§7. Психологічні прийоми підвищення мотивації на досягнення успіху

М отивація досягнення - це, перш за все прагнення до успіху, до високих результатів у своєї діяльності. Якщо людина прагне досягти успіху, високих результатів в діяльності, то у неї такий аспект поведінки є свідченням про достатньо сильну мотивацію досягнення. Одні люди відводять досягненню успіхів дуже велику роль, для інших - це менш важливо. Залежно від цього людина і визначає рід і інтенсивність своїх занять.

До основних факторів, що визначають наявність сильної мотивації досягнення відносять:

• прагнення досягти високих результатів (успіхів);

• прагнення робити все якомога досконаліше, краще за всіх;

• вибір складних завдань і бажання їх виконати;

• прагнення удосконалювати себе у своїй майстерності.

Мотивація — це процес спонукання себе та інших до досягнення особистих цілей або цілей організації.

Визначення мотивації базується на ідентифікації внутрішніх по­треб, які спонукають людей діяти так, а не інакше. Психологи стверджують, що потреба виникає тоді, коли людина відчуває фізіологічний або психологічний брак (відсутність) чогось, тобто перебуває у стані внутрішнього дискомфорту. Потреби неможливо безпосередньо спостерігати або вимірювати. Про їх існування можна дізнатися на підставі поведінки людей.

Усвідомлення потреби стимулює людину до конкретних дій, спрямованих на досягнення мети як засобу задоволення потреб. Стимули визначають нашу поведінку практично в усіх аспектах життя. Наш вибір здебільшого залежить від особистої винагороди. Винагорода — це те, що людина вважає цінним для себе.

Потреби, мотиви та стимули — це те, що реально підводить нас до дій, допомагає шукати рішення та досягати мети. Точні уявлення про власні цілі (вигоди) спонукають підприємців до активної діяльності, а також можуть стимулювати їх до подолання перешкод і поразок. Тому ті, хто бажає обрати підприємництво, мають добре усвідомити й визначити мотиви на досягнення успіху та започаткування власної справи.

Деякі теорії мотивації:

1. Мотивація і потреби (Абрахам Маслоу)

Згідно з Маслоу, мотивація — це внутрішня поведінка, яка спо­нукає людину починати будь-які дії. Його теорія ґрунтується на низці певних ідей:

• потреби людей нескінченні;

• задоволені потреби не впливають на мотивацію;

• незадоволені потреби спонукають людину діяти;

• потреби людини перебувають у певній ієрархії за своєю значимістю.

У кожної людини існує своя ієрархія потреб і особиста оцінка міри важливості цих потреб. Ця ієрархія залежить від віку і життєвого досвіду людини. її можна подати у такому вигляді:

• самореалізація;

• самоповага;

• соціальні потреби;

• самозбереження;

• фізіологічні потреби - первинні потреби.

2. Теорія мотиваційної гігієни розроблена Фредеріком Герцбергом на основі даних опитування, мета якого полягала у визначенні ситуацій, за яких працівники відчували задоволеність чи незадоволеність роботою. Обробка даних опитування дозволила вирізнити дві групи факторів:

• фактори, які спонукають людину до високопродуктивної праці і викликають задоволення від роботи. Такі фактори отримали назву «дійсних (істинних) мотиваторів»;

• фактори, що викликають незадоволення в процесі роботи. Такі фактори називаються «гігієнічними».

«Мотиваційні» та «гігієнічні» фактори в теорії Фредеріка Герцберга:

«Дійсні мотиватори»

• Визнання результатів праці (заслуг) працівника.

• Змістовність праці (можливість розвитку особистості).

• Досягнення (успішність) в роботі.

• В исокий ступінь відповідальності.

• Просування по службі.

• Можливості творчого та ділового зростання.

«Гігієнічні фактори»

• Заробітна платня.

• Умови праці.

• Соціально-трудова політика фірми.

• Міжособові стосунки в колективі.

• Ступінь контролю з боку керівника.

• Ставлення безпосереднього керівника.

На думку Ф. Герцберга, фактори, що викликають задоволеність і незадоволеність працею, не слід протиставляти. Гігієнічні фактори формують середовище, в якому виконується робота. Якщо вони відсутні чи недостатньо виражені, у працівника виникає почуття незадоволеності. Якщо вони достатні, то самі не спроможні мотивувати людину. У кращому випадку гігієнічні фактори здатні сформувати нейтральне ставлення до роботи.

Задоволеність роботою спричиняють лише мотиваційні фактори. Отже, згідно теорії мотиваційної гігієни, для того, щоб створити ситуацію мотивації, керівник має забезпечити наявність не тільки гігієнічних, але й мотиваційних факторів.

