4. Техніка проведення звукозапису при збиранні новин

Якщо текстові повідомлення доповнюють звукозаписи, всім ніби озвучують їх. Записи для озвучених повідомлень репортері! роблять у студії або на природних шумах. Згодом у монтажній апаратній із них вибираються необхідні «звукові цитати» і вводяться у тканину по­відомлення. Часом це може бути не одна, а кілька цитат, які знахо­дяться всередині репортерського тексту, як крем у багатошаровому терті.

Техніка звукозаписів складається з ряду вимог щодо підготовки та проведення звукозаписів, а також урахування супутніх звукозапи­су психологічних взаємин «репортер - опитуваний». Головні з них такі.

Перед початком запису репортер мав:

• вибрати сприятливе в акустичному відношенні місце запису - приміщення не повинно бубоніти і резонувати. Тому слід уникати по­рожніх кімнат і великих залів, Якщо запис проводиться на відкрито­му повітрі - у полі, на будові, на широкому майдані - мікрофон треба захистити від вітру. Вітер вдаряє в мікрофонну мембрану, як палець в око. Часто він робить спустошення на плівці або ж обер­тається незрозумілим гуркотом. Розв’язати проблему можна за до­помогою пінопластових насадок на мікрофон або носовичка, яким тре­ба огорнути мікрофон. Кожного разу треба ставити себе або свого співрозмовника так, щоб закривити вітер.

Репортер також має бути уважним щодо фонового шуму, музики або роботи кімнатного репродуктора. Звичайно, коли над нашою головою пролітав літак, ми не звертаємо уваги. При редагуванні звукозапису звук літака може стати па заваді. Якщо ж у фонових звуках е раптові зміни, треба ня них звернути увагу і пояснити їх.

Запис вийде неякісним і в тому випадку якщо розмову заглуша­тимуть близький гуркіт моторів, скрегіт металу, дріб відбійних мо­лотків тощо;

• провести пробний запис перед початком основного. У ході пробного запису слід відрегулювати рівень запису і відповідним чи­ном встановити мікрофон. Найкраще його тримати в руці на відстані 40-60 см від мовця. Не рекомендується підносити його ближче - на відстань 10-15 см, оскільки в цьому випадку записується дихання, підкреслюються шиплячі звуки, зніжується загальна розбірливість мови. Щоправда, іноді такі записи практикують молодіжні редакції, прагнучи щось сказати своєму слухачеві «на вушко».

Мікрофон також не повинен бути встановленим на тому самому столі, на якому стоїть магнітофон, оскільки вібрація, що виникає у цім випадку, псує магнітозапис. Рівень запису встановлено правиль­но, якщо під час його проведення стрілка індикатора коливається в межах від 0 до 10 децибел;

• створити сприятливу психологічну атмосферу, щоб мікрофон не гіпнотизував мовця. Журналіст має допомогти йому побороти внут­рі нне хвилювання, заспокоїти, усунути скутість. Гарний запис мож­на зробити лише в обстановці невимушеності. Завжди доречно при цьому познайомити співрозмовника з технологією підготовки звукоза­писів до ефіру. Краще, коли він заздалегідь знатиме, що плівку можна різати, клеїти, вилучати із запису невдалі вислови. Тоді він не боятиметься обмовитися і почуватиме себе вільніше.

Якщо цього не робити, то у недосвідченої людини буквально в перші ж хвилини після вмикання мікрофона спостерігається невимуше­не посіпування обличчя, рясний піт на чолі, вона губиться, нова її стає заплутаною. Усе це ускладнює взаємини репортера з опитуваним і обох з мікрофоном. Іноді атмосфера перед мікрофоном настільки згущується, що одержати якісний запис стає неможливо.

У ході запису репортер має;

• стежити за тим, щоб перед мікрофоном не виникали зайві шуми, які мікрофон здатний посилювати. Адже навіть легке постукування ручкою чи олівцем по столу може бути зафіксовано на плівці, як по­стріли з гвинтівки. Легке поскрипування стільців може видатися за погром меблів. Кулькова авторучка теж являє собою певну загрозу, оскільки багато людей люблять бавитися нею - закривати й відкрива­ти. А це фіксується на плівці різким незрозумілим клацанням.

Коли мікрофон переміщується вперед або назад під час запитань-відповідей, то wt часто стає причиною появи гуркоту на плівці. Правильно, коли мікрофон встановлено між репортером і його співрозмовником, коли він не ру­хається і має незначний нахил у бік мовця.

Якщо людина читає текст, то папір не повинен закривати-мікро­фон. Аркушами паперу також не можна шелестіти перед мікрофоном, оскільки цей шурхіт лягає на плівку гуркотом листів покрівельного заліза;

• підтримувати сприятливий психологічний мікроклімат. Адже зіпсувати його може будь-яка непередбачена обставина. Наприклад, пауза, в ході якої репортер не готовий прийти на допомогу співроз­мовникові. Або запитання, поставлене в іншій тональності, відмін­ній від тієї, в якій репортер говорив перед початком запису. На атмосферу запису впливає також несміливість людини і пов’язана з нею скутість перед мікрофоном, або, навпаки, бажання виступати краще, яке породжуй пишномовство, гучні фрази, лозунги, трафарети тощо. Можливість уникнути подібних ускладнень цілком залежить від репортера, від його вміння вести запис. Зайве старання Та запопад­ливість він повинен тактовно стримувати, оскільки прості інформа­ційні повідомлення, де найголовнішу роль відіграє ясність викладу і діловитість тону, виключають необхідність у гучній риториці. Не­сміливу людину він, зрозуміло, має підтримати, допомогти їй акти­візуватися перед мікрофоном. .

Уміння психологічно правильно будувати свої взаємини з людьми в ході запису* так, щоб не порушити взаємної поваги та доброзичли­вості, і відрізняв хорошого репортера від посереднього.

• Після закінчення запису репортер може запропонувати разом із співрозмовником прослухати одержану фонограму. Це корисно: в разі, коли в ній виявляться помилки або технічний брак – запис тут ж можна повторити. Прощаючись, репортер, звичайно, має подякувати людині за витрачений час, уникнувши, проте, певних обіцянок щодо часу передачі інтерв’ю в ефір. Часто хід подій ламає редакційні плани, зроблений запис через те може бути перенесений в інший ви­пуск або й взагалі знятий з передачі. У цьому випадку репортер, ке бажаючи того, опиняється в ролі неумисного обманщика. Краще пообі­цяли повідомити час проходження запису в ефір пізніше, з редакції.

І дотримати свого слова. Після передачі запису в ефір варто ще раз подякувати цій людині - телефоном чи листом. Це, звичайно» зали­шить в її пам’яті добрий спогад про ввічливого та уважного репортера, і ця людина буде готовою ще раз стати вам у пригоді.