2.2. Місія й цілі організації

Кожна організація визначає свою місію (призначення). Значення визначення місії організації полягає в тому, що вона являє собою базис для всіх планових рішень організації. Здійснюючи свою місію, організація домагається досягнення певних цілей. (рис.11)

Рис. 11 – Групи цілей організації

Розвиток організації описується кривою життєвого циклу, характер і довжина якого визначаються конкретними умовами функціонування організації, її особливостями пристосування до виникаючих змін.

2.3. Життєвий цикл організації

У життєвому циклі організації виділяють п’ять етапів (рис. 12):

• Підприємницький етап – період становлення організації, усвідомлення своїх цілей, творчого підйому.

• Етап колегіальності – період швидкого зростання організації, усвідомлення своєї місії й формування стратегії розвитку (неформальні комунікації, високі зобов’язання).

• Етап формалізації діяльності – період стабілізації розвитку: стабілізація структури з акцентом на ефективність.

• Етап реструктуризації – період уповільнення зростання і структурних змін, диференціація товарів і ринків, передбачення нових потреб.

• Етап спаду – період, що характеризується різким падінням збуту і зниженням прибутку, при цьому організація шукає нові можливості та шляхи утримання ринків, що супроводжується високою плинністю кадрів і наростанням конфліктів.

Рис. 12 – Життєвий цикл організації

3. Закони організації

Закон – відображення об’єктивних і стійких зв’язків, що виявляються в природі, суспільстві, людському мисленні.

Закономірність – відбиває логіку і послідовність в явищах, які відносяться до певного місця і часу.

Залежність – ставлення одного явища до іншого як ставлення наслідку до причини.

Простежується явний взаємозв’язок між залежністю як причинно-наслідковим відношенням одного явища до іншого, закономірністю як об’єктивно існуючими стійкими зв’язками між явищами, їх причинами та наслідками, і законами, що відбивають загальні, стійкі, повторювані відносини між явищами.

3.1. Класифікація законів організації

Існують різні точки зору на класифікацію законів організації, які близькі за своїм призначенням, але мають різночитання у назвах (наприклад, класифікація Е. А. Смирнова й класифікація А.А. Бєляєва й Є.М. Короткова) (рис. 13).

Рис. 13 Класифікація законів організації

Закони організації бувають загальні (основні – діють в усіх організаціях); специфічні (діють у соціальних організаціях) і приватні (діють у конкретних ситуаціях і видах діяльності) (рис. 14).

Рис.14 Закони, що діють в організації

Загальні закони

Закон синергії. Основним законом організації є закон синергії, який полягає в тому, що сума властивостей організованого цілого перевищує арифметичну суму властивостей кожного з його елементів окремо. Закон синергії можна розглядати в певному сенсі слова як прояв властивості емерджентності стосовно організації як системі.

Емерджентність (англ. emergence — виникнення, поява нового)  в теорії систем — наявність в будь-якої системи особливих властивостей, не властивих її підсистемам і блокам, а також сумі елементів, не пов’язаних системоутворюючими зв’язками; неможливість об’єднання властивостей системи до суми її компонентів. Синонім — «системний ефект».

Будь-яка організація характеризується наступними елементами: продуктивність, зацікавленість, науковий потенціал, відношення до зовнішнього середовища, мікроклімат у колективі, кадровий потенціал, технічний потенціал, перспективи розвитку, імідж. Вони визначають потенціал організації, її здатність до діяльності. Процес істотного посилення або ослаблення потенціалу матеріальної системи називається синергією.

Закон: для будь-якої організації існує такий набір елементів, при якому її потенціал завжди буде або істотно більше простої суми потенціалів вхідних у неї елементів (людей, комп’ютерів), або істотно менше.

Закон найменших

Закон найменших проявляється в тому, що структурна стійкість цілого визначається його найменшою частковою стійкістю. Цей загально організаційний закон відноситься до будь-яких видів цілісних утворень у природі і суспільстві. Організація чудово працює, поки будь-яка її ланка на відміну від інших не перестає отримувати і переробляти інформацію, необхідну для успішного бізнесу.

Закон найменших відносних опорів визначає, зокрема, долю соціальних систем, їх збереження, їх часткове або повне руйнування через різноманітність і складність дій.

Закон самозбереження

Закон самозбереження означає, що будь-яка реальна організована система прагне зберегти себе як цілісне утворення. Найважливішою умовою збереження системи є забезпечення її рівноважного функціонування. Рівноважний стан організації передбачає безперервну підтримку ентропії (Ентропі́я – поворот, перетворення, небезпечна зміна чого-небудь) системи на низькому рівні, безперервну протидію чинникам, які мають руйнівний порядок.

Теоретичною основою для аналізу загального стану організації є закон самозбереження – кожна матеріальна система (організація, колектив, родина) прагне зберегти себе (вижити) і використовує для досягнення цього весь свій потенціал (ресурс).

