часу, після чого настає спад. Це емоційний спалах, що супроводжує різні емоційні переживання і дезорганізує свідомий контроль суб'єкта над своїми діями. Для ФА характерне істотне обмеження інтелектуальних і вольових процесів, звуження свідомості, порушення цілісного сприйняття навколишнього. ФА може виникнути як у людей з нормальним розвитком психічних процесів і явищ, так і в осіб з відхиленнями від норми в психічному розвитку (наприклад, у психопатів, неврастеніків та ін.). В іншому випадку ми маємо справу з фізіологічним афектом, що виник на патологічному ґрунті.

Поділ афектів проводиться за зовнішніми їх проявами, що детерміновані силою і специфікою протікання внутрішніх реакцій, і «ґрунтом», на якому вони виникають. Сутністю афектів є лють, гнів, жах, розпач, екстаз, екзальтація, оргазм.

Виділяють афект неадекватності, під яким розуміють стійке емоційне переживання, що виникає в тих випадках, коли домагання індивіда (особливо дітей) обумовлені стійкими тривалими невдачами. Цей афект може мати місце тоді, коли людина схвильована унаслідок незадоволення потреби в самоствердженні; внаслідок імпульсивності, неврівноваженості, при завищенні вимог до навколишнього з боку самої людини, підвищеному рівні домагань, підвищеній зарозумілості, а також при несприятливих об'єктивних факторах зовнішнього середовища. Як сильне душевне хвилювання варто розглядати афекти з негативним забарвленням (жах, розпач, гнів), якщо вони викликані неправомірними діями потерпілого [10].

На відміну від класичного афекту, при кумулятивному афекті афективні переживання в підекспертної особи звичайно сильно розтягнуті в часі – від декількох місяців до декількох років. Протягом цього часу розвивається психотравмуюча ситуація, що обумовлює кумуляцію (нагромадження) емоційної напруги в підекспертної особи. Сам по собі афективний вибух може відбутися і з незначного приводу, що відіграє роль «останньої краплі» [16].

Найбільш складним є питання про діагностику фізіологічного афекту в стані алкогольного сп'яніння. У даний час практично не дискутується питання про правомірність діагностики афекту в осіб, що знаходяться в легкому ступені алкогольного сп'яніння, але одні автори вважають його «фізіологічним» [27], інші – “аномальним” [12].

Стан алкогольного сп'яніння сприяє зниженню критичності поведінки, ефективності інтелектуальної регуляції поведінки. Однак вплив алкоголю дуже індивідуальний і залежить від віку, загального стану здоров'я, тимчасових функціональних станів організму й ін. [16].

Вплив алкогольної інтоксикації можна простежити на першій стадії розвитку емоційної реакції – стан сп'яніння обумовлює зміну суб'єктивного сприйняття й осмислення ситуації (зокрема вона може сприйматися як більш загрозлива) і зміну регуляції поведінки (з'являється ригідність, яка звужує можливість вибору можливих варіантів поведінки [13, с. 75 – 87], що є однією з умов, які полегшують виникнення афекту. Друга і третя фази протікають, як і при фізіологічному афекті. Середній і особливо важкий ступінь алкогольного сп'яніння в обвинувачуваного практично виключають кваліфікацію афекту, тому що його поведінка детермінується уже розладами психічних процесів під впливом алкоголю [27].

Для встановлення стану афекту необхідно ретельно дослідити індивідуально-психологічні особливості підекспертної особи, проаналізувати ситуацію делікту, інші обставини справи. Дуже важливим є з'ясування мотивів прийняття алкоголю суб'єктом, що вчинив делікт.

У кожному конкретному випадку необхідно вирішити питання про наявність або відсутність афекту. Тому правомірне призначення СПЕ на предмет афекту у відношенні обвинувачуваного, що знаходився в стані алкогольного сп'яніння, особливо у випадках легкого ступеня сп'яніння [16].

Фізіологічний афект необхідно відрізняти від патологічного (Додаток 7). Суб'єктом патологічного афекту є особистість з порушеннями психічного розвитку. Це може виявлятися як у слабких порушеннях (таких, як патологічне формування особистості, психопатія), так і у важких (ендогенні психози, психічне недорозвинення). Патологічний афект є хворобливим станом психіки, а тому його експертна оцінка повинна здійснюватися лікарем-психіатром.

Патологічний афект (ПА) – короткочасне надінтенсивне переживання, що досягає такого ступеня, при якому наступає повне потьмарення свідомості і паралізація волі [16].

ПА – емоційний вибух, при якому людина не в змозі керувати своїми діями й усвідомлювати свої вчинки внаслідок того, що її свідомістю опановує яка-небудь одна сильно емоційно забарвлена ідея (нестерпна образа, непоправне горе). У цьому випадку рухова реакція визначається тільки цією ідеєю, а не є результатом усього змісту свідомості. При цьому настає повне потьмарення свідомості з наступною амнезією усього чи майже усього, що мало місце [6, 10]. Патологічний афект цілком виключає осудність, а отже, і кримінальну відповідальність за скоєне.