ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛАСНА ФЕДЕРАЦІЯ СПОРТИВНОГО ТУРИЗМУ

Звіт

про пішохідний, туристський,

спортивний похід І категорії складності

Карпатами,

що був здійснений з 28.06 по 10.07. 2015 р.

Маршрутна книжка № 1/14

Керівник групи Назаренко Максим Вікторович

Адреса керівника : Дніпропетровська обл.,

Софіївський р-н, смт. Софіївка, вул.Шевченка 3

тел. 0960980286 або 0919088286e - mail: nazarenko.maksim@inbox.ru

Маршрутно-кваліфікаційна комісія __________ розглянула звіт і вважає, що похід може бути зарахований усім учасникам і керівникові як похід ____ категорії складності.

Звіт використовувати в _______________ Дата, штамп МКК, підпис голови МКК

Дніпропетровськ 2015 ЗМІСТ

1. Довідкові дані про туристський спортивнийпохід.........................................3

1.1. Параметри походу...........................................................................................3

1.2.Характеристика району проведення походу..................................................3

1.3. Детальна нитка маршруту.............................................................................9

1.4. Випускаючі і контролюючі організації.........................................................9

1.5. Дані про склад групи і туристський досвід учасників................................12

2. Організація туристського спортивного походу

2.1.Загальна ідея походу........................................................................................13

2.2. Розробка маршруту.......................................................................................13

2.3. Аварійні виходи з маршруту і його варіанти..............................................14

2.4. Зміни маршруту і його причини....................................................................15

2.5. Інформація про проходження маршруту його учасниками......................15

3. Графік руху і його технічний опис

3.1. Графік руху......................................................................................................15

3.2. Технічний звіт.................................................................................................17

3.3. Висотний графік маршруту..........................................................................50

4.Доповнення Примітки

Прийняті скорочення:

в. - вершина км. - кілометр пн. - північний

г. - гора р/в - радіальний вихід м - метр

зх. - західний пер. - перевал пд. - південний

к.с. - категорія складності сх. - східний смт. - селище міського типу

стр. - струмок с. - село ур. - урочище

г/д. - гірська долина оз. - озеро р. - річка

м. - місто хр. - хребет ст. - станція

пол. - полонина дж.- джерело

1. Довідкові дані про туристський спортивний похід

1.1. Параметри походу

Вид туризму	Категорія складності	Протяжність активної частини маршруту, км	Район походу	Тривалість днів		Терміни проведення
				Загальна	Ходових днів
пішохідний	перша	141 км	Українські Карпати	13	9	28.06 - 10.07.2014

1.2. Характеристика району проведення походу Загальногеографічна характеристика

Українські Карпати - один з живописних регіонів України. В межах країни вони простягаються з північного заходу на південний схід майже на 280 км при середній ширині 100 км. Карпати є найбільш лісистим гірським районом Східної Європи. Українські Карпати з їх унікальними і різноманітними рекреаційними ресурсами оцінюються як найперспективніший район країни для організації масового відпочинку і лікування населення.

Карпати характеризуються середньо високими горами, наявністю значних територій, зручних для господарської діяльності, вологим теплим кліматом, чітко вираженою вертикальною зональністю, а також істотними внутрішньо-територіальними фізико-географічними відмінностями, які найбільш рельєфно проявляються в північно-західному і південно-східному напрямах, що пов'язано з розташуванням гірських хребтів і долин. Близько 40 % території покрито лісами, які характеризуються високою якістю деревини,: буком, ялиною (ялиною), ялицею та ін. Вище за лісові масиви значні площі займає субальпійське криволісся. Виключно важливою є грунтозахисна і водозахисна роль карпатських лісів. Близько третини території Українських Карпат зайнято лучними рослинами. На вершинах і схилах багатьох гірських масивів знаходяться субальпійські і альпійські луги - гірської долини, що їх використовують переважно як природні пасовища. Карпатські гори багаті дикорослими плодами і ягодами (малиною, ожиною, чорницею, шипшиною та ін.), різноманітною лікарською сировиною. У гірських районах переважають різновиди бурих лісових грунтів. Гірські Карпати характеризуються найінтенсивнішими в республіці осіданнями (800 -1600 мм на рік і більше). Це в 2,5 - 4 рази більше, ніж, наприклад, в південних степових районах України. Зона багата прісними і мінеральними водами.

Один з найвідоміших Карпатських хребтів це Чорногірський хребет.

Чорногора - це тридцяти кілометровий хребет заввишки близько 2000 м, який займає пануюче положення на величезному просторі Українських Карпат. Як об'єкт туризму Чорногора представляє значний інтерес. Чорногора починається над селищем Ясена на Закарпатті вершиною Петрос (2020,2 м) на 6 км віддаленого від першої і найвищої вершини головного хребта Чорногори - Говерли (2060,8 м). Між цими вершинами є зниження (до 1550 м), через це Петрос здається навіть вище від Говерли. Головний хребет тягнеться з північного заходу на південний схід і характеризується хвилевою лінією вершин, розділених між собою неглибокими сідлами, які ніде не сходять нижче 1750 м. Цими вершинами є Говерла (2060,8 м), Брескул (1911,5 м), Пожижевська (1822,2 м), Данцеві (1848,5 м), Турку (1933,2 м), Ребра (2001,1 м), Гутин-Томнатик (2016,4 м), Бребенескул (2035,8 м), Мензул (1998,4 м), Смотрич (1894,0) і Чорна Горна [Піп-Іван] (2020,5 м).

