Класифікація психодіагностичних методів за процедурою дослідження:

1) біографічний метод. В експертизі ця процедура має вигляд психологічного аналізу кримінальної справи та долучених до неї матеріалів та містить у собі елементи контент-аналізу та герменевтики.

2) спостереження. Має в собі спостереження за особою під час проведення експертизи, а також перегляд різноманітних відеоматеріалів (якщо є відеозаписи допитів, виходу на місце події.

3) діалогові методи. Основний – бесіда, яка при дослідженні неповнолітніх під експертних може доповнюватися ігровими інтерактивними методами.

4) об’єктивні тести. Характеризуються наявністю правильних або нормативних відповідей. У діяльності експерта-психолога звичайно використовуються психометричні методи (тести Векслера, Равена), які дозволяють виміряти рівень інтелектуального розвитку, класичні патопсихологічні методи дослідження пізнавальних процесів – уваги, пам’яті, мислення (10 слів, Опосередковане запам’ятовування за Леонтьєвим, Піктограма, Виключення понять, Виключення предметів, порівняння понять, Аналогії, Проба Бурдона, Таблиці Шульте та ін..) з акцентом на якісний аналіз даних, що відрізняються від нормативних.

5) стандартизовані самозвіти.

• Тести-опитувальники. Опитувальники можуть базуватись на типології особистості (ММРІ), типології рис особистості (Кеттелл), характеру (Шмишек, А.Е.Личко), темпераменту (Стреляу, ЕРІ Айзенка), окремих рис особистості та психічних станів (опитувальник суб’єктивної локалізації контролю Роттера, агресії Басса-Дарки, тривожності Спілбергера та ін.).

• Суб’єктивне шкалювання. Частіше за все в експертизі використовуються шкали самооцінки за Дембо-Рубінштейном, або техніки виявлення особистісних конструктів за Келлі (репертуарні решітки).

6) проективні техніки.

• Класична словна апперцепція (ТАТ, тест Роршаха, тест руки Вагнера).

• Проективні переваги (тест Люшера, тест Сонді, світовий тест відносин Еткінда).

• Рисуночні тести (малюнок людини, родини, неіснуючої тварини)

• Напівпроективні тести (тест Розенцвейга, незакінчені речення, Піктограма).

7. аналіз продуктів спонтанної творчості.

Класифікація методів за об’єктом психодіагностики:

1. індивідуально-психологічні особливості:

   • темперамент (Стреляу, Айзенк);

   • характер (Шмішек, ПДО);

   • риси особистості (Кеттелл);

   • інтегративні типи особистості (ММРІ).

2. певні психічні функції (патопсихологічні методи дослідження уваги, пам’яті, мислення).

3. Функціональні та емоційні стани (тест Люшера).

4. Інтелект (тест Векслера, матриці Равена).

5. Самосвідомість та самооцінка (Репертуарні решітки Келлі, шкали самооцінки Дембо-Рубінштейна).

6. Цінності, соціальні установки (тест Рокича).

7. Емоційно-мотиваційна сфера (ТАТ, тест Роршаха, тест Розенцвейга).

8. Саморегуляція (методика «Рівень домагань» Хоппе, суб’єктивна локалізація контролю Роттера).

2. Можливість використання методів саме в судово-психологічній експертизі.

Методи психодіагностики, які використовуються в судово-психологічній експертизі повинні володіти основними характеристиками – валідністю та надійністю.

Валідність є комплексною характеристикою методики, яка має в собі відомості про область досліджуваних явищ та репрезентативність діагностичної процедури по відношенню до них (показує, що тест вимірює й наскільки добре він це робить).

Надійність тесту – поняття, яке відображує точність психодіагностичного дослідження та стійкість результатів до впливу сторонніх чинників.

Саме тому в експертній практиці перевагу треба надавати таким методам дослідження, які мають в собі оціночні шкали, які відображують вплив особистісних установок та емоційних станів під експертної особи (ММРІ), або захищені від викривлень при конструюванні тесту (Кеттелл), або показали свою універсальність та ефективність на протязі декількох десятків років їх використання (Роршах, ТАТ).

3. Процесуальний стан підекспертної особи. Урахування процесуального стану підекспертної особи при плануванні психодіагностичного дослідження пов’язано зі зміною психологічних передумов здатності під експертних до психічної діяльності, а отже й об’єктів психодіагностичного дослідження.

4. Статтєвовікові чинники. Тільки точне знання статтєвовікової адресації психодіагностичного методу дозволяє уникнути помилки у разі комплектації набору методик у відношенні конкретної підекспертної особи.

5. Психічні аномалії та розумовий розвиток підекспертної особи. Для під експертних з низьким рівнем інтелекту (якщо не вирішується питання визначення рівня інтелекту), недоліками освіти, потрібно відбирати такі методики, які дозволяють вивчати певні явища, і водночас їх виконання буде доступним для підекспертних.

6. Вид експертизи за місцем та умовами проведення. В умовах амбулаторної експертизи або експертизи в залі судового засідання часові ресурси обмежені, тому в таких випадках необхідно надавати перевагу тестам, що несуть якомога більше інформації та забирають небагато часу.