22. Багатоаспектність демократії.

Багатоаспектність демократії

У сучасному політичному житті демократію розглядають у багатьох аспектах. Демократія як світогляд (форма суспільної самосвідомості людини, через яку вона спиймає, осмислює та оцінює навколишню дійсність як світ свого буття й діяльності, визначає і сприймає своє місце і призначення в ньому) передбачає:

- визнання людини як самодостатньої одиниці, наділеної всією повнотою громадських і політичних прав і свобод;

- визнання народу джерелом влади;

- визнання принципів свободи і політичної рівності громадян;

- заперечення монополії на остаточну думку, істину;

- шанування закону і правопорядку;

- визнання обов’язків перед суспільством;

- визнання доцільності суворої виконавської дисципліни;

-визнання того, що демократія не передбачає рівності за включенням юридичних аспектів.

Демократія, як ідея

Ідея - це орма духовно-пізнавального відображення певних закономірних зв’язків та відношень зовнішнього світу, що спрямована на його перетворення. Оскільки ідея є випереджальним відображенням дійсності, то сьогодні демократія як ідея спрямована не стільки на утвердження зовнішніх проявів демократизму, скільки на створення соціально-економічних основ демократії, розвитку громадянського суспільства, утвердження механізму правової держави.

Демократія, як народовладдя

У цьому аспекті демократія передбачає конкретні унормовані механізми політичного волевиявлення щодо управління суспільством. Розрізняють безпосередні форми вияву політичної волі народу: вибори, референдуми, плебісцити; та опосередковані форми. Останні здійснюються через представницькі органи через звернення до депутатів, скарги та ін.

Демократія, як форма організації державного управління.

Цей аспект знаходить своє втілення у:

-         демократичних способах формування органів влади;

-         поділ влади на три гілки;

-         наявність опозиції, створення сприятливих умов для її діяльності;

-         дієвість механізмів контролю за державними органами влади, їх службовцями, посадовими особами за допомогою т. зв. формальних механізмів демократії;

-         розподіл компетенції між центральними і місцевими органами влади;

-         децентралізацію влади (центральні органи не узурпують повноважень місцевих органів влади. Місцеві органи - це органи самоуправління, не лише провідники політики центральної влади на місцях).

Демократія, як форма організації діяльності партій, громадських організацій передбачає:

-         визначення становища, умов діяльності громадських організацій, партій, рухів принципом політичного плюралізму;

-         децентралізований механізм прийняття рішень;

-         автономію первинних організацій;

-         контроль знизу за керівництвом, ротацію керівних кадрів;

-         свободу критики;

-         свободу фракційної діяльності.

Отже демократію можна визначити таким чином. Це форма політичної організації суспільства і держави, прогресуючий в історії політичний режим ( зазвичай пов'язаний з республіканською формою правління), що забезпечує вільне волевиявлення громадян, як стосовно персонального складу органів влади, так і стосовно змісту політичних рішень, прийнятих носіями влади.

Демократичні процедури

До них насамперед належать: вибори, референдуми, плебісцити.

Демократичні вибори - є такими, що відповідають вимогам:

-         конкурентності - альтернативність кількох кандидатів на мандат;

-         періодичності-     не дозволяє перетворювати владу у замкнену корпорацію;

-         рівності - за рівних умов у передвиборчій кампанії;

-         всенародності, загальності - право на участь у виборах всіх громадян, що досягли певного віку; безпосередності - передбачає безпосереднє обрання представників без проміжних виборів;

-         остаточності - неможливості скасування результатів виборів (за умови дотримання законності процедури);

-         рівності для виборців - передбачає один голос одному виборцю;

-         відклику обраних представників - що дозволяє усунути від влади негідних морально-етичних чи некомпетентних представників;

-         опонування і змагальність - є втіленням принципу плюралізму; втілюється у механізмах: опозиції, фракційності, передвиборчої кампанії, служить генеруванням і імплантацією ідей у суспільну свідомість.

-         таємниці голосування.

23. Принципи демократичного влаштування суспільно-політичного життя.

Принципи демократії:

1. ідея напрямку суверенітету:

   • визнання народу єдиним джерелом і верховним носієм влади.

Суверенна влада – у політичному житті цей принцип втілюється насамперед через участь народу у виборах, референдумах, через використання народу своїх політичних і громадянських прав і свобод.

2. Ідея представництва

   • делегування повноважень обраним представникам. Принцип є відображенням суспільної потреби у ефективному, професійному управлінні суспільними справами та потребі захистити обраних професіоналів від охлократичних неконтрольованих і насильницьких домагань.

