- •1.Філософія права у системі юридичних наук.
- •2.Поняття і предмет філософії права.
- •3.Структура філософії права.
- •4.Функції філософії права.
- •5.Гносеологія права в структурі філософсько-правового знання.
- •6.Специфіка процесу правового пізнання.
- •7.Етапи і межі пізнання правової реальності.
- •8.Способи обґрунтування права.
- •9.Онтологія права у структурі філософсько-правового знання.
- •10.Взаємозв'язок гносеології права з онтологією права.
- •11.Комунікативні функції права.
- •12.Онтологічна природа права.
- •13.Природне й позитивне право як елементи правової реальності.
- •14. Форми буття права.
- •15.Антропологія права у структурі філософсько-правового знання.
- •16.Концепції прав людини і прав громадянина: історія і сучасність.
- •17.Права людини і права громадянина: проблеми співвідношення.
- •18.Ідеї природних прав людини.
- •19.Право як форма буття і забезпечення прав і свобод людини.
- •20.Суб'єктивне і об'єктивне право.
- •21.Аксіологія права у структурі філософсько-правового знання.
- •22.Соціальна цінність права.
- •23.Рівність, свобода і справедливість як аксіологічні аспекти права.
- •24.Співвідношення прав і обов’язків особи як головна умова свободи і демократії.
- •25.Формальна рівність як принцип права.
- •26.Визначення понять «об’єкт науки» та «предмет науки» та їх значення для поділу юридичних знань на окремі галузі.
- •27.Об’єкт, предмет та функції теорії права (основні точки зору, їх характеристика та аналіз).
- •28.Методологія юридичної науки: поняття, структура та місце у системі юридичного знання.
- •29.Проблеми належності, допустимості, доцільності та істинності методу юридичного дослідження.
- •30.Юридичний позитивізм як один із напрямів розуміння права.
- •31.„Чиста теорія права” г. Кельзена.
- •32.Природно-правовий підхід до праворозуміння.
- •Критика природно-правової концепції
- •34.Історична школа права.
- •35.Проблеми співвідношення держави і права.
- •36.Класифікація функцій права.
- •37. Право і проблеми меж державного впливу.
- •38.Проблеми реалізації принципів правотворення. Правоутворення та його співвідношення з правотворчістю.
- •39. Проблема розуміння джерела (форми) права
- •40. Питання якості та ефективності нормативно-правового акта. Законодавча техніка: поняття, ознаки і структура.
- •41. Проблеми конструювання структури закону.
- •42. Етапи і стадії правотворчого процесу, практичні і теоретичні складнощі, що їх супроводжують.
- •43.Конкретизація юридичних норм: проблеми визначення поняття та видів.
- •44.Головні підходи до розуміння правопорушення та причин їх виникнення у сучасній теорії права.
- •45.Юридична відповідальність: проблеми розуміння поняття, ознак і видів.
- •46.Юридична відповідальність і державний примус: співвідношення, взаємозалежність.
- •47.Формування і реалізація правомірної поведінки у сучасних умовах України.
- •48. Правосвідомість, правова культура і право: проблеми взаємозвязків
- •49. Проблеми реалізації прмнцмпів та гарантій законності ( на прмкладі України)
- •50. Заохочення та обмеження у праві
- •51. Поняття та форми реалізації правових норм
- •52. Субєкти і підстави реалізації правових норм
- •53. Роль та місце держави у процесі реалізації правових норм
- •54. Механізм реалізації правових норм
- •55. Правозастосування як особлива фома реалізації правових норм
- •56. Субєкти та підстави застосування правових норм
- •57. Стадії процесу застовування права
- •58.Механізм і стадії застосування правових норм і проблеми, що виникають на цих стадіях.
- •59.Особливості конкретизації норм права у процесі їх застосування.
- •60.Форми застосування норм права.
- •61.Тлумачення норм права як складова процесу правореалізації.
- •62.Способи тлумачення норм права та проблеми, які виникають у їх використанні.
