К онтрольні запитання:

1. За якими ознаками визначаються групи здоров’я у дітей і підлітків?

2. Яким медичним оглядам підлягають школярі?

3. Якими статистичними показниками характеризується захворюваність дітей і підлітків?

4. Яке профілактичне значення має скринінг-тестування здоров’я учнів?

Лабораторне заняття №10 «Загартовування дітей і підлітків»

Мета заняття: закріплення теоретичних відомостей про загартовування і його організацію.

План

1. Оцінка загартовуваності організму:

- дослідження термоасиметрії;

- аналіз холодостійкості організму.

2. Організація загартовування:

- повітрям;

- водою;

- сонячним світлом.

теоретичні відомості

Під загартовуванням розуміють систему гігієнічних заходів, спрямованих на підвищення стійкості організму до несприятливих впливів різних метеорологічних факторів (холоду, тепла, сонячної радіації, зниженого атмосферного тиску).

Гігієнічне значення загартовування полягає в наступному:

• загартовування - це своєрідне тренування всього організму, насамперед, теплорегуляційного апарата, до дії різних метеофакторів;

• загартовування дозволяє зберегти на довгі роки високу працездатність;

• загартовування відіграє важливу роль у профілактиці простудних захворювань.

Сутність загартовування полягає в тому, що при багаторазовому впливі спеціальних подразників, під впливом нервової регуляції формуються певні функціональні системи, що забезпечують пристосувальний ефект організму. При цьому пристосувальні реакції відбуваються в нервовій системі, в ендокринному апарату, на рівні тканин, органів, клітин. Так, при повторному й систематичному застосуванні холодної води підсилюється теплопродукція, підвищується температура шкіри. Разом з тим, стає товщим її роговий шар, зменшується інтенсивність подразнення закладених у ній рецепторів. Все це підвищує стійкість організму до дії низької температури.

Таким чином, у результаті загартовування організм одержує можливість зберігати сталість температури тіла, удосконалюються гомеостатичні реакції організму, розширюється діапазон допустимих коливань внутрішнього середовища. Підвищення стійкості організму до дії певних метеофакторів під впливом процедур, що загартовують, обумовлює ефект, що гартує. Неспецифічний ефект загартовування проявляється, головним чином, у його оздоровчому впливі на організм. Процедури, що загартовують, сприяють підвищенню фізичної й розумової працездатності, зміцнюють здоров'я, знижують захворюваність.

Гігієнічні принципи загартовування:

• принцип систематичності, тобто виконання регулярно й щодня процедур, що загартовувають;

• поступове й послідовне збільшення навантаження;

• урахування індивідуальних особливостей людини (віку, стану здоров'я);

• різноманітність засобів і форм процедур загартовування;

• активний режим, тобто виконання під час процедур, що загартовувають, фізичних вправ або якої-небудь м'язової роботи;

• сполучення загальних і місцевих процедур, які загартовувають, що значною мірою підвищує стійкість організму до несприятливих зовнішніх факторів.

• постійний самоконтроль (показниками правильного проведення загартовування є міцний сон, гарний апетит, поліпшення самопочуття, підвищення працездатності).

Оцінка загартовуваності організму

Дослідження судинної реакції на охолодження.

Чим більше загартований організм, тим досконаліше й адекватніше реакція його вазомоторів на охолодження. Для точного об'єктивного дослідження реакції вазомоторів використовують холодову пробу Маршака, яка полягає у визначенні часу відновлення температури охолодженої ділянки шкіри. Холодовим подразником служить металевий циліндр діаметром 3-5 см і товщиною стінок 1-1,5 мм, наповнений льодом. Лід у ньому міняють по мірі танення.

Мікрокліматичні умови в приміщенні, де проводять дослідження, повинні бути комфортними.

Діти роздягаються до поясу й спокійно сидять на стільцях протягом 20-25 хв. для адаптації до даних мікрокліматичних умов. Потім за допомогою електротермометра у них вимірюють температуру шкіри по лівій сосковій лінії на 2 см вище соска. Виміри проводять до точного встановлення стрілки, показання записують. Потім до даної ділянки шкіри з виміряною температурою на 3 с без натиску прикладають циліндр, наповнений льодом. Як тільки циліндр відокремлюють від шкіри, за допомогою того ж електротермометра стежать за відновленням температури охолодженої ділянки. Час відновлення температури відзначають за допомогою секундоміра. У процесі загартовування організму час відновлення температури охолодженої ділянки шкіри зменшується. У загартованої дитини температура відновлюється не більш ніж за 3,5 хв.

Завдання 1: Визначити ступінь загартованості дитини, якщо час відновлення температури шкіри після холодової проби становить 10 хв.

Дослідження термоасиметрії. Вегетативна асиметрія може не супроводжуватися ніякими іншими явищами й бути вираженою тільки в різниці температури шкіри на симетричних ділянках від 0,2 до 1°С. Така різниця температур зустрічається в 70% практично здорових людей. У процесі загартовування у дітей з раніше спостерігаємою термоасиметрією відзначається зменшення або навіть повне зникнення її за рахунок удосконалювання загальних механізмів терморегуляції.

