117

Дніпропетровський університет економіки та права

Т.В. ЄРМОЛАЄВА

ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБИСТОСТІ

В СУДОВО-ПСИХОЛОГІЧНІЙ ЕКСПЕРТИЗІ

Навчальний посібник

Дніпропетровськ

2008

УДК

ББК

Рецензенти: канд. психол.наук, доц. Г.А. Пальм

Єрмолаєва Т.В.

Дослідження особистості в судово-психологічній експертизі: Навчальний посібник. - Д.: Вид-во ДУЕП, 2008. – 126 с.

У навчальному посібнику подано основні юридичні та психологічні положення щодо судово-психологічної експертизи.

Навчальний посібник являє собою дидактичний матеріал, призначений для самостійної роботи, який можна також використовувати для проведення лекцій та практичних занять з дисципліни.

 Т.В. Єрмолаєва, 2008

ISBN Дніпропетровський університет

економіки та права

ВСТУП

У наш час важко уявити висококваліфіковане розслідування, розгляд у суді чи іншому компетентному органі без залучення знань психології. Однак опрацьованими можна вважати лише кілька напрямків використання таких знань. Вони застосовуються в основах професіограм представників юридичних професій; в оперативно-пошуковій, слідчій і судовій діяльності; частково -– у перевихованні осіб, що скоїли злочин, і опосередковано – через експертизи, консультації, участь фахівців-психологів у юрисдикції.

При розслідуванні й розгляді кримінальної справи в суді можуть виникати питання, вирішення яких, через їх вузьку спеціалізацію та не правовий характер може виявитися не під силу слідству й суду. У таких випадках залучаються інші учасники кримінального процесу – особи, що володіють знаннями, достатніми для кваліфікованого рішення виникаючої проблеми.

Сучасна психологічна наука має багаточисленні експериментально-теоретичні дані й конкретні методи дослідження, які можуть бути застосовані для вирішення питань, що виникають у процесі розслідування та судового розгляду кримінальних справ.

У кримінальному процесі, на любому етапі якого в центрі уваги знаходиться людина з усіма індивідуально-психологічними особливостями, не можуть не виникати питання психологічного характеру. Одні з них з успіхом вирішуються за рахунок професійного та життєвого досвіду слідчого або судді, інші ж потребують експертного вирішення.

Треба відзначити, що хоча підготовленість юристів в галузі психології безперечно зростає, вона все-таки відстає від потреби у використанні психологічних знань у кримінальному й цивільному процесах. До того ж треба брати до уваги, що висока професійна підготовленість однієї людини одночасно у двох складних самостійних і надзвичайно об'ємних за інформативністю сферах – психології та юриспруденції – практично неможлива, та у цьому і немає потреби, оскільки, відповідно до законодавства можна, за необхідності, залучати фахівців, що мають професійні знання у певній галузі.

Однією з галузей психології є юридична психологія – наука, яка вивчає явища та закономірності психіки, пов’язані із застосуванням правових норм та участю в правовій діяльності людини. В свою чергу юридична психологія має неоднорідну структуру. Якщо вирізняти розділи юридичної психології за об’єктом дослідження, то до її структури ввійдуть кримінальна, судова та виправна психології.

Кримінальна психологія вивчає психологічні механізми протиправної поведінки та особистість правопорушників. Судова психологія вивчає коло психологічних проблем, які відносяться до судочинства. Воно включає таку форму застосування спеціальних психологічних знань у кримінальному процесі, як судово-психологічна експертиза. Серед завдань, які вирішує судова психологія вирізняється одна особливість – психолог виступає тут як дослідник, що стоїть немов би «поза» або «над» діяльністю робітників правоохоронних органів, та вивчає їх з боку, як об’єкт дослідження. В той же час найважливішою задачею судової психології є розробка теоретичних, методичних та організаційних засад діяльності судового експерта-психолога, де психолог виступає не тільки як дослідник, але як безпосередній учасник процесу судочинства.

У юриспруденції вироблені три форми застосування спеціального (неправового) знання: особа, що володіє спеціальними знаннями, виступає в процесі в ролі експерта, фахівця або консультанта. Ці форми схожі між собою за технологією, методичними особливостям застосування спеціального знання, але різняться юридичними особливостями, процесуальним статусом, повноваженнями, ступенем самостійності особи, залученої як експерт, фахівець чи консультант.

Судово-психологічна експертиза (СПЕ) є одним із видів судових експертиз і, отже, одним із засобів встановлення істини в судочинстві, джерелом доказу. СПЕ являє собою дослідження, оцінку явищ державно-правової дійсності фахівцем у галузі психології. Від її результатів часом залежать характер і зміст прийнятого повноважною особою рішення, характер і обсяг відповідальності, форми і засоби впливу на правопорушника й ін.

Згідно зі статтею 75 КПК України «експертиза призначається в тих випадках, коли для вирішення певних питань у справі необхідні наукові, технічні або інші спеціальні знання. Питання, що ставляться експерту, та його висновок відносно них не можуть виходити поза рамки спеціальних знань експерта».

Однак проблема спеціальних пізнань саме експерта-психолога судовими психологами та правовідами ще остаточно не проаналізована, не вироблено чіткої операціональної дефініції та не визначені рамки цього поняття.

Існують достатньо суперечливі уявлення про форми застосування спеціальних пізнань психолога. Такий стан справ відображується й на практичній діяльності експерта-психолога, часто підштовхуючи його до виходу за рамки своєї професійної компетенції – вирішенню завдань, які постають перед схожими видами експертиз (наприклад, судово-психіатричної), або втручанню в вирішення завдань судово-слідчих органів.

Для оптимізації використання спеціальних психологічних пізнань у судовій експертизі необхідно осмислення основних організаційно-правових, теоретичних та методологічних проблем, пов’язаних з професійною діяльністю судового експерта-психолога. Це має не тільки самостійне значення але й виступає надійною засадою у проведенні конкретних експертних досліджень, визначаючи в кожному предметному виді експертизи мету психологічного дослідження, методичні засоби її досягнення, рамки компетенції експерта, об’єм та зміст експертного висновку, грамотне формулювання експертних висновків.