Принцип передбачає тимчасове делегування повноважень гідним у морально-етичному плані та придатним у професійному плані. Якщо 2 останні умови не реалізуються, діє механізм відповідно обраних представників.

3. Виборність органів влади

4. Громадянський консенсус - принципова згода основних мас громадян дотримуватися норм, у межах яких здійснюється управління обраної влади.

5. Мажоритаризм - дотримання і охорона прав більшості на свою позицію.

В усіх демократичних суспільствах громадяни вільно приймають рішення за принципом більшості. Однак влада більшості не завжди є демократичною. Ніхто, наприклад, не назве чесною і справедливою таку систему, у якій 51 % гнобить решту 49 % в ім’я поглядів більшості. У демократичному суспільстві влада більшості включає в себе гарантії особливих прав людей, які у свою чергу мають захищати права меншин – етнічних, релігіозних , політичних чи просто тих, хто програв у змаганнях навколо спірного законопроекту. Права меншості не залежать від доброзичливості більшості і не можуть бути скасовані голосами останніх, тому що люди з правами народжуються . Вони захищаються тому, що демократичні закони й інститути охороняють права не більшості, а усіх громадян.

6) Гарантування особливих прав і свобод людей.

Права людей – це невід’ємні права – дані Богом природні права: ні суспільство, ні уряд не можуть «надавати» чи «віднімати» їх.

Розрізняють: - політичні права ; - громадянські права; - право на судовий захист, як політичний, так і громадянський.

7) Принципи рівності:

а) відсутність закріпленої у праві дискримінації;

б) рівність всіх перед законом.

8) Плюралізм :

а) плюралізм ідейний : (від латинського pluralis – множинний) вперше з’явилося у німецького філософа Х.Вольди (1679 – 1754) як філософське поняття, протилежне соліпсизму . Політичний плюралізм став відбиттям реалізації в політичних механізмах основних індивідуалістичних ідей, свобода вибору, рівностей можливостей, демократії, дії тощо. Засновником політичного плюралізму вважають американця Д.Медісона,.

б) Характерною рисою демократичного суспільства є кілька партій та громадянських організацій, які виражають інтереси різних верст населення. Політичний плюралізм – це демократична альтернатива монополії однієї партії або особи на владу протистояння ідеологічному диктату унітаризму і тоталітарній організації суспільного життя.

9) Конституційне обмеження влади – звернемо увагу мови не на про слабкість влади, а про обмеження її компетенції конституції:

а) через верховенство при конституції, стосовно усіх законів та нормативних актів, що видаються органами влади.

б) через поділ влади, при якому виконавча підзвітна законодавчій і обидві апелюють до судової.

в) Через встановлення системного балансу та рівноваги : право вето; вотум; імпічмент.

10) Одні із найважливіших принципів демократії:

а) доступність для населення інформації про події у суспільстві;

б) про рішення що приймаються владою;

в) публікація повних і об’єктивний стан даних з різних питань.

24. Демократичні процедури. Вибори,виборчі системи.

Демократичні процедури – демократичні процеси у вільному волевиявленні стосовно персонального складу органів влади.

• Вибори, голосування

• Референдуми

• Плебісцити

Кельман «Десять засад демократії»

Демократичні вибори – є такими, що відповідають вимогам:

• конкурентності – альтернативність кількох кандидатів на мандат;

• періодичності- не дозволяє перетворювати владу у замкнену корпорацію;

• рівності – за рівних умов у передвиборчій кампанії;

• всенародності, загальності – право на участь у виборах всіх громадян, що досягли певного віку; безпосередності – передбачає безпосереднє обрання представників без проміжних виборів;

• остаточності – неможливості скасування результатів виборів (за умови дотримання законності процедури);

• рівності для виборців – передбачає один голос одному виборцю;

• відклику обраних представників – що дозволяє усунути від влади негідних морально-етичних чи некомпетентних представників;

опонування і змагальність – є втіленням принципу плюралізму; втілюється у механізмах: опозиції, фракційності, передвиборчої кампанії, служить генеруванням і імплантацією ідей у суспільну свідомість

Усі демократичні держави проголошують своєю головною цінністю людину, а єдиним джерелом влади – народ. Це означає, що доля країни залежить від думки кожного громадянина, адже сааме громадяни вирішують, кому делегувати своє право керування державою. Механізмом реалізації такого рішення виступають вибори.

ВИБОРИ – це спосіб формування інститутів представницької демократії через народне голосування.

ВИБОРЧЕ ПРАВО є одним з найважливіших прав людини і громадянина. Розрізняють суб’єктивне і об’єктивне виборче право.

Суб’єктивне виборче право означає право обирати і бути обраним.

Об’єктивне виборче право означає сукупність юридичних норм, що регулюють виборчих процесс (законодавство про вибори).

