Симптоми страху та їх деструктивний вплив на психіку людини

З самого дитинства людям відоме таке відчуття як страх. Це відчуття виникає через різні причини, але лише стаючи стійким утворенням, стає проблемою. Стійкі страхи – це страхи, з якими не може упоратися ні дитина ні дорослий, вони призводять до появи та прояву негативних рис характеру людини.

Страх визначається як емоція, що виникла в ситуації загрози біологічному або соціальному існуванню індивіда і спрямована на джерело дійсної або уявної небезпеки. Страх оснований на інстинкті самозбереження, має захисний характер і супроводжується окремими змінами вищої нервової діяльності, впливає на частоту пульсу і дихання, показники артеріального тиску, виділення шлункового соку тощо. В загальному виді, емоція страху виникає у відповідь на дію погрожуючого стимулу [18].

Передумовою виникнення страху є тривога.

Тривога за інтенсивністю й тривалістю неадекватної ситуації перешкоджає формуванню адаптаційного поводження, призводить до порушення поведінкової інтеграції й загальної дезорганізації психіки людини. Таким чином, тривога лежить в основі будь-яких змін психічного стану й поведінки людини. Проявляється в таких змінах внутрішнього стану індивіда як:

1) відчуття внутрішньої напруженості не має яскраво вираженого відтінку погрози, служить лише сигналом її наближення, створюючи тяжкий дискомфорт;

2) гіперестезичні реакції - тривога наростає, раніше нейтральні стимули здобувають негативне забарвлення, підвищується дратівливість;

3) властивістю тривоги є центральний елемент розглянутого ряду. Проявляється відчуттям невизначеної загрози. Характерна ознака неможливість визначити характер загрози, час її виникнення. Часто відбувається неадекватна логічна інтерпретація, у результаті якої через нестачу фактів формується неправильний висновок;

4) страх: тривога, конкретизована на певному об’єкті. Хоча об’єкти, з якими пов'язана тривога, можуть і не бути її причиною, в суб’єкта формується уявлення про те, що тривогу можна усунути певними діями;

5) відчуття катастрофи, що насувається, наростання інтенсивності тривожних розладів приводить суб’єкта до формування уявлення про неможливість запобігти події, що має трапитись;

6) тривожно-боязке порушення – спричинене тривогою дезорганізації досягає максимуму, і можливість цілеспрямованої діяльності зникає.

Отже, тривога є передумовою виникнення страху.

Класифікація страхів

• біологічні,

• соціальні,

• екзистенційні.

До біологічних відносяться страхи, безпосередньо пов'язані із загрозою життю людини.

Друга група тобто соціальні страхи, представляє собою побоювання за зміну свого соціального статусу.

Е кзестенційні страхи пов’язана з інстинктом самозбереження людини. Виходячи з цього принципу, страх пожежі відноситься до першої категорії, страх публічних виступів — до другої, а страх смерті – до третьої. Проте, є і проміжні форми страху, які знаходяться на межі двох груп. До них, наприклад, відноситься страх хвороб. З одного боку хвороба має біологічний характер (біль, пошкодження, страждання), а з іншої — соціальну природу (виключення з нормальної діяльності, відрив від колективу, зниження доходів, звільнення з роботи, бідність тощо.). Тому, страх хвороби знаходиться на межі першої і другої групи страхів, страх глибини (при купанні) — на межі першої і третьої групи, страх втрати близьких — на межі другої і третьої групи і так далі. Насправді, в кожному страху в тій чи іншій мірі присутні всі три складові, але обов'язково одна з них домінуюча.

Людині властиво боятися, наприклад, небезпечних тварин, ситуацій або явищ природи. Наприклад, потрібно з обережністю відноситися до змій, і безглуздо боятися павуків; можна цілком обґрунтовано побоюватися блискавок, але не грому, який не може заподіяти шкоди. Якщо подібні страхи заподіюють людині незручність, потрібно намагатися перебудовувати власні рефлекси.

