55. Основні теорії походження та сутності обєктивного юридичного права

Теократична теорія (давньогрецькі міфи, іудаїзм, християнство, іслам) пояснює походження права творінням Бога безпосередньо або через його посланників, пророків чи правителів (породження права Зевсом і Фемідою - богинею правопорядку; проведення волі Божої щодо права у проповідях Христа, Мойсея, Мухаммеда).

Теологічна теорія (Фома Аквінський, XIII ст.) ґрунтувалася на ідеї про божественне, надприродне походження права (воно не відріз¬нялося від моралі) і вбачала їх підставу в законах будови світу. Відпо¬відно до цих законів першою стадією появи світу є утворення вічно¬го закону, основного. Це - божественний розум, що керує світом. Він є підставою природи і суспільства, основою усього світового поряд¬ку. Друга стадія - оформлення природного закону, який є відобра¬женням вічного закону в усіх живих істотах. Природні закони - це ті ж закони природи, що діють в галузі органічної природи (вклю¬чаючи людей). Третя стадія - формування позитивного (людсько¬го) закону на підставі природного закону як фундаменту, застосу¬вання принципів природного права до громадського життя. Четверта стадія чинних законів - божественний закон як одкровення, що вира¬жене у священному писанні (Біблія) і призначене виправляти недо¬сконалості людського закону. Згідно з твердженням Хоми Аквінсько-го, пороки, котрі не заборонені людським законом (оскільки закон має забороняти тільки найважливіші пороки), повинні забороняти¬ся законом, який має божественне походження. Отже, у божествен¬них (божеських) засадах вбачалося як походження, так і основні межі існування права.

Природно-правова теорія зародилася в далеку давнину, але своєї кульмінації досягла в епоху буржуазних революцій (XVII-XVIII ст.). її найвизначніші представники - Гроцій, Спіноза, Локк, Монтеск'є, Руссо, Джеферсон, Гамільтон, Козельський, Радищев, Кант та ін. Теорія вільна від теологічного, божественного, надприродного пояс¬нення походження і сутності права. її вихідним пунктом є теза про наявність у кожної людині невід'ємних прав і свобод, котрими вона наділена природою, так само як вона наділена розумом, пристрастя¬ми, устремліннями. Це є природне право. Тільки згодом, коли утво¬рюється держава в результаті колективного договору, виникає пози¬тивне право, Що призначене закріпити природні права людини, ство¬рити реальні гарантії для їх дії. Усі варіанти природно-правової теорії побудовані на співвідношенні "природний стан" (природне право) - "державний (громадянський) стан" (позитивне право). Отже, природно-правова теорія віддавала пріоритет ідеологічному і цінніс¬ному (аксіологічному) аспектам права, що недостатньо для повно¬ти розуміння його походження і сутності. Досягненням цієї теорії є те, що вона поставила в центр розгляду людину і її права, а недолі¬ком - вивчення людини і пояснення походження права здійснювало¬ся у відриві від суспільства.

Договірна теорія (теорія договірного походження права) пояснює походження права суспільним договором - результатом розумної волінароду, на основі якого відбулося добровільне об'єднання людей длякращого забезпечення волі і взаємних інтересів. Окремі положення цієїтеорії розвивалися в V - IV століттях до н. е..

Умови життя людей і характер людських взаємин уприродному стані представлялися не однозначним чином. Гоббс бачивприродний стан у царстві особистої волі, що веде до «війни всіхпроти всіх »; Руссо вважав, що це є мирне ідеалістичне первіснецарство свободи; Локк писав, що природний стан людини - у їїнеобмеженій волі.

Прихильники природного права вважають державу результатомюридичного акту - суспільного договору, який є породженнямрозумної волі народу, людським установою чи навіть винаходом.

Матеріалістична (класова) теорія

Суть теорії полягає в тому, що держава з'явилася на змінуродоплемінної організації, а право - звичаям.

Основні положення матеріалістичної теорії представлені представленів роботах К. Маркса і Ф. Енгельса.

класової і економічна обумовленість права є найважливішимпринциповим положенням марксистської теорії. Основним змістом цієїтеорії є уявлення про те, що право є продуктомкласового суспільства; вираженням і закріпленням волі економічнопануючого класу. За даних відносинах «пануючі індивіди ...повинні конституювати свою силу у вигляді держави і додати своїй волі ...загальне вираження у вигляді державної волі, у вигляді закону ». Тобто,виникнення й існування права пояснюється необхідністю закріпленняволі економічно пануючого класу у вигляді законів та нормативнихрегулюванням суспільних відносин в інтересах цього класу. «Право єлише зведена в закон воля ».

Згодом положення марксистської теорії міцно увійшли у вітчизнянеправо. На основі класового ознаки права робився висновок, що в суспільстві,де відсутні антагоністичні класи, в праві виражається воля всіхдружніх класів і верств суспільства, керованих робочим класом.

Право повністю тільки тоді, коли суспільство здійснить правило: «відкожного по здібності, кожному за потребами », тобто коли людинастільки звикнуть до дотриманням основних правил співжиття, що вонидобровільно будуть працювати за здібностями.

Матеріалістична теорія обмежує життя права історичнимирамками класового суспільства. Вона вважає, що право - історичноминуще явище, яке необхідно суспільству лише на певному етапійого розвитку. Зі зникненням класів, воно повністю втратить своюсоціальну цінність. Марксітско - ленінська теорія стверджує, повноюмірою визначається його волею.

Заслугою марксизму є постулати про те, що право - ценеобхідний інструмент забезпечення економічної свободи індивіда,що є «неупередженим» регулятором відносин виробництва іспоживання. Його моральні засади у цивілізованому світі враховують іреалізують об'єктивні потреби суспільного розвитку в рамкахдозволеного і забороненого поведінки учасників суспільних відносин.

Теорія юридичного позитивізму

(П. Лабанд, К. Бергбом -у Німеччині; Д. Остін - в Англії; Г. Шершеневич - у Росії та ін., друга половина XIX ст.) відкинула поділ права на природне і позитивне, визнавала і вихваляла позитивне право, а виникнення права вбачала в системі юридичних норм, створених державою. Отже, право - похідне від держави, вторинне, не існує без держави; нормативні судження законодавця не підлягають обговоренню. До негативних ознак цієї теорії слід віднести ототожнення права і закону, виключення участі суспільства у формуванні права, невизнання природних прав людини. Проте не можна відкидати внеску цієї теорії у розвиток юриспруденції систематизацією правових знань, розробкою юридичних понять і категорій завдяки використанню формально-догматичного методу. Щоправда, значення цього методу прихильниками теорії перебільшувалося, абсолютизувалося. Не ставилося завдання виявити глибинні зв'язки і взаємодію соціальної і правової систем, яке неможливо було здійснити за допомогою лише формально-догматичного аналізу.