2.2.3. Адміністративний процес

• установлення фізіологічного афекту чи іншого особливого емоційного стану суб'єкта в момент здійснення адміністративного правопорушення;

• визначення психологічної можливості свідка чи потерпілого правильно сприймати обставини зробленого правопорушення і відтворювати їх за вимогою посадової особи чи компетентного органа;

• визначення рівня інтелектуального розвитку неповнолітнього, відповідність його досягнутому віку, установлення причин відставання психічного розвитку;

• виявлення особистісних якостей, що позначилися в зробленому правопорушенні;

• установлення психологічних особливостей і психологічного стану водія транспортного засобу при порушенні їм установлених правил і ін.

Узагальнюючи сказане, можна сказати:

1. Судово-психологічна експертиза не розглядає питань, пов’язаних з оцінкою юридичних ознак суб’єктивної сторони складу злочину, ймовірністю показань особи, морально-етичних характеристик та поведінки підекспертної особи, юридичною кваліфікацією та питаннями медичної діагностики.

2. До компетенції психологічної експертизи в сфері дії права варто віднести вирішення будь-яких психологічних питань, що цікавлять слідчого, суд, орган дізнання й іншого повноважного суб'єкта і мають значення для справи. Це питання, що стосуються психічних процесів, явищ і властивостей психічної діяльності людини, об'єктивних і суб'єктивних факторів, що впливають на цю діяльність.

Контрольні питання та завдання:

1. Сформулюйте визначення загального предмета судово-психологічної експертизи?

2. Яким чином формулюються психологічний та юридичний критерії приватного предмету експертизи?

3. Що може бути об’єктом судово-психологічної експертизи?

4. Дайте визначення компетенції експертизи?

5. Що відноситься до компетенції судово-психологічної експертизи?

6. Які питання відносяться до компетенції судово-психологічної експертизи в кримінальному процесі?

7. Якими питання окреслюється компетенція в цивільному та адміністративному процесах?

3. Методологічні проблеми судово-психологічної експертизи

3.1. Структура психодіагностичної діяльності експерта-психолога та етапи планування психодіагностичного дослідження

Повноцінне планування психодіагностичного дослідження потребує чіткого розуміння структури та етапів взаємодії експерта-психолога з органом, який призначив експертизу, з однієї сторони, і з підекспертною особою – з іншої.

На першому етапі визначається задача психодіагностичного дослідження. При судово-психологічній експертизі в ролі «замовника», який визначає задачі дослідження виступають судово-слідчі органи. Отримані данні психодіагностичного дослідження, сформульовані у висновку судово-психологічної експертизи, використовуються судом для прийняття судового рішення.

Ця обставина ставить перед експертом-психологом достатньо нелегку проблему формулювання свого психодіагностичного висновку зрозумілою для замовника мовою. Експертні висновки повинні бути представлені таким чином, щоби їх могли повноцінно використовувати судово-слідчі органи і в той же час вони не повинні втратити своєї психологічної сутності, адекватно відображаючи досліджуване явище на високому науковому рівні.

Ця проблема звичайно вирішується шляхом дослідження «юридичних критеріїв», сформульованих у карному та карно-процесуальному кодексах виключно в психологічних поняттях. Ці критерії, відражаючи закономірності структури і динаміки психіки, є одночасно й юридичними поняттями, тому що стосуються регуляції таких видів психічної діяльності, які мають юридичне значення та певні правові наслідки. Тому вони є своєрідними правовими нормами, наповненими психологічним змістом.

Таким чином, експертні психологічні висновки формулюються мовою юридичних критеріїв, які резюмують психодіагностичне дослідження здатності особи до усвідомлення та регуляції певного виду діяльності та в той же час являються правовими поняттями, вбудованими в кримінальний та кримінально-процесуальний кодекси. Основою формулювання експертного висновку мовою юридичного критерію є психодіагностичне дослідження психологічних закономірностей і механізмів, яке описується в висновках експерта-психолога вузькопрофесійною термінологією, яка може бути малозрозумілою людям, які не мають знань з психології, але дозволяє суду, як відвічає І. А. Кудрявцев, перевірити фактичну та наукову обґрунтованість експертного висновку за внутрішніми переконаннями, шляхом залучення інших фахівців або повторних експертиз. [5]

На другому етапі експертизи психолог виокремлює предмет дослідження, тобто з’ясовує, яке явище необхідно діагностувати. В загальному випадку предмет психодіагностичного дослідження визначається питаннями, які задані експерту органом, що призначив експертизу. В той же час важливе значення має попереднє ознайомлення з матеріалами кримінальної справи з чітким представленням фабули того, що сталося. Справа в тому, що деякі питання судово-слідчих органів можуть бути сформульовані достатньо узагальнено, і експерт-психолог, базуючись на своїх спеціальних знаннях у теоретичній психології повинен самостійно виділити, якими аспектами явища, що досліджується, він повинен приділити основну увагу. Крім того, експерт-психолог має право робити висновки щодо тих обставин, відносно яких питання не ставилися. Виокремлення цих обставин, які підлягають експертному дослідженню, також є прерогативою самого експерта-психолога і базується на його досвіді, ступені володіння спеціальними пізнаннями в психології і аналізі матеріалів кримінальної справи. Крім того, виокремлення предмета психодіагностичного дослідження диктується в кожному конкретному випадку й чіткою уявою експерта-психолога про юридичне значення експертного висновку, про те, яким чином суд може використати його висновки, які можливі правові наслідки вони мають.

На третьому етапі планування проведення експертизи вирішується найважливіше питання: як саме досліджувати під експертну особу, які методи застосувати в конкретному дослідженні?

Не існує і не може існувати заздалегідь підготовленого набору психодіагностичних методик, які можна було б застосовувати до всіх під експертних осіб. Кожна судово-психологічна експертиза – це унікальна процедура психодіагностичного дослідження з вибором конкретних методів дослідження, який залежить від багатьох чинників.

Чинники від яких залежить вибір конкретних методів дослідження

Сафуанов Ф.С. [12] виокремлює наступні, найбільш важливі з них:

1. Професійні знання експерта-психолога з психодіагностики, зокрема – володіння різноманітними методами дослідження й розуміння їх спрямованості.

Найбільш загальна класифікація психодіагностичних методів виокремлює три групи.

До першої групи відносять методи, які дозволяють отримати L-данні шляхом реєстрації реальної поведінки людини. В рамках діяльності експерта-психолога до цієї групи можна віднести:

• метод спостереження під час бесіди та проведення експериментально-психологічного дослідження;

• аналіз показань свідків та інших матеріалів кримінальної справи, в яких зафіксовано особливості поведінки під експертної особи.

Друга група – Q-данні, отримані шляхом різноманітних опитувальників та інших методів самооцінки й самозвіту. В судовій експертизі використовуються різноманітні методи стандартизованого самозвіту (опитувальники, шкалювання, вибір, класифікація та под..), які спрямовані на дослідження різноманітних сторін особистості, психічних станів, структур самосвідомості, певних психічних процесів, інтелекту т.і.

Третю групу складають Т-данні, які отримуються безпосередньо при експериментальному дослідженні підекспертних.

Експерт-психолог повинен чітко уявляти можливості психодіагностичних методів, які він використовує. В першу чергу – спрямованість методу, а також особливості техніки, процедури психодіагностичного дослідження. Наведемо диференційовану класифікацію психодіагностичних методів, видозмінених стосовно до мети судово-психологічної експертизи.