- •63.Особливості інтерпретаційних актів.
- •64.Акти провозастосування (загальна характеристика, особливості змісту та форми).
- •65.Правозастосовчі акти, їх види та значення у правовому регулюванні.
- •66.Юридична техніка і її значення для правозастосування.
- •67. Стиль та мова правозастосувального акта.
- •68. Основні вимоги до правильного застосування правових норм.
- •69. Поняття, види і причини правозастосувальних помилок і шляхи їх усунення.
- •70. Прогалини у законодавстві (поняття, характеристика, причини існування) та шляхи їх усунення та подолання.
- •71.Аналогія права та закону: випадки, принципи та механізми застосування. (дуже схожі із 72 і 75, якщо попадеться один з них, можна писати інформацію по всіх трьох)
- •72.Вимоги щодо правильного застосування аналогії права та аналогії закону.
- •73.Колізії у законодавстві: поняття, причини та шляхи їх подолання.
- •74.Шляхи усунення колізій та прогалин у законодавстві.
- •75.Складнощі, що виникають у процесі застосування аналогії закону та аналогії права: теоретичний і практичний аспекти.
1.Філософія права у системі юридичних наук.
Підхід до формування філософії права (юридичний підхід до права) спрямований від рішення практичних завдань юриспруденції до їх філософської рефлексії. Наприклад, від осмислення таких приватних правових проблем як підстави карного права, провина і відповідальність, виконання зобов'язань та ін. - до постановки питання про сутність права. Тут філософія права з'являється вже як самостійний напрямок у правознавстві, специфічний рівень вивчення власне права. Таке філософське осмислення права здійснюється правознавцями в його більшій практичній орієнтованості, при якій ідеальні першооснови права розглядаються в тісному співвідношенні з позитивним правом.
У трактуванні питання про місце філософії права як науки існують два погляди: філософія права – це поширення загальної філософії на правову проблематику, та філософія права – це частина теорії права, яка спеціалізується на проблемах методології. Науковець Л. Петрова зазначає, що філософія права виявляє за мінливими юридичними явищами вічну ідею права, котра розкривається розумом людини. Вона пише: «Розумне» право називають природним правом. Природне право є «право розуму» або «розумне право», а оскільки розум є здобутком філософії, то його можна називати «філософським правом». З цього погляду філософія права є теоретичним фундаментом для створення позитивного права і науки про позитивне право. Під філософією права тут мається на увазі наука, що роз'яснює в «останній інстанції» значення правових принципів і зміст правових норм.
2.Поняття і предмет філософії права.
Треба зазначити, що в історії філософсько-правової думки існували різні підходи до визначення філософії права та її предмета. Так, Г. Гегель вважав її філософською наукою про право, що має своїм предметом ідею права. Російський філософ С. Франк розумів філософію права як вчення про суспільний ідеал. У сучасній філософії права її предмет також визначається порізному. Від найширших визначень, як, наприклад, у відомого філософа права В. Нерсесянца, який вважає предметом філософії права дослідження змісту права, його сутності і поняття, основі місця у світі, цінності і значення, ролі в житті людини, суспільства і держави до найвужчих, як, зокрема, в одного з провідних італійських філософів права Н. Боббіо, на думку якого єдиною проблемою філософії права, що, власне і становить її предмет, є справедливість. Таке різноманіття підходів до предмета філософії права є цілком закономірним, адже його визначення припускає виявлення ставлення дослідника як до філософії, так і до права. Можна припустити, що підходів до предмета філософії права стільки, скільки існує філософських систем, а виявлення предмета філософії права неможливо без чіткого визначення ставлення дослідника до самого феномену права, тобто до того, що, власне, і має бути досліджено. Отже, філософія права — це філософське вчення про право, що відповідає на питання, які виникають у правовій сфері методом філософії. Її предметом є насамперед виявлення змісту права, а також обґрунтування розуміння цього змісту.