Характерною особливістю хребта Чорногора є неоднаковість його південних і північних схилів. Коли південні схили швидко сходять вниз в глибокі долини, то на північній стороні майже від кожної вершини відходять поперечні бічні хребти з м'яким схилом і стрімкими бічними стінами. Внаслідок цього, під окремими вершинами на її північній стороні утворилися так звані "котли" - ступінчасті долини з горизонтальним дном, обмежені з трьох сторін стрімкими схилами і відкриті з четвертого, де нерідко з'являються другі, нижчій мірі "котли". Така будова головного хребта Чорногорії є наслідком дії льодовиків льодовикового періоду.

Туристичний сезон для Чорногори з уваги на особливості високогір'я, триває, звичайно, від половини травня до половини жовтня. Хоча вічного снігу на Чорногорі немає, проте нерідко в деякі роки бувало, що сніг в окремих місцях і влітку не зникав. Але мандрування по Чорногорі, навіть в гарну погоду, вимагає доброї фізичної підготовки, наявності відповідного спорядження і обов'язково, намету і примусу, або газової горілки.

Схили вершин на головному хребті покриті, здебільшого, травою, кам'яних розсипів мало, верхня межа лісу знаходиться досить низько (близько 1400 м). Жерепу (карликова гірська сосна) теж мало, терен відкритий, є неткані стежки, але в погану погоду, в туман, дощ і сніг краще в похід не вирушати, ніякого сховища від негоди тут, по суті, немає.

Початковим пунктом для походів по Чорногорі з її північного боку є Завоєля (входить до Ворохти) - невеликий присілок над Лозиною, де вище за 7 км побудована спортивно-туристична база "Заросляк". Для східної частини Чорногорії може бути зручним вихід з верхньої частини сіл Бистрець і Берестечко. Із закарпатського боку вихідними для походів на західну частину Чорногорії будуть населенні пункти Лазещина, Ясиня і Кваси, а на східну - села Богдан і Луги.

Туристам потрібно врахувати, що значна частина Чорногори включена до складу державного заповідника, в якому діють особливі правила для відвідувачів. Зокрема, на території заповідника заборонено ставити намети і ночувати в них, розпалювати вогнища, збирати трави, квіти, ягоди, гриби, ловити рибу і таке інше. У зв'язку з цим, туристам потрібно завчасно постаратися отримати відповідний пропуск в дирекції заповідника або на контрольно-перепускному пункті заповідника, з вказівкою в ній траси походу.

У межах головного вододілу Карпат знаходяться гори Бескиди з найвищою точкою - горою Пікуй (1405 м); від Верецького до Яблуницького перевалів простягнулися найважче прохідні гори Горчаки, що розчленовують численними ущелинами, з найвищою точкою, - р. Сивуля (1815 м). Гірський долинний хребет з вершинами Пікуй, Боржава, Червона, Стіг дещо нижче за абсолютною висотою і відноситься до ярусу карпатського середньогір 'я.

Українські Карпати складені, в основному, глинистими сланцями, алевритами, вапняками, піщаниками мелового і палеогену періодів. Сланці легко піддаються денудації, тому гірські хребти мають переважно пологі схили.

В Українських Карпатах проявляється вертикальна поясність природних компонентів і ландшафтів:

1. передгірний пояс мішаних хвойно-широколистих лісів і лук (до висоти 600 м), де на дерново-підзоли­стих ґрунтах ростуть мішані ліси з дуба, граба, бука, ялиці, які чергуються з луками;

2. нижній гірсько-лісовий пояс (приблизно до 1100 м), який складаєть­ся з букових та мішаних ялицево-смереково-букових лісів;

3. верхній гірсько-лісовий пояс (до 1 500 м). пред­ставлений смерековими, ялице­во-смерековими та ялиновими лісами. В обох гірських лісових поясах переважа­ють бурі гірсько-лісові ґрунти:

4. суб­альпійський пояс (1500 —1800 м), де поширені криволісся та рідколісся з низькорослої сосни (жерепа), чорної вільхи, ялівцю;

5. аль­пійський пояс (вище 1800 м) з низьких чагарників і трав'янистих лук. Субальпійські та альпійські луки вкривають полонини, де поширені гірсько-лучні ґрунти.

Пішохідні походи по Карпатах можуть здійснюватися з травня по жовтень місяць. Проте, потрібно пам'ятати, що в травні на високогір'ї ще багато снігів, а в жовтні знижується температура повітря, особливо в нічний час. Найцікавіші маршрути в Карпатах йдуть хребтами гір.

Через рельєф місцевості всі населені пункти розташовані в річкових долинах та розтягнуті вузькою лінією. Між селами добре налагоджена сітка автомобільних шляхів, більшість з них мають тверде покриття.

Абсолютні висоти та топоніми у різних джерелах інформації мають розбіжності. Наприклад, топоніми Українських Карпат: Марамарошський -Марамороський - Мармароський, Ненеска - Неняска - Нєнєска, Марічайка -Марічейка, Добошанка - Довбутанка; Полянський - Поленський - Полєнський.

Вважаю, що давні польські топоніми, взяті з давніх польських і чехословацьких карт, більш точні. Це підтверджується їх вживаністю місцевими жителями і користуватись слід ними. Наприклад, ніхто не знає, де гора Какараза, а всі називають її Шесою. Дійшло до того, що гору Смотрич на українських картах позначили російським словом «Смотрец».