Страхи, які виникають в ситуаціях небезпеки для життя і здоров'я людини, носять охоронну функцію, що робить їх корисними. На відміну від них, страхи, які виникають перед медичними маніпуляціями можуть завдати шкоди здоров'ю людини, оскільки перешкоджають їй вчасно звернутися до лікаря і пролікуватися.

Серед безлічі соціальних страхів можна виділити шість найголовніших різновидів, які створюють три пари страхів: страх успіхів і невдач, страх близьких соціальних контактів та страх оцінок.

Розглянемо детально ці страхи.

Страх невдачі - соціальний страх, пов'язаний з побоюванням людини зазнати невдачу в будь-якій сфері життя: кар'єрі, бізнесі, навчанні або особистому житті. Як писав американський психотерапевт Д.Бернс: «думка про те, що докладені зусилля не призведуть  до очікуваного результату, є достатньою для людини, щоб відмовитися, навіть, від спроб». Стійкий страх провалу може бути пов'язаний з різними чинниками, головними з яких є: тенденція робити загальні висновки з одиничних фактів; оцінка по кінцевому результату, коли не враховуються індивідуальні особливості людини, а ярлик «успіху» або «поразки» присвоюється незалежно від витрачених зусиль. Різновидами соціального страху перед невдачами є: страх отримати відмову в проханні допомоги; страх бідності, страх не заплатити борг тощо.

Страх успіху властивий людям невпевненим в собі, які примирилися зі своїм положенням і бояться, що у разі успіху їм доведеться брати на себе відповідальність, докладати додаткових зусиль і утримувати завойовані позиції. В основі цього страху лежить відчуття невпевненості в своїх силах. Боязнь успіху може виникати і через думки, що на людину будуть покладені великі надії, які вона не зможе виправдати.

Соціальний страх самотності особливо гостро відчувають люди, яким психологічно важко бути на самоті. Сюди ж відноситься страх втрати близької людини. Страх самотності може приймати різні форми, наприклад, такі як: страх критикувати іншу людину, боязнь конфліктів, страх прояву своїх відчуттів, страх перед розлученням тощо.

Протилежною формою соціального страху самотності є побоювання людини дуже близько підпустити до себе інших. Деякі люди, що знаходяться під впливом імпульсів, направлених на посилення самотності, відчуватимуть страх перед відвертістю і самовіддачею. Життя таких людей пов'язане з підвищеним прагненням до самостійності, що призводить до їх ізоляції від оточуючих. Їх страх перед близькістю посилюватиметься при необхідності наблизитися до інших або при наближенні інших. Вони старанно ухиляються від емоційних контактів зі своїм оточенням, що приводить до посилення егоцентризму і, як наслідок, більшої ізоляції. Ще одним страхом є страх оцінок який може приймати дві протилежні форми: боязнь негативних оцінок та страх перед неувагою з боку інших людей. Одним з варіантів поведінки, пов’язаної зі страхом перед оцінкою іншими людьми, є сором'язливість. Певною мірою сором'язливість можна віднести до попередніх страхів перед соціальними контактами, але для такої людини оцінка з боку оточуючих грає найважливішу роль.

Близьким до цього страху є страх засудження з боку оточуючих в якому на перший план в свідомості людини виходить не кінцевий результат її діяльності, а реакція найближчого соціального оточення. В цьому випадку, на думку людини, спроба зробити щось нове, що опинилася помилковою, буде сприйнята із засудженням. Це в свою чергу, призводить до пасивності та безініціативності людини.

Ще одним страхом є страх неуваги з боку інших людей характерний для демонстративних, істеричних осіб, які відчувають тривогу, якщо на них не звертають увагу. Їм неважливо, якою буде причина – головне, щоб про них говорили, на них дивилися, ними захоплювалися, або, принаймні – їх ненавиділи. Їх головний страх полягає в тому, щоб не стати непомітними, залишитися без уваги публіки.

Отже, в сучасній психології існує багато класифікацій страхів, але спільним для них виявляється розуміння страху, як емоційного стану людини, що  виявляє себе в ситуаціях порушення звичного життєвого ритуалу або втрати цінного об'єкту. Страх тримає людину в постійній напрузі, породжує невпевненість в собі і не дозволяє особистості реалізуватися в повну силу.