1. Предмет теорії держави і права: поняття і загальна характеристика. Загальні та спеціальні методи у вивченні держави і права.

Теорія держави і права — це юридична наука, що вивчає державу і право, державно — правові явища в їх взаємозв'язку та взаємодії, система знань про найбільш загальні закономірності виникнення, розвитку та функціонування держави і права.

Предметом теорії держави і права є державно-правова дійсність, загальні та специфічні

об'єктивні закономірності її розвитку, на основі пізнання яких розробляються фундмментальні

проблеми, що мають методологічне значення для галузевих юридичних наук. В державно-

правових процесах можливі також і випадковості, оскільки держава і право як соціальні явища та

творіння людини не вільні від елементів хаосу, ірраціональності, дисбалансу.

Предмет теорії держави і права включає:

1) сутність і соціальне призначення державних і правових явищ;

2) закономірності та випадковості виникнення, функціонування та розвитку держави і

права;

3) систему понять і категорій, що використовуються в юриспруденції (право, держава,

їхня сутність, функції, форми; норми права, правовідносини, реалізація права, правопорядок

тощо);

4) правові принципи, аксіоми, презумпції, фікцїі, що були вироблені та використовуються

юридичною теорією ти практикою;

5) теоретичні моделі правотворчої, правозастосовчої та інтерпретаційної практики;

6) прогнози та практичні рекомендації щодо вдосконалення та розвитку права і держави.

Методологія теорії держави і права — це система принципів, підходів і методів наукового дослідження свого предмета, теоретичні засади їх використання при вивченні державноправових явищ.На відміну від предмета дослідження, який дає відповідь на питання, які саме проблеми вивчає та чи інша наука, метод розкриває, як саме, за допомогою яких прийомів, методів і на основі яких принципів відбувається це вивчення.

Методи теорії держави і права — це сукупність способів і прийомів дослідження державноправових явищ у процесі їх виникнення, розвитку і функціонування.

Залежно від сфери поширення і охоплення досліджуваних явищ, їх характеру і специфіки всі методи, що застосовуються в науці теорії держави і права, поділяються на три групи, а саме:

1) філософський метод;

2) загальнонаукові методи;

3) спеціальнонаукові методи.

За допомогою філософського методу держава і право розглядаються як в статиці (метафізика), так і в динаміці (діалектика).

Метафізика — вчення про найсуттєвіші принципи і першооснови буття, згідно якого всі явища і предмети розглядаються як вічні і незмінні, перебуваючи поза зв'язком та розвитком. Метафізика розг­лядає державу і право як вічні і незмінні інститути, які тісно пов'язані між собою та іншими суспільними явищами. З точки зору цього вчення держава і право існували, існують і будуть існувати незалежно від волі людини.

Діалектика — вчення про найбільш загальні закономірні зв'язки становлення, розвиток буття і пізнання.Існує діалектика природи і діалектика суспільного життя, яка являє собою вчення про закони розвитку суспільства. Різновидами діалектики є історичний матеріалізм (визнає матерію первинною, а свідомість вторинною) та ідеалізм (суб'єктивний — виникнення дер­жави і права є результатом свідомої діяльності людини та об'єктивний — продуктом волі божественних сил).

До загальнонаукових методів належать:

Формально логічний — досліджує і вивчає державу і право за допомогою основних законів формальної логіки. Прийомами зазначеного методу є аналіз і синтез, індукція і дедукція, а також узагальнення, порівняння, аналогія, моделювання.

Аналіз — розкладання цілого на частини (наприклад, форму держави можна розподілити на форму державного правління, форму державного устрою та форму політичного режиму).

Синтез — складання частин у ціле (наприклад, із форми державного правління, державного устрою та політичного режиму можна визначити форму держави).

Дедукція — дає можливість на підставі знання про загальне зробити висновок про окреме (наприклад, досліджуючи певну галузь права можна з'ясувати особливості її окремих норм).

Індукція — дає можливість на підставі знання про окреме зробити висновок про загальне (наприклад, досліджуючи правові норми, що закріплюють форму державного правління, можна визначити, якою вона є — монархічною чи республіканською).

Конкретно історичний — досліджує і вивчає специфіку державноправового явища конкретного історичного періоду, допомагає прослідкувати динаміку його розвитку;

Соціологічний — спрямований на дослідження та вивчення причин і обставин впливу держави і права на соціальні явища. Цей метод завжди пов'язаний з дослідженням державноправової практики. Прийомами зазначеного методу є аналіз статистичних даних і різних документів, анкетування, опитування окремих груп населення, проведення соціальноправових експериментів, математична чи комп'ютерна обробка;

Статистичний — застосовується при дослідженні та вивченні кількісних і якісних змін у державноправовому житті та для опрацювання відповідних результатів у наукових і практичних цілях (наприклад, при вивченні стану законності і правопорядку, динаміки правопорушень тощо). Спеціальнонаукові методи використовуються для вирішення конкретних завдань у межах юриспруденції. До них належать:

Порівняльно правовий, який використовується для виявлення схожості та відмінностей між джерелами права в межах однієї або декількох правових систем, шляхом їх порівняння чи розрізнення за будьякою ознакою або властивістю;