Для створення ситуації особистої зацікавленості необхідно, щоб будь-яка виконувана робота відповідала трьом таким вимогам:

1. Робота має бути значущою, тобто працівник на підставі власної системи цінностей повинен розуміти важливість виконання саме цієї роботи.

2. Робота має передбачати певну частку відповідальності виконавців.

3. Повинна бути наявність зворотного зв’язку.

Головною силою, що вливає енергію в процес підприємництва, є бажання здійснити мету, а тому невипадково Річард Олсен, засновник швейцарського інституту прикладної економіки, зазначав: "Якщо ваша основна мотивація - гроші, то у вас не буде тієї наполегливості, яка необхідна для створення успішної підприємницької справи". Для цього необхідно щось подібне до "підприємництва від усього серця" на противагу "випадковому підприємництву", яке може бути зумовлено обставинами.

Професор Берлінського університету і одночасно успішний підприємець Гюнтер Фалтін так порівнює ці два типи підприємців. Перший подібний до оптимістично настроєного серфінгіста, який любить свій спорт. Він надіється на свої сили і здібності, приймає виклик хвиль і вітру, що постійно змінюють свій напрям, швидко переборює помилки та невдачі. Він готовий до умов, що постійно змінюються і намагається весь час вдосконалювати свої навички, збирає нову інформацію та вводить інновації швидко і ефективно.

Інший - "випадковий підприємець" - як моряк на розбитому кораблі, де всі обставини склалися проти нього. Він проклинає вітер і хвилі, що постійно змінюються, у нього недостатньо матеріалів і навичок. Можливо, він не зміг здійснити свій професійний вибір, а може у нього і не було ніякого вибору і він випадково опинився на цьому кораблі. Він у відчаї, не бачить нічого крім небезпеки і шторму, скептично ставиться до нових ідей. Це порівняння показує, наскільки важливими є ентузіазм і цілеспрямованість підприємця.

Для успіху підприємця головною ідеєю є не управління, не маркетинг і не здатності управляти фінансами. Головною є - підприємницька ідея. Виготовляючи ті чи інші продукти і надаючи такі ж послуги як і інші виробники в тому чи іншому секторі виробництва, підприємець вступає в жорстку конкурентну боротьбу. І якщо конкуренція стосується одних і тих же видів продуктів чи послуг, то вона з кожним днем стає все більш напруженою. Вихід із такої ситуації полягає у спробі використати чи створити що-небудь, чого немає ні в кого. Ви повинні знайти або створити те, що є адекватним для вашої ситуації і здібностей. Ви повинні розкрити свій власний потенціал та генерувати справжні підприємницькі ідеї. Яким же чином це зробити?

Карл Веспер, американський професор з підприємництва, вивчив біля ста біографій успішних підприємців, намагаючись виявити, що спільного було у всіх цих людей. Він виявив, що це була розробка підприємницьких ідей, які природно виникали з освітньої підготовки, досвіду, всього того, що цікавило людину на роботі і під час дозвілля. Це дуже важливий момент. Адже часто ми думаємо, що спочатку необхідно вивчити потреби ринку, фінансові питання та інші подібні т еми. Вони важливі для управління бізнесом, а не для створення інноваційної підприємницької ідеї. Вихідною точкою є ваша особиста підготовка і досвід. Як в мистецтві. Якщо ви почнете з виявлення потреб ринку, ви ніколи не станете художником зі своїм власним стилем. В своєму дослідженні Веспер робить ще один висновок: до створення ідеї можна підходити умисно і систематично, що було революційним поглядом, так як повністю суперечило поширеній думці про те, що лише неординарні люди здатні створювати великі ідеї. Дослідження Веспера припускає, що майже кожен здатний створити справжню ідею.

Хоча традиційно вважається, що творчість - це щось рідкісне і видатне, дані сучасних досліджень, присвячених вивченню творчих здібностей, не підтверджують цього твердження. Зарубіжні вчені Големан, Кауфман і Рей показали, що творчі здібності можуть бути сформовані у кожного. Кожна людина здатна творити. Кожен здатен творити щось нове або удосконалювати старе. Творчість не є особливим даром, яким володіють лише окремі люди. Щоб творити не потрібно мати художнього або музичного таланту, чи мати спеціальну підготовку. Творчість є природним продуктом людського мислення.

Досвід ділових людей у сфері бізнесу дає корисні уроки, зокрема вказує, що необхідно діяти нешаблонно, шукати нестандартні рішення. Але для цього треба володіти відповідними секретами їх пошуку.