2.2. Компетенція судово-психологічної експертизи

Спеціальні пізнання (знання) експерта-психолога – це теоретичні та методологічні знання про закономірності й особливості протікання та структури психічної діяльності людини, які мають юридичне значення й отримані в наслідку спеціальної психологічної підготовки та впроваджені в практику судової експертизи. Вони використовуються при розслідуванні злочинів та розгляді кримінальних справ у суді з метою сприяння встановленню істини в справі на підставах та в порядку, який визначено кримінально-процесуальним кодексом.

Визначення спеціальних пізнань психолога, які використовуються в судовій експертизі дозволяє більш чітко окреслити сферу його професійної компетенції.

Включення в визначення спеціальних пізнань предмета дослідження судово-психологічної експертизи дозволяє чітко відділити саме на предметному рівні професійну компетенцію експерта-психолога від професійної компетенції судового психіатра, з одного боку, і від компетенції слідчих ті суддів – з іншого.

Ф. С. Сафуанов [12] вважає, що зазначення обов’язкового використання спеціальних наукових пізнань, які вже впроваджені в експертну практику, виносить за рамки професійної компетенції судового експерта-психолога наступні моменти:

• явища, що недоступні пізнанню з точки зору рівня розвитку сучасної психологічної науки (наприклад, різного роду парапсихологічні феномени, які можуть мати теоретичне пояснення але на рівні неперевірених гіпотез);

• спекулятивні, маловідомі, не апробовані в науковій психології та експертній практиці теоретичні положення й методи дослідження;

• явища, які неможливо дослідити із-за методичної специфіки проведення судово-психологічної експертизи, яка повинна реконструювати сутність психічних процесів у юридично значущих ситуаціях, що відносяться до минулого на момент дослідження. Так, неможливо реконструювати, чи розумів обвинувачуваний в зґвалтуванні, що потерпіла знаходилася в безпомічному стані внаслідок психологічних причин;

• явища, що мають значення для суду та слідства, але не є предметом дослідження експерта-психолога і відносяться до компетенції органа, який веде справу. Так оцінка достовірності показань і всі питання, пов’язані з цим, відносяться виключно до компетенції юридичних органів;

• явища, що відносяться до вивчення психічних процесів, але складають предмет дослідження експертів-психіатрів і знаходяться в їх компетенції. Наприклад, недопустимо в рамках судово-психологічної експертизи досліджувати здатність обвинувачуваного усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій або керувати ними;

• психічні процеси та стани, які в цілому входять до компетенції експерта-психолога але не мають юридичного значення при тих чи інших предметних видах експертиз. Так, помилково при експертизі свідків виносити у постанову питання про здатність підекспертного правильно розуміти характер і значення дій обвинувачуваного, тому що це питання має значення тільки при експертизі потерпілих у справах про зґвалтування.

Під компетенцією експертизи варто розуміти сукупність задач, що ставляться перед експертами, їхніх можливостей і повноважень. Межі компетенції психологічної експертизи обмежені, з одного боку, можливостями психології в цілому і її конкретної галузі, з іншого боку – нормативним регулюванням статусу експертизи й експерта в конкретній сфері. Можливо також обмеження компетенції експертизи повноважним органом чи посадовою особою. Компетенція судово-психологічної експертизи визначається і галуззю юридичного процесу, де вона повинна проводитися.

Так, до компетенції судово-психологічної експертизи в різних галузях юридичного процесу відносяться: