Повідомлення про відкриття нового універсаму в Сумах Подробиці, що роз’яснюють новину Менш важливу подро­биці до тієї самої новини

Зовні, як ми бачимо, викладена за таким принципом новина й справді нагадує перевернуту піраміду.

У практиці радіомовлення застосування описаного принципу зу­мовлюється такими причинами:

1. він забезпечує найприродніший шлях викладу новин і легкість їх сприймання на слух;

2. дає можливість описувати новину, не чекаючи остаточного з'ясування всіх подробиць і відповідей на всі запитання:

3. слухач має можливість діставати найважливіші факти в першу чергу, а відтак і можливість певного вибору - слухати новину далі чи обмежитись почутим;

4. полегшує роботу редактора, який в разі потреби може скоро­чувати і переробляти повідомлення без переписування;

5. полегшує верстку випуску, оскільки всі повідомлення легко скорочуються залежно від потреби чи тривалості звучання випуску.

На завершення додамо, що написані в манері усної розповіді повідомлення мають дивовижну живучість. Тут, очевидно, правомір­ним є порівняння з ящіркою. Ви наступили їй на хвіст, а вона втек­ла, втративши ледь не половину свого тіла. Так і радіоповідомлен­ня, воно благополучно витримує ампутацію, якщо повністю «не вмі­щається» у випуск, Інформативно-пізнавальна сила початку такого повідомлення настільки велика, що редактор у разі потреби може залишити у випуску лише його, а від переліку подальших подробиць, коментарів та оцінок відмовитися.

2. Виклад подробиць

Це вже стало афоризмом: коли е вдалий початок, то далі новина розповідається ніби сама собою.

Після початку автор просто викладає подробиці новини, які мис­лять її, як корені живлять рослину. Подробиці задовольняють при­родну допитливість слухачів, роблять новину повнішою і переконли­вішою. Ось, наприклад, які подробиці було наведено після початку в повідомленні про стотисячного жителя Луцька:

«...Ним виявився хлопчик, якого батьки назвали Анатолієм. 100 стотисячного жителя Луцька Надія Григорівна Грудзинська - робітни­ця будівельного управління № 4. Батько - Леонід Іванович Грудзинський - робітник приладобудівного заводу.

Від імені міськвиконкому батьків і новонародженого вітав по­чесний житель міста, заслужений будівельник України Василь Шафранюк. Він вручив їм пам’ятні подарунки - кришталеву вазу з дарчим написом і адресу - лист майбутньому громадянину».

Далі, отже, переліком подробиць автор прагне розвинути і збагатити новину. Розуміння й мету цієї частини повідомлення, яку іноді іменують «тілом» новини, коротко можна сформулювати так:

1. вона пояснює і висвітлює деякі риси новини, подані в печат­ку;

2. доповнює виклад подробицями, що не були подані в початку;

3. містить відповіді на решту із шести запитань, що не ввійшли до початку.

У сказаному легко переконатись, якщо послухати й потім уважно проаналізувати кілька повідомлень із будь-якого випуску новин. Не­важко помітити, що здебільшого початки розвиваються саме в «тілі» повідомлення - відразу ж після першої фрази.

Приступаючи до викладу подробиць, автор, як. правило, має пояс­нити те, що виявилося незрозумілим після прослуховування початку. Насамперед це стосується невідомих імен, технічних термінів, нау­кових проблем, місцевих назв, історичних традицій тощо. Вся склад­ність тут полягає в тому, що автор добре їх знає і часто забував, що хтось цього не може знати. Тим-то кожного разу треба ставити і себе на місце слухача, який не мав ані найменшого уявлення про/ речі;, описані в першій фразі. Проілюструємо цю думку прикладом:

«Сьогодні в Одесі на заводі вітамінних препаратів відкрилася науково-технічна нарада, присвячена розширенню виробництва каро­тину, У нараді беруть участь...».

Подальший виклад слухачеві може бути незрозумілим і нецікавим, оскільки автор не пояснив, що таке каротин. А зробити це можна було так:

«Нарада, присвячена розширенню виробництва каротину, відкри­лася сьогодні в Одесі. Каротин - це речовина, яка додається в корм худобі: для підвищення її продуктивності і запобігання аві­тамінозу. У нараді беруть участь...»

Часто до початків потрапляють нові слова, значення яких малознайомі або й зовсім не знайомі аудито­рії. Пояснюючи зміст цих слів, автор може дати не лише ключ для розуміння повідомлення, а й певною мірою задоволь­нити інтерес до самих перебудованих процесів у різних сферах жит­тя.