З функціонуванням, ростом і розвитком організації пов’язана проблема статичної та динамічної рівноваги. Підприємство знаходиться в статичній рівновазі, якщо його структура з часом не змінюється.

Організація проводить відповідні заходи, щоб пристосуватися до навколишнього середовища. Такий вид рівноваги отримав назву гомеостатичної. При динамічній рівновазі структура організації змінюється, з’являються нові підрозділи, а іноді і новий бізнес.

Розрізняють три типи стійкості організації: зовнішній, внутрішній, успадкований. Стійкість організації досягається, нарешті, за рахунок «успадкованого управління».

Сумарна стійкість системи визначається як складний результат стійкості різних її частин по відношенню до спрямованим на них впливів. При цьому, як відомо, стійкість системи залежить від найменших відносних опорів всіх її частин у всякий момент. Це показує взаємозв’язок законів організації.

Закон інформованості-впорядкованості

Закон інформованості-впорядкованості визначає, що в організованому цілому не може бути порядку більше, ніж інформації.

Формулювання закону інформованості-впорядкованості: чим більшою інформацією володіє організація про внутрішнє і зовнішнє середовище, тим вона має більшу ймовірність стійкого функціонування (самозбереження).

Закон пропорційності-композиції

У навколишньому світі все пристосовано для спільного співіснування. Все зайве, надлишкове поступово іде, а недостатнє поступово розвивається, досягаючи деякої тимчасової рівноваги - гармонії.

Гармонія – це узгодженість, стрункість і пропорційність у поєднанні чого-небудь. Гармонія для організації – це оптимальне поєднання композиції і пропорції. Композиція – це співвідношення і взаємне розташування частин організації системи. Пропорція – це певна кількість співвідношення або відповідність з чим-небудь.

Закон композиції і пропорційності формулюється так: кожна матеріальна система прагне зберегти у своїй структурі всі необхідні елементи (композицію), що знаходяться в заданій співвідносності або заданому підпорядкуванні (пропорції).

Закон єдності аналізу та синтезу

Формулювання закону єдності: кожна матеріальна система: живий організм, соціальна організація (підприємство, навчальний заклад та ін.) прагне налаштуватися на найбільш економний режим функціонування в результаті постійної зміни своєї структури або функцій.

Специфічні закони соціальної організації

Закон розвитку: Кожна організація прагне досягти найбільшого сумарного потенціалу при проходженні всіх етапів життєвого циклу.

- Закон своєрідності: для кожної організації існує специфічна, найкраща і тільки їй притаманна структура виробництва і управління.

- Закон соціальної гармонії: у кожній організації розвиток соціальної сфери збільшує продуктивність праці за рахунок підвищення емоційного рівня працівників і активізації їх трудової діяльності.

- Закон соціальної завантаження: для кожного працівника існує обсяг оптимального завантаження роботою, при якому в повною мірою можуть розкритися його здібності і можливості.

- Закон ефективного сприйняття і запам’ятовування інформації: процеси сприйняття і запам’ятовування інформації робітником реалізуються найбільш ефективно, якщо вони наближені до процесу його мислення.

- Закон ефективного осмислення: ефективне осмислення нового можливо за наявності в працівника великого об’єма знань або інформації з даної теми.

- Закон установки: будь-який працівник найбільш повно сприймає ту інформацію, на яку він налаштувався і до якої приготувався.

- Закон стійкості інформації: перша інформація про подію, що надійшла до працівника, є найбільш стійкою, ніж повторна про цю ж подію.

- Закон дохідливості інформації: дохідливість повідомлень для працівника буде вище при одночасному використанні декількох форм його подачі.

Приватні закони організації

Закон відповідності різноманітності управляючої підсистеми різноманітності управленої підсистеми: невизначеність у поведінці управленого об’єкта може бути зменшена за рахунок відповідного збільшення різноманітності форм управління.

Закон пріоритету цілого над частиною: у взаємодії системи й підсистеми провідною стороною є ціле, що активно впливає на частини, при цьому ціле й частини єдині, вони не існують одна без одної.

Закон обліку системи потреб: діями працівників завжди рухають потреби й інтереси, що ведуть із яких є соціально-економічні.

Закон заможності кадрів управління: кожна організація повинна мати чіткий механізм оцінки й відбору управлінських кадрів відповідно до їхніх реальних здібностей.

Закон диференціації й універсалізації функцій: в організаціях діють протилежно спрямовані процеси, з одного боку, поділ, спеціалізація функцій; з іншого - їхня інтеграція, універсалізація.

Закон безперервності й ритмічності в русі виробничих фондів: ритмічність процесу виробництва, безперервність матеріально-технічного постачання й реалізації виготовленої продукції, своєчасне відновлення основних виробничих фондів організації.