- •Політологія як наука та навчальна дисципліна. Предмет політології.
- •Методологічні засади та методи політології.
- •Поняття, категорії та закономірності політології.
- •Наука про політику в системі інших суспільних наук(соціологія, філософія, психологія, історія, географія, правознавство, антропологія)
- •Сутність і структура політики, як суспільного явища.
- •Структура політики
- •Суб’єкти та об’єкти політики,їх класифікація і роль.
- •Зміст та структура влади,її функції у політичній системі суспільства.
- •Етапи розвитку світової політичної думки. Найвизначніші мислителі.
- •Погляди мислителів античного періоду:
- •Особливості розвитку політичної думки у феодальній Європі:
- •Етапи розвитку української політичної думки. Найвизначніші імена.
- •Поняття політичної діяльності.
- •VII тип. Політична діяльність як політичний спектакль. Її мета – упорядкувати, прикрасити, звеличити політичне життя, надати престижу політичним подіям, особам та інституціям.
- •V тип. Гегемонія (панування). Даний тип політичної взаємодії, спрямований на встановлення політичного контролю над слабшими, підпорядкованим суб’єктом політичної боротьби.
- •Орієнтації та позиції в політичній діяльності.
- •Поняття політичного конфлікту, його функції.
- •За іншими критеріями конфлікти поділяються на глобальні, регіональні, міждержавні, внутрідержавні, місцеві, міжпартійні та внутріпартійні, міжособистісні.
- •Типи і види конфліктів.
- •Етапи наростання конфлікту. Криза. Типи криз.
- •Найвищим ступенем конфліктних ситуацій є „криза” – різкий, крутий перелом.
- •Політичні кризи набувають різних форм: відставка уряду, розпуск парламенту, розпуск політичних партій, запровадження надзвичайного стану.
- •Способи і технології розв’язання політичних конфліктів.
- •Окремо варто сказати про тероризм, як один із найбільш нецивілізованих методів розв’язання конфліктів.
- •Концептуальні підходи до витлумачення поняття демократії.
- •Багатоаспектність демократії.
- •Нація як етап соціально-політичної еволюції етносу, етно-національні процедури в сучасному світі.
- •Об’єктивні та суб’єктивні чинники формування нації.
- •Націоналізм, його різновиди.
- •Напям етнополітики, загальнодемократичні принципи національної політики.
- •Принципи національної політики
- •Напрями етнополітики
- •Типи міжнаціональних конфліктів та шляхи їх вирішення.
- •Типологія міжнаціональних конфліктів
- •Сутність, функції політичної еліти.
Сутність, функції політичної еліти.
Суть елітизму полягає у визнанні того, що суспільством завжди править вибрана меншість, наділена особливими соціальними, психологічними й політичними якостями, - еліта (від франц. elite - краще, добірне, вибране).
Найпоширенішими підходами до пояснення феномену політичних еліт у політології є ціннісний і функціональний.
Ціннісний підхід, започаткований В. Парето, пояснює існування еліти наявністю у належних до неї осіб особливо цінних для суспільства інтелектуальних, психологічних, моральних, організаторських та інших рис, які забезпечують їм переважання над іншими людьми.
Функціональний або організаційний підхід започаткували Г. Моска і Р. Міхельс. Він пояснює існування політичної еліти важливістю функцій управління, які зумовлюють особливу роль людей, що їх виконують. Закон поділу праці вимагає професійного заняття управлінською працею як необхідної умови її ефективності.
Еліта внутрішньо диференційована і має складну структуру, яку складають різні типи й види еліт, що дає право говорити про неї у множині. Виокремлення елементів структури політичної еліти, її поділ на типи й види можуть здійснюватись за різними ознаками. Найбільш загальними з них є місце в політичній системі та обсяг владних повноважень.
За місцем у політичній системі еліта поділяється на правлячу і неправляча (контреліту).
До правлячої еліти належать усі ті, хто прямо чи опосередковано бере участь в управлінні суспільством, а до контреліти - такі особи, які наділені характерними для еліти якостями, але внаслідок свого соціального статусу чи різних перешкод не мають доступу до управління. Контрелітою може виступати політична опозиція, що прагне послабити владу правлячої еліти і взяти на себе частину її повноважень.
Серед причин занепаду правлячої еліти В. Парето називає війну і диференційовану здатність до відтворення потомства. Війна звичайно знищує більш значну частину еліти, порівняно з населенням у цілому, а елітарні сім'ї виявляють тенденцію до вимирання, бо в них зазвичай менше дітей, ніж у решти населення.
Типи та ознаки політичної елти.
Соціальна природа, функції політичного лідерства.