Сучасне виборче право ґрунтується на таких основних

ПРИНЦИПАХ:

1. Принцип загальних (всенародних) виборів. Це означає, що кожному громадянинові по досягненні певного віку надане право обирати і бути обраним до органів державної влади і місцевого самоврядування. Позбавити цього права можуть громадян, що визнані судом недієздатними або утримуються в місцях позбавлення волі. В більшості країн, зокрема в Україні, віковий ценз для одержання права голосувати становить 18 років. Для набуття права обиратися віковий ценз зазвичай є вищим. Наприклад, в Україні обиратися народним депутатом можна з 21 року, Президентом – при досягненні 35 років.

2. Принцип рівних виборів. Зазначений принцип полягає у тому, що кожен громадянин має однакову з іншими громадянами можливість впливати на підсумки виборів. Іншими словами, рівність виборчого права виявляється в тому, що кожен громадянин, який бере участь у виборах, незалежно від статі, віку, раси, національності, майнового становища, соціального походження, віросповідання і т. ін. має один голос, і цей голос є рівним відносно інших.

3. Принцип прямих виборів. Цей принцип передбачає, що громадяни голосують безпосередньо за кандидата (партійний список).

Проте в світі практикуються і непрямі вибори. Наприклад, у США громадяни спочатку обирають виборщиків, які потім обирають президента країни.

4. Принцип таємного голосування. Цей принцип покликаний забезпечити виборцеві повну свободу волевиявлення на виборах. Дотримання згаданого принципу досягається шляхом використання бюлетенів, що опускаються в скриньку для голосування після позначення прізвища кандидата або назви партії (блоку партій); бюлетені заповнюються у спеціально відгородженому приміщенні (кабині для голосування), де виборець знаходиться наодинці.

В деяких країнах голосування відбувається без бюлетенів – за допомоги спеціальних виборчих машин або комп’ютерів. Проте принцип таємності дотримується неодмінно.

Лише за умов застосування зазначених принципів в тій чи іншій країні можуть бути проведені демократичні вибори.

Крім того, головними ознаками демократичних виборів є:

1. Конкурентність – наявність опозиції, яка має вільний доступ до виборця та засобів масової інформації.

2. Альтернативність – народ обирає з-поміж кількох кандидатів (партій), що мають різні погляди на розвиток країни.

3. Законність – влада і опозиція неухильно дотримуються законодавчо закріплених “правил гри”.

4. Періодичність – не довічне, а строкове обрання владних осіб, що є важливим елементом у системі стримувань та противаг.

5. Остаточність – обрані народом представники не повинні бути виконавцями волі когось, окрім народу-суверена.

Таким чином, вибори загалом і сама процедура голосування зокрема є обов'язковими умовами існування демократичного режиму.

Коли люди позбавлені можливості голосувати, демократії не існує.

Принципи виборчого права конкретизуються як міжнародними нормами, так нормами окремих держав, що віддзеркалюють основоположні права і свободи. Серед згаданих норм найважливішими є такі:

1. Атмосфера поваги до прав людини і відсутність будь-якого залякування або тиску.

2. Самовизначення – право на вільні і справедливі вибори.

3. Право на участь в управлінні.

Ст. 21 Загальної Декларації прав людини, що є обов’язковою для всіх країн-членів ООН, говорить: “Кожна людина має право братии участь в управлінні своєю країною безпосередньо або через посередництво вільно обраних представників…”.

4. Відсутність дискримінації.

5. Свобода переконань і висловлювання цих переконань.

6. Свобода об’єднань, мирних зборів і пересувань під час виборчих кампаній.

7. Право на безпеку особистості і належний судовий захист.

Важливою передумовою справжніх виборів є наявність суспільної довіри до виборчого процесу. Без неї результати навіть законно проведених виборів можуть бути не легітимними, тобто не визнаними суспільством.Зазначена довіра формується через:

– утворення ефективного і неупередженого апарату із проведення виборів (виборчих комісій, комітетів і т.ін.), що діє на принципах відкритості й прозорості, тобто коли громадськість і учасники перегонів мають можливість спостерігати за усіма аспектами підготовки до виборів;

– залучення політичних конкурентів до електорального процесу у повному обсязі;

– забезпечення контролю за підготовкою і проведенням виборів з боку громадян і неурядових громадських організацій;

– переконування громадян у важливості виборів, а також у тому, що їх особисту безпеку і таємність голосування буде забезпечено, а результати голосування поважатимуться;

– ініціювання всебічного контролю за ходом виборчих перегонів з боку незалежних, в т.ч. міжнародних, спостерігачів, що заслуговують на довіру.