Притча про позитивне мислення

 Якось старий учитель сказав своєму учневі:

   -  Будь - ласка, оглянь цю кімнату і спробуй знайти у ній все, що має сірий колір.

Молодий чоловік оглянувся. В кімнаті було багато сірих речей: книга, підлога, підставка під квіти, штори і ще багато різних дрібниць.

   -   А тепер закрий очі і назви вголос всі речі… блакитного кольору, - попросив учитель. Молодий чоловік розгубився:

   -    Але я нічого не помітив!

Тоді учитель сказав:

   -    Відкрий очі. Подивися, як тут багато речей блакитного кольору!!!

Це була правда: ваза, рамки фотографій, килим. Учень відповів:

  -  Але ж це хитрість! Адже я за вашою вказівкою шукав сірі речі, а не блакитні!

Учитель тихо зітхнув, а потім посміхнувся:

   -  Саме це я і хотів тобі показати! Ти шукав і знаходив тільки сірий колір. Так само відбувається з тобою і в житті: ти шукаєш і знаходиш тільки погане і не помічаєш хорошого!

Учень заперечив:

 -  Мене завжди вчили, що слід чекати гіршого, і тоді ніколи не виявишся розчарованим. А якщо гіршого не станеться, то мене чекає приємний сюрприз. Ну, а якщо я завжди буду надіятись на краще, то ризикую бути розчарованим.

На що старий вчитель відповів:

     - Упевненість в користі очікування гіршого змушує нас не помічати все хороше, що відбувається у нашому житті. Якщо чекаєш гіршого, то, скоріш за все, його і отримаєш. І навпаки. Можна знайти таку точку зору, з якою кожне переживання буде мати позитивне значення. З цієї хвилини ти будеш шукати у всьому щось позитивне!

§6. Формування позитивної самооцінки

Поняття про самосвідомість, її функції та структура

Усвідомлення людиною світу не зводиться до відображення лише зовнішніх об'єктів. Фокус свідомості може бути спрямовано і на саму людину, її власну діяльність, внутрішній світ. Так, в процесі пізнання дійсності та взаємодії з нею людина виступає не лише як суб'єкт відображення (той, хто пізнає), а і як об'єкт відображення (того, кого пізнають). В даному випадку спрацьовує такий компонент свідомості людини як самосвідомість, що засвідчує найвищий рівень розвитку психіки людини серед живих організмів [4 ].

Самосвідомість - це здатність людської психіки усвідомлювати власні якості, властивості та ознаки.

Самосвідомість не є вродженою характеристикою людини, а формується поступово, проходячи наступні етапи:

Самовідчуття характерне для дітей першого року життя, зароджує самосвідомість і проявляється у спроможності немовляти фіксувати відчуття, що ідуть з власного організму і виражають його потреби.

Самосприймання виявляється з раннього віку (близько трьох років) через спроможність дитини впізнавати свій зовнішній фізичний образ (наприклад, на фото чи в дзеркалі) та називати себе займенником "Я".

Саморозуміння - прості форми надання собі певних характеристик з'являються ще в дошкільному віці (близько 4-х років) - діти вже знають свою стать, позначають себе як хорошу чи погану дитину залежно від власних вчинків та реакції на них значимих дорослих. Впродовж всього подальшого життя людина все більше вивчає себе, однак через власні зміни цей процес є динамічним.

Пізнання людиною самої себе є дуже складним процесом, який триває протягом життя. Спочатку людина пізнає свої зовнішні особливості, порівнює їх з особливостями інших людей, в результаті чого у неї формується уявлення про свій зовнішній вигляд. Потім на основі самоспостереження і рефлексії у неї виникає система знань про свої внутрішні психічні властивості. На основі сформованих уявлень і знань про свою особистість виникає складне психічне утворення, яке отримало назву "Я-концепції".

Самосвідомість проявляється у людини як процес та результат психічної діяльності Як процес розгорнутого у часі вивчення людиною себе самосвідомість у психології називається самоусвідомленням, а як результат утримання, переробки та використання інформації стосовно себе - Я-концепцією.

В ідомо, що уявлення людини про себе соціально детерміновані. Оточуючі люди, суспільні норми і цінності відіграють роль дзеркала, в яке дивиться кожен з нас, вибудовуючи своє "Я". Безперечно дані умови будуть здійснювати вплив на формування Я-концепції кожної людини, однак поряд з цим не слід забувати і про неповторність, унікальність кожного з нас, які потребують індивідуального розвитку. Як компонент психіки людини самосвідомість несе певне навантаження, що виражається в функціях. "Я є те, чим визнають дану людину оточуючі". У. Джемс.

Функції самосвідомості:

Загалом робота цих функцій є корисною, позитивною для людини, однак може мати і негативні наслідки. Відповідно до цих функцій самосвідомість людини поєднує в собі певні компоненти, тобто її структура вміщує: