- •Політологія як наука та навчальна дисципліна. Предмет політології.
- •Методологічні засади та методи політології.
- •Поняття, категорії та закономірності політології.
- •Наука про політику в системі інших суспільних наук(соціологія, філософія, психологія, історія, географія, правознавство, антропологія)
- •Сутність і структура політики, як суспільного явища.
- •Структура політики
- •Суб’єкти та об’єкти політики,їх класифікація і роль.
- •Зміст та структура влади,її функції у політичній системі суспільства.
- •Етапи розвитку світової політичної думки. Найвизначніші мислителі.
- •Погляди мислителів античного періоду:
- •Особливості розвитку політичної думки у феодальній Європі:
- •Етапи розвитку української політичної думки. Найвизначніші імена.
- •Поняття політичної діяльності.
- •VII тип. Політична діяльність як політичний спектакль. Її мета – упорядкувати, прикрасити, звеличити політичне життя, надати престижу політичним подіям, особам та інституціям.
- •V тип. Гегемонія (панування). Даний тип політичної взаємодії, спрямований на встановлення політичного контролю над слабшими, підпорядкованим суб’єктом політичної боротьби.
- •Орієнтації та позиції в політичній діяльності.
- •Поняття політичного конфлікту, його функції.
- •За іншими критеріями конфлікти поділяються на глобальні, регіональні, міждержавні, внутрідержавні, місцеві, міжпартійні та внутріпартійні, міжособистісні.
- •Типи і види конфліктів.
- •Етапи наростання конфлікту. Криза. Типи криз.
- •Найвищим ступенем конфліктних ситуацій є „криза” – різкий, крутий перелом.
- •Політичні кризи набувають різних форм: відставка уряду, розпуск парламенту, розпуск політичних партій, запровадження надзвичайного стану.
- •Способи і технології розв’язання політичних конфліктів.
- •Окремо варто сказати про тероризм, як один із найбільш нецивілізованих методів розв’язання конфліктів.
- •Концептуальні підходи до витлумачення поняття демократії.
- •Багатоаспектність демократії.
- •Нація як етап соціально-політичної еволюції етносу, етно-національні процедури в сучасному світі.
- •Об’єктивні та суб’єктивні чинники формування нації.
- •Націоналізм, його різновиди.
- •Напям етнополітики, загальнодемократичні принципи національної політики.
- •Принципи національної політики
- •Напрями етнополітики
- •Типи міжнаціональних конфліктів та шляхи їх вирішення.
- •Типологія міжнаціональних конфліктів
- •Сутність, функції політичної еліти.
V тип. Гегемонія (панування). Даний тип політичної взаємодії, спрямований на встановлення політичного контролю над слабшими, підпорядкованим суб’єктом політичної боротьби.
Гегемонія втілюється у життя через ізоляцію – припинення впливу опонента на оточення, залишаючи йому можливість лише внутрішнього функціонування.
Другим різновидом гегемонії є нейтралізація. Вдаючись до неї, сильніший суб’єкт дозволяє слабшому впливати на оточення, однак постійно зберігає за собою можливість зняття цього впливу всіма доступними засобами, включаючи й припинення функціонування опонента. Прикладом може бути взаємодія між президентом і парламентом у президентській республіці.
Орієнтації та позиції в політичній діяльності.
При характеристиці політичної діяльності вагомо знати, якими характеристиками політичного самовизначення керуються суб’єкти політичної дії. Таких характеристик можна виділити безліч. Спробуємо виділити найпоширеніші з них.
Активна свідома підтримка й діяльність, спрямована на реалізацію певного рішення.
Поміркованість, виваженість. Позиція, що ґрунтується на соціальній відповідальності, тобто визнанні, що реалізація будь-якого рішення має враховувати й потреби та інтереси верств сьогодні позбавлених політичного представництва.
Лояльність – повага до властей, визнання пропонованої іншим політичним суб’єктом лінії поведінки доцільною, законною, і одночасно нейтральне ставлення до неї.
Конформізм – внутрішнє невизнання, але зовнішня демонстрація, пристосуванство до певної політичної лінії.
Нонконформізм – демонстративне заперечення чиєїсь політичної лінії, що має на меті, під виглядом турботи загальносуспільними справами, реалізацію власної корисливої політичної лінії.
Опозиційність – протиставлення своєї політики офіційному курсу. Розрізняють помірковану, лояльну, конструктивну (формує змістовні ділові пропозиції), деструктивну (руйнівну).
Радикалізм – конструктивна схильність до глибинних, докорінних змін суспільного життя.
Екстремізм – неконструктивна схильність до крайніх, насильницьких, не прорахованих дій заради реалізації певної утопічної мети чи вияву бунтарських нахилів.
Абстенціонізм – не перешкоджання подіям розвиватися своїм природним шляхом, що веде до зміцнення політичного становища тієї сили, яка й стоїть на позиціях абстенціонізму.
Авантюризм (avanture – пригода, ризик) активна участь у л.ж. при зневаженні знань про реальну обстановку, співвідношення сил і засобів, закономірностей суспільного життя.
Макіавеалізм – позиція що передбачає систематичне застосування засобів заради досягнення політичної цілі.
Негативізм – позиція в основі якої лежить розглядання політичного життя виключно крізь призму бінарних опозицій – тотально взаємно протилежних сутностей (добро-зло, цивілізація-варварство, схід-захід).
Партикуляризм (від лат. рarticular – частинка, похідне від pars – частина) позиція орієнтована на захист часткових і вузькогрупкових інтересів.
Прагматизм ( від гр. pragma – справа, дія) позиція, що передбачає досягнення переваг, ігноруючи моральний зміст та віддалені наслідки дій.
Утилітаризм – зорієнтованість на вигоду, практичне використання, ігнорування духовних, моральних аспектів діяльності.