У разі потреби початок завжди роз'яснюється в наступних після першої фрази реченнях - у «тілі» новини. Якщо ж репортер почав виклад із суті новини, яка не потребуй роз’яснень , то далі він просто наводить подробиці цієї новини або в порядку зменшення вагомості, або в хронологічній послідовності.

Подробиці здебільшого викладають за правилом «чим менше, тим краще». Велика їх кількість знижує динаміку повідомлення, розпо­рошує увагу слухача. Там-то досвідчені журналісти прагнуть наво­дити подробиць небагато, зате характерних і промовистих - таких, що доповнюють і розкривають новину.

При цьому в кожний абзац вміщується одна ідея чи підтема, що забезпечує єдність викладу і легкість Його сприймання на слух.

Речення роблять короткими, але чергують їх з довгими, щоб уни­кнути монотонності.

Пильнують за тим, щоб речення й абзаци йшли один за одним гладенько й логічно. Цим досягається зв’язність в кожному абзаці й між ними. Якщо текст зв’язний, то він сприймається як «дине ціле і його легше слухати/»3в’язний «монтаж» повідомлення досягається:

• Повторенням ключового слова, вжитого на початку або в попередньому абзаці, наприклад:

«У Києві створено перший у нашій країні музей книги й книго­друкування.

Музей розмістився в старовинному будинку, де 1615 року було засновано першу в Києві друкарню.

В експозиції музею - унікальні видання...»

• Використанням синоніма до ключового слова або поняття, вжи­того перед цим, наприклад:

«Українська озима пшенигя «Дніпровська-521» виявилася найурожайнішою серед 28 сортів вітчизняної та закордонної селекції. Про це повідомили з Алма-Ати, де підбито підсумки випробовування різ­них сортів пшениці на поливних землях Південного Казахстану. Рекордистка дала майже по 99 центнерів зерна з гектара».

• Використанням особових і вказівних займенників /який, він, вона, вони, цей,той щодо слів, ужитих перед цим, наприклад:

«В Одесі створено Південний науковий центр Академії наук Украї- ни. Він об»єднав наукові заклади чотирьох областей: Кримської, Херсонької, Миколаївської та Одеської».

• Викладом подробиць у хронологічній або логічній послідов­ності. Наприклад, про спортивну новину здебільшого розповідають у хронологічній послідовності: після повідомлення результату гри, зустрічі, велоперегонів тощо послідовно викладають, коли, на якій хвилині, у якій послідовності набирались очки, голи, секунди. А от подробиці новини про стотисячного жителя Луцька викладалися в логічній послідовності - мірою зменшення їхньої цікавості та ваго­мості.

• Посиланням на ім’я, факт чи ідею попереднього абзацу, нап­риклад:

«Червоні гвоздики вручили сьогодні студенти інституту журна­лістики канадському професору Івану Яворському. Цього дарунку він удостоївся за цікаві й змістовні лекції з політології.

Професор. Яворський – українець за походженням - викладає цю дисципліну в університеті Ватерлоо. Запрошення прочитати курс лек­цій з політології він дістав у травні нинішнього року, коли брав участь у роботі Міжнародного конгресу українознавців.

Свою першу лекцію професор Яворський присвятив сучасній полі­тичній системі Канади...

Слід зазначити, що свої лекції канадський професор читав у манері, властивій викладачам західних університетів. Перші 30- 40 хвилин він відводив викладу матеріалу за темою лекції, а реш­ту - для відповідей на запитання студентів”.

• За допомогою слів-зв’язок, які дають можливість плавно пе­реходити від факту до факту, від думки до думки:

• для позначення часу або місця: потім, тоді, після цього, неза­баром, одночасно, весь цей час, нарешті, до цього, тут, вдома, не­далеко, вбизько тощо;

• для наведення прикладу: наприклад, щоб показати, проілюструє­мо, укажемо на таке, нагадаємо, говорячи про це, стосовно, відпо­відно, щодо та ін.;

• для підкреслення виразності: особливо, насамперед, зокрема, насправді, навіть, більше, крім того, так само тощо;

• для позначення зміни погляду: проте, однак, але, разом з тим, звичайно, незважаючи, навпаки, з другого боку, іншими словами тощо.

• Варто зазначити, що деякі слова-зв’язки виражають певну думку, через те оперувати ними треба обережно. Це такі, як: найбільше, відповідно, безсумнівно, природно, можливо, маючи на увазі та деякі ін.