Термоасимметрію досліджують за допомогою электротермометра на будь-яких симетричних ділянках тіла (передпліччя, стегно, гомілка й ін.), але найчастіше в пахвових западинах. Дитина, роздягнена до поясу, затискає в пахвовій западині робочий кінець электротермометра й тримає його до точного встановлення стрілки гальванометра.

Завдання 2: Оцінити ступінь загартованості дитини, якщо різниця температур у пахвових западинах становить 0,8°С.

Аналіз холодостійкості організму. Проба І.А. Кайро полягає у вимірі частоти пульсу при охолодженні стоп водою на 10-12°С нижче їхньої температури. Використовується звичайна вода з водопроводу з температурою 14-17°С у тазу.

Попередньо вимірюється пульс і підраховується його частота за хвилину. Виміри повторюються 2-3 рази для одержання стабільного результату.

Стопи опускаються в таз із водою й витримуються там протягом 3 хвилин. При цьому в першу хвилину охолодження підраховується частота пульсу.

Стопи виймаються з води, ставляться на підлогу, і витримується пауза 2 хвилини. На 3-й хвилині відновлення від холодового навантаження вимірюється частота пульсу. Оцінка проби на загартовуваність проводиться за таблицею 48.

Таблиця 48

Оцінка загартовуваності організму за допомогою холодової проби

Показники	проби
	Гарна	Задовільна		Незадовільна
1	2		3		4
Частота пульсу на першій хвилині охолодження	Зменшення частоти пульсу		Незначне збільшення частоти пульсу (до 4 уд/хв)		Збільшення частоти пульсу більше 4 уд/хв
Частота пульсу на третій хвилині відновлення	Повне відновлення частоти пульсу до вихідної		Незначне збільшення (до 2 уд/хв або зменшення частоти пульсу)		Помітне (більше 2 уд/хв). Невідновлення частоти пульсу
Загальна адаптивна реакція					Різкі неприємні відчуття при охолодженні стіп
Завдання 3: Визначити ступінь загартованості школяра, якщо його результати проби на холодостійкість склали: ЧСС (уд/хв): до охолодження - 78; 1-я хв відновлення - 72; 2-я хв відновлення - 79.

Організація загартовування

Загартовування повітрям - це найбільш легкодоступна й безпечна процедура, з якої рекомендується починати систематичне загартовування.

Загартовування повітрям залежить, головним чином, від його температури, однак, варто враховувати вологість і швидкість руху повітря.

Повітряні ванни діляться на: теплі (температура повітря від 30 до 20°), прохолодні (від 20 до 14°) і холодні (від 14° і нижче).

Перші повітряні ванни для здорових людей повинні тривати не більше 20-30 хв. при температурі повітря 15-20°. Згодом тривалість процедур доводять до 2 годин (збільшення на 10 хв. щодня). Наступний етап - повітряні ванни при температурі 15-20° тривалістю 15-20 хв., у цей час необхідно обов'язково виконувати енергійні рухи. Холодні ванни можуть приймати тільки добре загартовані люди й тільки після лікарського обстеження. Тривалість таких ванн не повинна перевищувати 5-10 хв. Холодні ванни повинні закінчуватися розтиранням тіла рушником і теплим душем.

При загартовуванні повітрям не слід доводити себе до ознобу. При перших ознаках переохолодження варто пробігтися або зробити кілька гімнастичних вправ.

Крім спеціальних повітряних ванн дуже корисні прогулянки на свіжому повітрі, сон при відкритій кватирці.

При загартовуванні водою головним фактором загартовування є температура води. Залежно від неї наступає більш-менш швидке охолодження організму (теплопровідність води в 28 разів більше, ніж повітря). У більшості процедур вода також впливає на людину.

Розрізняють загальні й місцеві водні процедури:

Місцеві процедури:

Полоскання горла. Цю процедуру варто проводити щодня ранком і ввечері. Температура води 23-25°. Щотижня її знижують на 1-2° і доводять до 5-10°.

Обливання стоп проводять перед сном. Починають процедуру з температури води 26-28°. Щотижня неї знижують на 1-2° і доводять до 12-15°. Обов'язкове розтирання стоп до почервоніння.

Загальні процедури:

Обтирання – початковий етап загартовування водою. Протягом декількох днів роблять обтирання рушником, губкою або рукою, змоченою у воді. Спочатку обтираються до пояса. Потім переходять до обтирань усього тіла, починаючи з верхньої половини тулуба. Тіло витирають до сухості й розтирають до почервоніння. Вся процедура не повинна тривати більше 5 хв.

Обливання – наступний етап загартовування. На початку використовують воду з температурою більше 30°, потім температура знижується до 15° і нижче. Після процедури варто енергійно розтерти тіло рушником. Тривалість процедур - 3-4 хв.

Душ - ще більш енергійна водна процедура. З початку загартовування температура води повинна бути 30-35°, тривалість процедури не більше 1 хв. Поступово температуру води знижують, а тривалість процедури збільшують до 2 хв. Дуже ефективний контрастний душ.

Купання у відкритих водоймах. Купання варто починати, коли температура води досягне 18-20°. Закінчувати купальний сезон треба при температурі води 11-13°, повітря – 14-15°. Особливо корисні морські купання.

Таблиця 49